Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Перехід економіки України до ринкових засад господарювання викликав серйозні зміни фінансової системи. Важливим завданням фінансового менеджменту на даному етапі є використання похідних інструментів фондового ринку для хеджування ризиків операцій підприємства. Проте виконання цього завдання ускладнюється відсутністю розвинутого ринку деривативів в Україні, недостатньою психологічною підготовленістю суб’єктів господарювання до виконання операцій з деривативами, а також низькою зацікавленістю банків виступати у ролі фінансових посередників на даному ринку.
Доцільність застосування деривативів українськими банківськими установами зумовлена двома важливими факторами: похідні цінні папери є прибутковими інструментами інвестування, а також надають можливість учасникам ринку обирати необхідний їм рівень захисту від фінансових ризиків. Однак, загальносвітова тенденція підвищення ролі банківських установ на ринку похідних цінних паперів, характерна для фінансових ринків розвинутих країн, поки що не поширилася на Україну.
Однією з основних причин цього явища є відсутність у нашій державі досконалого законодавства, яке регулювало б операції з деривативами. Відповідно, актуальною є побудова основ правового регулювання ринку деривативів в Україні, розроблення проектів нормативних документів, які могли б ефективно регулювати операції з деривативами. Нормативно-правові акти держави, за допомогою яких здійснюватиметься регулювання ринку деривативів, повинні базуватися на ґрунтовних теоретичних розробках вітчизняних учених. Однак, на відміну від західних країн, де дослідженню строкових ринків присвячена значна кількість наукових праць, в українській науковій літературі даний сегмент фінансового ринку лише починає досліджуватися.
Підвалини дослідження строкових ринків заклали відомі західні економісти Дж.Гоффман, Н.Калдор, Дж.М.Кейнс, А.Маршалл, Дж.Хікс. Дослідження строкових ринків на сучасному етапі проводять багато зарубіжних фахівців, які детально аналізують інструменти ринку деривативів, способи їх застосування з метою хеджування операцій компаній, шляхи запобігання втратам від операцій з деривативами. Серед них можна назвати П.Вілмотта, Р.МакДональда, Ф.Мишкіна, Дж.Халла, Ч.Смітсона. Аналізу моделей опціонного ціноутворення приділяється значної уваги у роботах С.Бенінга, М.Джексона, Н.Талеба.
Серед російських економістів, що вивчають ринки деривативів, можна назвати А.Буреніна, О.Дегтярьову, О.Кандінську, А.Фельдмана. В Україні дослідженням фінансових ринків та розробкою необхідних заходів щодо становлення ринку деривативів займаються О.Береславська, І.Бланк, О.Кузьмін, Т.Лемішевська, Б.Луців, В.Міщенко, О.Мозговий, С.Науменкова, Л.Примостка, О.Сохацька.
Вагомість проблеми розвитку ринку деривативів в Україні, важливість її вирішення з метою запровадження ефективного механізму мінімізації ризиків, а також нових напрямків портфельного інвестування для вітчизняних банківських установ, зумовили вибір теми дослідження.
Метою моєї курсової роботи виступає хеджування як метод мінімізації ризиків.
Об’єктом курсового дослідження є хеджування ризиків в Україні.
Предметом дослідження є мінімізація фінансових ризиків за допомогою хеджування в сучасних умовах.
Виходячи з мети дослідження переді мною постають наступні завдання:
- Проаналізувати наукову літературу з данного питання;
- Дослідити методи хеджування;
- Проаналізувати стан хеджування ризиків на Україні та порівняти результати з зарубіжними країнами.
Магістр