Зразок роботи
Роботу виконувала самостійно від першої до останньої сторінки. Курсова оригінальна на всі 100%. Отримала за неї відмінно.
Уривок з роботи:
Розробляючи ці та інші положення в своїх працях, серед яких насамперед варто назвати "Про зв'язок деяких уявлень у мові" , "Із записок з російської граматики" і опубліковану посмертно "Мова і народність", О. Потебня вивів концепцію про три аспекти слова: зовнішню форму, значення і внутрішню форму.
Під зовнішньою ж формою слова вчений розуміє комплекс звуків, який опосередкований через значення. Якщо втрачається зв’язок між звучанням та значенням, звук перестає бути зовнішньою формою слова.
Щодо значення, то О. Потебня підкреслює, що в слові є два значення:
ближче (об’єктивне, етимологічне). Воно завжди містить у слові лише одну ознаку;
дальнє (суб’єктивне). Це значення містить багато ознак.
Якщо виключити друге суб’єктивне значення слова, то в кожному слові, на думку ученого, залишиться тільки звук, тобто зовнішня форма, і етимологічне значення.
Найважливішою для слова є його внутрішня форма. О. Потебня вважає, що внутрішня форма слова – це: по-перше, найближче етимологічне значення слова, по-друге, внутрішня форма слова є відношенням змісту думки до свідомості; вона вказує, як людина уявляє власну думку. По-третє, внутрішня форма є також «центр образу, одна з його ознак, яка переважає всю решту ознак » [16, 108]. Це очевидно в усіх словах пізнішого утворення з прозорим етимологічним значенням. По-четверте, внутрішня форма, крім фактичної єдності образу, дає ще знання цієї єдності; вона є не образ предмета, а образ образу, тобто уявлення, яке не збігається зі значенням, що значно ширше. Воно включає низку ознак, уявлення ж містить одну ознаку. Внутрішня форма може бути забутою (втраченою): уявлення ж становить неодмінну стихію слова, що виникло, але для подальшого життя цього слова воно не є необхідним.
Внутрішня форма слова, тобто його уявлення, дуже мінлива, з плином часу вона може зникати. «За його наявності слово має образність і може бути назване поетичним; коли ж уявлення втрачається, слово перестає бути образним і стає логічною назвою предмета, дії або його звичайним означенням. За термінологією Потебні, слово в цьому випадку можна назвати прозаїчним» [21, 27].
Але життя слова на цьому не закінчується. «Далі може відбуватися зворотне перетворення, тому що слово не застигає у своєму старому значенні, а має властивість набувати нового значення. Так, слово дім із втраченим уявленням може знову вступити у поетичну фазу, якщо взяти з нього лише одну ознаку і перенести її в іншу сферу, можна, наприклад сказати, що такий-то юрист до такої міри ознайомився з відомою юридичною справою, що він у ній дома. У розумінні Потебні всі три елементи слова перебувають у нерозривній діалектичній єдності і не можуть бути довільно розкидані» [21, 27].
Магістр