Періодизація античної філософії (ID:302884)

Антична філософія виникає з кінця VII ст. до н.е. і розвивалася до VI ст. н.е., коли римський імператор Юстиніан в 529 р. закрив останню Платонівську академію. Як зазначає В. Ярошовець, періодизація античної філософії, незважаючи на те, що існують різні пропозиції періодизації, встановлена й прийнята у філософському співтоваристві. Вирізняють три найзагальніші періоди в розвитку античної філософії. Перший - досократичний період (кінець VII ст. до н.е.- V ст. до н. е); другий - сократичний період або період високої класики (V ст. до н. е. - до кінця IV ст. до н. е), до якого належать Сократ, Платон і Арістотель; та третій період - доба еллінізму, яка охоплює зразки переосмислення попередніх досягнень у працях представників різних шкіл та напрямків (кінець IV до н. е. – початок VI ст. н. е.) Зміст філософії досократиків включає в себе розгляд таких постатей і філософських шкіл: 1) Мілетська школа філософії; 2) філософія Геракліта; 3) Піфагор та філософія піфагорійців; 4) Елейська школа філософії; 5) Атомістика Левкіппа-Демокріта; 6) Філософія софістів. В. Асмус зауважує, що давньогрецька філософія виникла не у власне Греції, що на Балканському півострові, а в іонійських містах західного узбережжя Малої Азії. Перші філософські вчення виникли на межі VII - VI ст. до н. е. в місті Мілеті. З кінця VII до кінця VI ст. до н. е. тут послідовно жили і вчили три мислителя: Талес, Анаксімандр і Анаксімен, які об’єднуються однією рубрикою натурфілософії. Ці філософи поставили собі запитання про те, звідки все виникає і у що все перетворюється, вони шукали початок походження і зміну всіх речей. Мілетська школа була переважно природничо-науковою і не ставила теоретичних проблем буття і пізнання. Талес висловив ідею, що все походить з води. Цей природний початок є першоосновою всіх речей, носієм всіх змін і перетворень. Анаксімандр убачав першооснову в першоречовині – апейроні. Анаксімен вважав, що першоосновою всього є повітря.