Зразок роботи
Цивілізаційні процеси та удосконалення принципів регулювання соціальних відносин характеризують сучасний етап розвитку людського суспільства і справедливість посідає у ньому ключове місце. Феномен справедливості знаходить свій прояв у різних сферах соціуму: моральній, соціальній, політико-правовій, економічній, морально-етичній та ін. Це пояснюється необхідністю збалансованості інтересів членів суспільства і неефективністю соціальних механізмів реалізації вимог ідей справедливості на нинішньому етапі розвитку суспільства і цивілізації.
Ідея справедливості історично розвивалася по-різному, а сучасні суспільні зв’язки людей, їхня кооперація здійснюються з урахуванням життєвих інтересів народів різних культур. Внаслідок чого стає необхідним дослідження еволюції загальної концепції справедливості для виокремлення властивих їй критеріїв і розуміння цього поняття є необхідним у практиці правозастосування. Інтерпретація таких понять, як справедливість і несправедливість з метою установлення взаємозв’язку між ними здійснювалась мислителями–філософами: Арістотелем, Платоном, Сократом, Гераклітом, Демокрітом, Эпікуром, Тертулліаном, Гельвецієм, Дідро, Руссо, Монтеск’є, Спінозою, Кантом, Гегелем, Фейєрбахом. Також питання справедливості розглядалися у філософських дослідженнях, присвячених вивченню рівності і нерівності людей у суспільстві, Г. Спенсера, Б. Рассела, П. Лафарга, Д. Юма, А. Сміта, Л. Штейна, М. Вебера, Г. Зіммеля, К. Мангейма, К. Ясперса, Е. Фрома, З. Бжезинського, Д. Гелбрейта, П. Рікерта та ін.
Сучасна цивілізація накладає істотний відбиток не тільки на стан соціальної справедливості в суспільстві, але й на поведінку кожної особистості. Цивілізації, що йдуть у ногу з вимогами, як правило, виявляють активну життєву позицію. Пасивна продовжує відстоювати несправедливість.
Феномен справедливості безпосередньо пов’язаний з уявленнями про належне. Він зумовлений невід’ємними, невідчужуваними правами людини і передбачає чітку корелятивну відповідність між практичною роллю індивіда в житті суспільства та його соціальним становищем, між правами та обов’язками, діянням та відплатою, трудом та винагородою, злочином та карою, заслугами та суспільним визнанням тощо.
Ідея справедливості – одна з найбільш резонансних в історії світоглядного еволюціонування людства: вона завжди слугувала ключовим аргументом і критерієм в оцінці вчинків людей, подій, явищ і загалом суспільної дійсності. Її реалізація потребує потужних концептуальних, вольових і матеріальних ресурсів, а також неупередженого арбітражу у вигляді громадської думки, соціальних інститутів і легітимної владно-управлінської вертикалі.