Зразок роботи
Вступ
Міфи є породженням колективної народної фантазії, узагальнено відбивають дійсність у вигляді почуттєво-конкретних персоніфікацій і живих істот, що мисляться цілком реальними. На ранніх стадіях розвитку людської цивілізації міфи являють собою еквівалент науки, цільну систему, у термінах якої сприймається й описується весь світ. Однак, вивчення міфів і міфології в науці, їх вивчаючи, породило цілий ряд наукових концепцій і шкіл.
Міф виступає способом пізнання, нерозривно пов'язаним із практичним досвідом. Він є символічною формою духовної культури, що за допомогою метафор і алегорій передає свідоцтва, пов'язані зі світоглядом, релігійними уявленнями, соціокультурним життям і внутрішнім світом людини. Міфологія ж є сукупністю міфів і науковою дисципліною, що має своїм предметом дослідження релігійно-міфічний феномен культурної життєдіяльності суспільства.
Іноді увага приділяється змінам, що відбуваються у способі сприйняття реального світу різними народами, і тому, як ці зміни в «реальності» відображаються в міфах. Ця реальність постійно змінюється протягом історії, і ці зміни особливо займали філософів та істориків науки, оскільки відчуття реальності в культурі є основним для будь-якого наукового пошуку цієї культури, починаючи з найдавніших філософських досліджень природи світу.
Інтерес до проблеми міфу та спроби визначити його сутність зародився іще за часів німецьких романтиків, однак по-справжньому глибокий аналіз даної проблеми був здійснений лише ....
1. Міф в психоаналізі З. Фрейда
На думку ряду сучасних культурологів, останнє тисячоліття – це епоха великих революцій у мисленні. Ми говоримо про відкриття, які зміщують звичний кут зору на сто вісімдесят градусів, перетворюючи річку нашої свідомості в абсолютно нове русло. Ці ідеї не можна ігнорувати, той, хто їх передає, ризикує відірватися від реальності, завмерши між століттями. Першим потрясінням у свідомості можна сміливо назвати страшне відкриття Коперника, що ми, люди, аж ніяк не є центром Всесвіту.
Поява теорії Фрейда вважається другим революційним переворотом. Протягом століть люди просто вважали розум єдиною рушійною силою в людині і називали його ні багато, ні мало як homo sapiens. На початку ХХ століття раптом відкрилася нова страшна істина – правда про глибини несвідомого, яка щохвилини заявляє про себе, повідомляє мрії, оточує своєю темрявою маленький острівець свідомого, привична розглядати сама єдина у цьому світі.
Вкоріненість теорії і практики психоаналізу в сучасній культурі не викликає сумніву. Не торкаючись проблематики тривалих суперечок щодо «істинного» статусу психоаналізу, можливо стверджувати, що фрейдовска інтерпретація культури утворила міцний симбіоз з інтерпретується культурою. Цей факт не стануть заперечувати навіть найбільш послідовні критики психоаналізу. Варто розглянути механізм утворення цього химерного «алхімічного» з'єднання.
Інакше, ніж визначивши психоаналіз як плоть від плоті тієї культури, в лоні якої він виник, важко пояснити події їх «бурхливого роману». Характерний жест Фрейда, який вказує на вторинність психоаналітичної інтерпретації по відношенню до події, вже наповненого в культурі глибоким психоаналітичним вмістом, підтверджує контекстуальну єдність культурного простору, що гарантує, з одного боку, забезпеченість фрейдовского аналізу вже структурованим фактичним матеріалом, а з іншого – підготовленість до адекватного сприйняттю результатів цього аналізу.
В якості такого загального для психоаналізу і культури смислового поля можна виділити область міфології, що представляє витоки культурного творчості і предмет психоаналітичних досліджень. Поза всяким сумнівом, міф з'явився для Фрейда тим благодатним ґрунтом, що обумовило появу і живить розвиток його початкових інтуїцій щодо прихованих механізмів культурного поведінки людини.
Одним з найвідоміших письменників про міф з психологічної точки зору був Зігмунд Фрейд. У своїй книзі «Die Traumdeutung» (1899; «Тлумачення снів») він виклав явище, яке називається Едіповим комплексом, тобто пригнічене бажання дитини чоловічої статі до своєї матері та відповідне бажання замінити батька. (Еквівалентом для дівчат був комплекс Electra.) За словами Фрейда, це явище було виявлено у мріях і міфах, казках, казках – навіть у жартах.
...
2. Концепція міфу у працях К.Г. Юнга
Іншим теоретиком, зайнятим психологічними аспектами міфу, був швейцарський психоаналітик Карл Юнг, який, як і Фрейд, був стимульований теорією, яка вже не має великої підтримки, тобто теорією Люсьєна Леві-Брюля, французького філософа, який пов'язує міф з дологічною ментальність.
У міфологічному дискурсі ХX століття виділяється постать відомого швейцарського психоаналітика Карла Густава Юнга, який запропонував доволі цікавий підхід до визначення сутності поняття «міф». У роботі розглянемо основні ідеї стосовно поняття «міф», що були запропоновані Юнгом, і специфіку концепту, розроблену цим дослідником. Варто зазначити, що ідеї Юнга є вельми цікавими ще й тому, що вони обґрунтовують актуальність міфу у житті сучасної людини, оскільки Юнг не фокусується виключно на вивченні світосприйняття тих представників роду людського, що жили за прадавніх чаcів. Враховуючи усе вищесказане, вивчення концепції міфу, що була розроблена Юнгом, є необхідним у контексті вивчення різноманітних підходів до осмислення сутності міфу у міфологічному дискурсі ХX століття.
Безумовно, Юнг — один із найвідоміших представників напряму психоаналізу, а також один з визначних мислителів XX століття. Саме цим обумовлюється той факт, що вітчизняні i західні вчені і досі активно вивчають його роботи, приділяючи їм багато уваги під час своїх досліджень.
Роботи, присвячені аналізу концепції міфу, яку розробив Юнг, можна умовно розділити на декілька окремих категорій. До першої категорії можна віднести дослідників, що розглядають концепцію Юнга як частину цілісного міфологічного дискурсу XX століття. Вони не розбирають концепцію мислителя детально, але пропонують, натомість, аналітичний огляд (повний або частковий) проблеми міфу у філософсыкому дискурсі ХХ століття.
...
Магістр