Зразок роботи
Розділ 1. Роль та значення поняття «символ» в концепції Е. Кассірера
Людина живе у світі символів, що своїм походженням сягають як давніх часів формування мови та мислення, уявлень про світ, міфологічної свідомості та мистецького синкретизму, так і нових, пов’язаних із науково-інформаційними технологіями. Філософське осмислення символу має солідну історію. Платон, Арістотель, Плотін, Прокл, Кант, Гегель, Шеллінг висунули оригінальні концепції символічного. Як правило, кожна епоха розуміє символ по-своєму, і новий досвід вимагає перегляду усталених значень символічного. Слід погодитися з Н.Автономовой, що від того, як ми зараз зрозуміємо символ, залежать долі не однієї, а багатьох наукових дисциплін, деякі важливі сторони духовного і практичного життя людей [4, с. 22].
Ернст Кассірер (1874-1945), що сформувався як філософ під безпосереднім впливом глави Марбургскої школи Германа Когена, був одним з найбільш яскравих представників неокантіанства в Німеччині. З одного боку, він рухався в руслі ідей кантівського критицизму, а з іншого – прагнув переосмислити їх і надати їм більш всеосяжну форму. Проаналізувавши різні концепції людини і залишившись незадоволеним ними, німецький філософ приходить до висновку, що ключем до природи людини є символ. «У людини між системою рецепторів і ефекторів, які є у всіх видів тварин, – пише він, – є і третя ланка, яку можна назвати символічною системою» [6]. І це нове придбання, на його думку, істотно змінило всю людське життя. Справа в тому, що в порівнянні з іншими тваринами людина живе не просто в більш широкої реальності: вона живе як би «в новому вимірі». «Людина, – підкреслює філософ,– живе відтепер не тільки у фізичному, а й у символічному універсумі. Мова, міф, мистецтво, релігія – частини цього універсуму, ті різні нитки, з яких сплітається символічна мережа, складна тканина людського досвіду »[6].
Магістр