Ліберальна філософія Віденського гуртка (ID:339201)

У розумінні індивідуалізму, Гаєк виділяє два підходи : раціональний та антираціональний. Раціональний наголошує на виключно розумовій та свідомій природі людини. Індивід є самодостатнім за своєю суттю, тому суспільне йому не тільки не потрібне, але ще і заважає. Такий підхід Гаєк називає егоїстичним. Прикладом такого індивідуалізму можна вказати так званий «крайній» індивідуалізм Макса Штірнера. Зміст його погляду полягає у тому, що доросла людина у своїх поглядах не потребує нічого іншого у своїй діяльності, окрім власних потреб. Політичний індивідуалізм Штірнер трактує як свободу індивіда від будь – якої форми влади, окрім влади закону. Проте, він критикує його за те, що така влада змушує людину підкорятись закону у будь – якому випадку, інакше можливості, які дає ліберальне суспільство для неї будуть недоступними. Другим підходом є антираціональний. В його основі трактування людини як істоти недосконалої, такої що не завжди діє за законами розуму. Суспільство необхідне людині заради самовдосконалення. Прихильником такого підходу є Гаєк, тому він називає його власне індивідуалізмом. Основне завдання індивідуалізму полягає у тому, щоб ефективно згрупувати одиничні інтереси кожного у максимальну взаємодію тих, у кого ці інтереси сходяться. Визначальними, звісно, є потреби власне індивіда, бо ніхто крім нього не може знати краще за нього що йому потрібно.