0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Бюджетна політика України: стан та механізми щодо забезпечення стабілізації економічного розвитку (ID:136856)

Тип роботи: магістерська
Дисципліна:Фінанси
Сторінок: 171
Рік виконання: 2016
Вартість: 500
Купити цю роботу
Зміст
Вступ 1 Теоретичні основи бюджетного устрою та міжбюджетних відносинах 1.1 Теоретичні основи бюджетного устрою 1.2 Міжбюджетні відносини у Бюджетному Кодексі України 1.3 Зарубіжна практика міжбюджетних відносин Висновки до розділу 1 РОЗДІЛ 2. Стан та тенденції розвитку державної бюджетної політики в Україні 2.1 Аналіз виконання Державного бюджету України за доходами і видатками у 2010-2015 роках 2.2. Оцінка взаємозв’язку бюджетної та боргової політика України за 2010 – 2015 роки 2.3 Аналіз стану міжбюджетних відносин (територіальних громад) в Україні за 2010-2015роки Висновки до розділу 2 РОЗДІЛ 3 Проблеми та перспективи розвитку бюджетної політики України 3.1. Проблеми функціонування бюджетної системи та шляхи їх подолання в Україні 3.2. Удосконалення бюджетного законодавства України на прикладі європейського досвіду 3.3. Напрями підвищення ефективності міжбюджетних відносин в Україні Висновки до розділу 3 Висновки Список використаних джерел Додатки
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
1.1 . Теоретичні основи бюджетного устрою Термін «бюджет» ( від нормандського bouqe, bouqtte,  торба, гаманець)  затверджений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових доходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і витратити у майбутньому; план доходів і видатків особи, сім’ї на певний період. Вичерпну дефініцію цього інструменту фінансового управління дав ще в 1850 р. представник італійської школи фінансів Ф. Вілла. Під бюджетами він розумів попередній кошторис, який перед початком планового періоду дає інформацію про очікуванні надходження і видатки [7,с.143]. Разом з тим, термін “бюджетний устрій” виник ще у середині XIII століття в Англії. На протязі довгих років це поняття еволюціонувало, проте у XVIII – XIX століттях під бюджетним устроєм мали на увазі кошторис доходів і видатків бюджету. На таке тлумачення бюджетного устрою вплинуло на французьке законодавство початку ХІХ століття, яке закріплювало прийняття щорічного бюджету, а також розширювало бюджетні права локального рівня управління. Намагалися розподілити джерела доходів між рівнями влади, законодавчо було закріплено розподіл видатків між центральним урядом і департаментами. У Російській імперії перший документ щодо впорядкування бюджетного устрою держави був розроблений на початку XIX століття М.М. Сперанським і мав назву «План фінансів». Він складався з двох частин: проекту фінансових реформ, необхідних для врівноваження доходів і видатків держави, та проекту бюджетних правил. Таким чином, під бюджетним устроєм мали на увазі щорічний державний бюджет, його законодавче оформлення, класифікацію доходів і видатків тощо. Аналогічні визначення бюджетного устрою використовуються й сьогодні. Так, деякі з науковців вважають, що «бюджетний устрій – це устрій, який властивий саме бюджету, а не бюджетній системі”. Свій бюджет має кожне державне утворення чи адміністративно – територіальна одиниця. Сукупність бюджетів – це доходи й видатки держави, тобто єдиний бюджет держави. Тому розподіл доходів та видатків держави між адміністративно-територіальними одиницями і є бюджетним устроєм. Але з таким визначенням бюджетного устрою погодитись неможливо. По-перше, воно залишає поза увагою організацію бюджетів, взаємозв’язок між ними. По-друге, сукупність бюджетів є бюджетною системою. Питанню бюджетного устрою присвячено праці вітчизняних (С. Буковинського, В. Кравченка, Т. Ковальчука, В. Федосова, В. Опаріна) і зарубіжних (О. Алексєєву, В. Родіонової, Г. Крилова, Н. Бабітової, Дж. М. Б’юкенена та інших) дослідників. Однак, єдиних підходів до трактування бюджетного устрою у світовій та вітчизняній фінансовій науці немає, що значно ускладнює розроблення бюджетного законодавства, бюджетного планування та виконання бюджетів. В кожній державі бюджетний устрій визначається за формою державного устрою, в залежності від адміністративно - територіального розподілу. Під державним устроєм розуміють політико-територіальну організацію держави, яка визначається політика-правовим статусом територіальних складових і порядком, За державним устроєм усі держави поділяються на прості (унітарні) та складні (федерація, конфедерація, імперія). Поняття “бюджетний устрій” за своєю сутністю є системою правових, економічних, організаційних, інституційних відносин між органами публічної влади щодо управління публічними фінансами. Через бюджетний устрій здійснюється управління державними та місцевими фінансами, а також перерозподіл внутрішніх фінансових потоків. Бюджетна система будь-якої держави визначається бюджетним устроєм. Тривалий час бюджетний устрій розглядався лише з юридичної точки зору. Його тлумачили як складову бюджетного права, залишаючи поза увагою фінансовий аспект цієї категорії. Зокрема в радянському фінансовому праві під бюджетним устроєм мали на увазі сукупність правових норм, що визначають різні види бюджетів, співвідношення між ними та засади формування їхніх доходів. У фінансовому праві існують й інші погляди на визначення бюджетного устрою. Так, серед фахівців фінансового права найпоширенішим є тлумачення бюджетного устрою як сукупності бюджетно-правових норм, що використовуються державою для регулювання суспільних відносин відповідно до її завдань та функцій. Правові норми, що регулюють бюджетний устрій, визначають види бюджетів, місце й значення кожного з них у бюджетній системі, принципи функціонування та взаємозв’язок між бюджетами. У бюджетному праві ці норми визначальні, оскільки виражають право державних та адміністративно-територіальних утворень на власний бюджет і самостійність щодо використання фінансових ресурсів. Отже, бюджетний устрій охоплює норми, що регулюють побудову бюджетної системи країни; порядок встановлення доходів і податків, що формують усі види бюджетів, їх розподіл між бюджетами; віднесення видатків на окремі бюджети та їх розподіл між останніми. Бюджетна система та бюджетний устрій є різними за сутністю економічними категоріями. Бюджетний устрій є первинним, оскільки він визначається державним та адміністративно-територіальним устроями і відповідно до них визначає внутрішню організацію бюджетної системи. Бюджетна система ж є зовнішньою узагальненою рисою будови бюджетів. В основу організації бюджетного устрою мають бути покладені фундаментальні основи, наведені у таблиці 1.1. Теоретично можна виділити три варіанти структурної побудови бюджету. Передусім це створення єдиного бюджету для всієї країни, який засновано на принципі централізації державних коштів у єдиному фонді. При такому варіанті з’являється можливість зосередити всі бюджетні ресурси в одному бюджеті, що суттєво спрощує управління цим бюджетом. Однак, така ситуація підриває автономність місцевих органів влади і робить їх взагалі або непотрібними і зайвими, або недієздатними.