Зразок роботи
Метою виконання курсової роботи являється дослідження теоретико-методологічних основ страхування фінансових ризиків та пошук шляхів його удосконалення в Україні.
Згідно поставленої мети сформовано наступні завдання на курсову роботу:
визначити сутність страхування фінансових ризиків;
розглянути зарубіжний досвід страхування фінансових ризиків;
дослідити сучасний стан страхування фінансових ризиків на ринку;
розглянути особливості укладення та супроводження договору фінансових ризиків;
виконати порівняльний аналіз програм страхування фінансових ризиків;
дослідити проблеми у страхуванні фінансових ризиків;
виявити напрями удосконалення послуг зі страхування фінансових ризиків.
Об'єктом дослідження курсової роботи є процес страхування фінансових ризиків. Предметом дослідження є аналіз програм страхування фінансових ризиків в Україні.
У курсовій роботі використовувались такі методи як: системний аналіз – для деталізації і розчленування об’єкта дослідження на окремі важливіші складові елементи; конкретизація – для обґрунтування змісту; порівняння – для зіставлення даних підприємства у динаміці; середніх і відносних величин – для глибшого розуміння сутності і причини відхилення його змін; горизонтальний і вертикальний аналізи – для визначення рівня впливу і питомої ваги кожного окремого показника на загальний результат із плином часу.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТКИО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ
1.1 Необхідність та сутність страхування фінансових ризиків
Страхування фінансових ризиків є одним із найбільш складних та проблемних видів страхування. Ця нова підгалузь майнового страхування розпочала розвиватись в Україні лише на початку 90-х років минулого століття. Нетривалий період розвитку страхування фінансових ризиків не дозволив виробити єдине тлумачення його поняття та дати уніфіковану класифікацію його видів. Незважаючи на те, що цей вид страхових послуг регламентується Законом України «Про страхування», чіткого визначення та класифікації фінансових або комерційних ризиків у чинному законодавстві немає [2].
Проблеми виникають вже на етапі з’ясування, які ж саме ризики належать до фінансових. Теоретична та методологічна складності змісту і сутності фінансових ризиків зумовили їх розгляд і визначення окремими авторами у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні фінансові ризики – це ризики, які характеризуються ймовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів) у підприємницькій діяльності. У цьому значенні поняття „фінансовий ризик” тотожне поняттю „комерційний (підприємницький) ризик” яке містить цілий комплекс різних ризиків: майнових, виробничих, торговельних тощо. Поняття „фінансовий ризик” також використовується у більш вузькому значенні як частина комерційних ризиків, пов'язана з ймовірністю фінансових втрат внаслідок операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах [2].
Отже, для кращого розуміння суті страхування фінансових ризиків в першу чергу необхідно визначити поняття, розмежувати фінансові та кредитні ризики, здійснити класифікацію видів страхування, а після цього пояснити механізм їхнього здійснення та розвиток цього виду страхування в Україні. Фінансові ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійсненні фінансово-кредитних операцій, сутність яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових зобов’язань, а підприємство чи банк не може добитись їхнього виконання засобами, передбаченими угодою (контрактом) [2].
Страхування фінансових ризиків — вид майнового страхування, яке за своєю суттю є страхуванням ризику втрати прибутку чи неотримання доходу внаслідок різних причин. У вітчизняній страховій науці та практиці питання страхування фінансових ризиків є дискусійним та неоднозначним. Зазначимо, що залежно від розуміння змісту та сфери підприємництва та фінансів, в економічній фаховій літературі пропонуються різноманітні підходи до визначення ризиків підприємництва та фінансового ризику в їх складі. У широкому значенні, фінансові ризики — це ризики, які характеризуються ймовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів) у підприємницькій діяльності. У вужчому значенні — це частина комерційних ризиків, пов'язана з імовірністю фінансових втрат унаслідок операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах [6].
Більшість страховиків трактують "фінансові ризики" як невиконання з певних причин страхувальником чи його контрагентом договірних зобов'язань за укладеними між ними угодами [6].
