Зразок роботи
ВСТУП
Життя - одне з найскладніших природних явищ. З давніх часів воно вважалося загадковим і непізнаваним - тому навколо його походження завжди точилася запекла боротьба.
Походження життя на нашій планеті є предметом багатовікових дискусій, в яких бере участь не одне покоління людства. Ця проблема стає все складнішою в міру поглиблення знань про неї. Перш ніж говорити про неї, необхідно визначити поняття «життя».
Фрідріх Енгельс дав наступне визначення:«Життя - це спосіб існування білкових тіл, суть якого полягає в постійному обміні речовин із зовнішньою природою, що їх оточує. З припиненням такого обміну припиняється і життя, що призводить до розкладання тіла на білок».
Михайло Володимирович Волькенштейн - радянський фізико-хімік і біофізик, член-кореспондент РАН зазначав «Існуючі на Землі живі тіла відкриті, саморегульовані і самовідтворювані системи, які складаються з біополімерів ; білків і нуклеїнових кислот».
Валентин Миколайович Пармон - вітчизняний вчений, котрий спеціалізується на каталізі та фотокаталізі, хімічній кінетиці конденсованої фази, хімічній радіоспектроскопії, методах перетворення енергії, нетрадиційних та відновлюваних джерелах енергії, дійсний член РАН, доктор хімічних наук, професор, визначив наступне: «Життя - це розділена на фази форма функціонуючих автокаталізаторів, які здатні до хімічних мутацій і пройшли досить тривалу еволюцію завдяки природному відбору».
Відповідно до сучасного наукового розуміння, життя - це процес існування складних систем, які складаються з великих органічних молекул і неорганічних речовин, здатні до самовідтворення, саморозвитку та підтримки в результаті енергії й обміну речовин з навколишнім середовищем.
З найдавніших часів і до наших днів сформульовано багато гіпотез про походження життя на землі. У другій половині ХХ століття було висунуто 120 теорій щодо виникнення живих організмів на планеті, деякі з яких були незалежними, а інші становили собою продовження існуючих.
Згідно з астрономічними та геологічними даними, вік Землі становить приблизно 4,5-5 млрд років. Вважається, що в минулому стан нашої планети був не таким, як сьогодні. Температура на поверхні, ймовірно, була дуже високою (4000 - 8000 °C), оскільки Земля охолоджувалася, тугоплавкі метали випадали в осад і утворювали земну кору; поверхня планети, звичайно, була голою і нерівною, оскільки на ній з’явилися складки і тріщини внаслідок вулканічної діяльності, рухів, викликаних охолодженням і стисненням кори.
Вважається, що гравітаційне поле ще недостатньо щільної планети не могло утримати легкі гази: водень, кисень, азот, гелій і аргон, внаслідок чого вони покинули атмосферу. Але прості сполуки, які містили ці елементи (вода, аміак, СО², метан та інші), виявилися досить важкими, тому залишилися на планеті. Поки температура Землі не впала нижче 100°C, вся вода перебувала в пароподібному стані.
Атмосфера, мабуть, почала відновлюватися, про що свідчить наявність металів у відновленій формі (таких як залізо) у стародавніх породах. Молодші породи містять метали в окисленій формі (Fe³+). Відсутність кисню, швидше за все, була необхідною умовою для розвитку життя. Про це свідчать більшість лабораторних дослідів.