Згідно з класифікацією ризиків, пропонованою Першою директивою ЄС від 24 липня 1973 р., до групи фінансово-кредитних ризиків віднесено як ризики, що виявляються у зв'язку з наданням кредитів, так і ризики, які призводять до інших фінансових збитків [6].
Чітке визначення суті "фінансових ризиків" має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення. Чіткість у розумінні потрібна самим страховим компаніям, які пропонують страховий захист суб'єктам підприємництва.
Особливістю фінансового ризику є ймовірність збитку внаслідок проведення операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій із цінними паперами. Як видно з визначення, фінансові ризики можна розділити на дві групи: фінансові і кредитні. Єдиної думки серед вчених і практиків щодо такого поділу та сутності цих понять немає. Як у вітчизняній, так і у зарубіжній літературі поняття «фінансові» і «кредитні» часто ототожнюють, вважаючи, що термін „фінансові ризики” охоплює також і кредитні ризики, або вживають поняття „фінансово-кредитні ризики”. Не дає чіткого розмежування українська та європейська система класифікації страхування [2].
Не слід забувати, що фінансовий ризик належить до фундаментальних понять сучасної економічної теорії. Фінансові ризики необхідно розглядати з різних позицій: по-перше, як небезпеку можливої втрати фінансових ресурсів, по-друге, як небезпеку недоотримання очікуваних доходів, порівняно з варіантом фінансового потенціалу підприємства, розрахованого на раціональне використання всіх ресурсів у цій сфері діяльності, по-третє, як ймовірність отримання додаткового обсягу прибутку, пов’язаного з ризиком [3].
Отже, фінансові ризики певною мірою належать до групи спекулятивних ризиків, які в результаті виникнення можуть призвести як до втрат, так і сприяти виграшу. Тому, у разі під твердження, за допомогою кількісних оцінок показників ефективності й ризикованості, з’являється можливість формувати достовірні прогнози щодо майбутньої діяльності підприємства та планувати його економічні результати [3].
Фінансові ризики — це ризики, які характеризуються ймовірністю втрат фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності. Закон України "Про страхування" (ст. 6) виділяє в окремий вид добровільного страхування - страхування фінансових ризиків. В Україні таке страхування має неоднозначну оцінку як серед страховиків, так і їх клієнтів: часто пов'язане з тіньовим страхуванням і використовується для псевдооперацій — з метою оптимізації оподаткування, вивозу капіталу за кордон, купівлі нових підприємств.
У договорі страхування фінансових ризиків найчастіше страховими випадками є: недотримання умов та строків виконання контрагентом клієнта фінансових зобов'язань; неналежне виконання контрагентом клієнта своїх договірних зобов'язань. Укладаючи такий договір страхування, страховик перевіряє партнера страхувальника на предмет його надійності. Страховий тариф при страхуванні фінансових ризиків визначається з урахуванням ризикових ознак окремої угоди, предмета укладеної угоди, характеру діяльності клієнта та його контрагента, їх платоспроможності.
Страхування від втрат прибутку — найважливіший вид страхування фінансових ризиків. Величина страхової суми розраховується на основі передбачуваного обсягу прибутку та обсягу постійних витрат, які можуть виникнути у господарському поточному році. Обсяг збитку залежить від тривалості перерви виробничої діяльності.
РОЗДІЛ 2
СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИЗ РИЗИКІВ В УКРАЇНІ: СТАН ТА ПРОГРАМИ
2.1 Страхування фінансових ризиків на сучасному етапі розвитку страхового ринку
Ринок страхових послуг є другим за рівнем капіталізації серед інших небанківських фінансових ринків. Загальна кількість страхових компаній станом на 31.12.2016 становила 310, у тому числі СК "life"1 – 39 компаній, СК "non-life" – 271 компаній, (станом на 31.12.2015 – 361 компанія, у тому числі СК "life" – 49 компаній, СК "non-life" – 312 компаній). Кількість страхових компаній має тенденцію до зменшення, так за 2016 рік порівняно з 2015 роком, кількість компаній зменшилася на 51 СК, порівняно з 2014 роком зменшилася на 72 СК. За 2016 рік частки валових страхових премій та чистих страхових премій у відношенні до ВВП залишились на рівні 2015 року та становили 1,5% та 1,1% відповідно. У порівнянні з 2015 роком на 5 434,3 млн. грн. (18,3%) збільшився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій2 збільшився на 4 109,0 млн. грн. (18,4%).
У табл. 2.1 виконаємо аналіз структури валових та чистих страхових премій від страхування фінансових ризиків в Україні за 2015-2016 рр.
Дані табл. 2.1 свідчать про зниження валових страхових премій за страхуванням фінансових ризиків у 2016 р. на 1,9 млн. грн. або на 0,1% та про зниження суми чистих страхових премій за страхуванням фінансових ризиків на 187,5 млн. грн. або на 8,6%. Щодо структури валових страхових премій за страхуванням фінансових ризиків, то спостерігаємо зниження її частки у загальній структурі на 2 пункти (складає у 2016 р. 10,2%). Також відмітимо про зниження частки чистих страхових премій на 2,2 пункти у 2016 р. (складає 7,5%).
Графічну ілюстрацію валових та чистих страхових премій страхування фінансових ризиків в Україні наведено на рис. 2.1.
2.2 Процедура укладання і супроводження договору програми страхування
Страховими випадками у договорі страхування фінансових ризиків можуть бути: недотримання умов та строків виконання контрагентом клієнта фінансових зобов'язань; неналежне виконання (невиконання) контрагентом клієнта своїх договірних зобов'язань за угодою внаслідок пожежі, стихійного лиха, аварії або катастрофи на місці виконання зобов'язань, банкрутства контрагента, протиправних дій третіх осіб; недотримання контрагентом клієнта строків установки й налагодження машин, устаткування, передбачених угодою; зупинка виробництва чи зменшення обсягів виробництва у результаті обумовлених у договорі страхування випадків тощо [6].
Страхова компанія перш ніж укласти договір страхування ризику, пов'язаного із невиконанням зобов'язань, перевіряє партнера страхувальника на предмет його надійності (аналізується його баланс, платоспроможність, фінансова стійкість, обсяг реалізації, склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості, рентабельність, легітимність його господарської діяльності, наявність ліквідного майна тощо). У структурі страхових компаній можуть існувати відповідні підрозділи, що збирають таку інформацію. Якщо ймовірність настання страхового випадку є великою, то договір страхування можуть не укласти або запропонувати невигідні для страхувальника умови страхування [6].
Страховий тариф при страхуванні фінансових ризиків визначається з урахуванням ризикових ознак окремої угоди, предмета укладеної угоди, характеру діяльності клієнта та його контрагента, їх платоспроможності та інших чинників. При визначенні розміру страхової премії страхові компанії можуть застосовувати коефіцієнти, які зменшують або збільшують страховий тариф у кожному конкретному випадку залежно від рівня ризику. Страхова сума у більшості випадків прирівнюється до суми заборгованості із зобов'язань. Страхуються за таким договором тільки прямі фінансові втрати від контракту, якого не було дотримано [6].
В Україні середній розмір страхового тарифу при страхуванні фінансових ризиків становить 5—10 % страхової суми і більше. На досить високі страхові тарифи впливає й те, що договори з цього виду страхування вітчизняні страховики перестраховують. Розмір франшизи прямо залежить від обраного ризику та в окремих випадках може досягати 15 % страхової суми [6].
Серед усіх видів фінансових ризиків найнебезпечнішим є ризик втрати прибутку. Оскільки прибуток — це фінансовий результат діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, то страхування від втрат прибутку як форма страхового захисту від втрат очікуваної користі є одним з найважливіших видів страхування [6].
Англомовна назва страхування від втрат прибутку — "Business Interruption" (коротко "ВІ"). Страхування від втрат прибутку є майновим страхуванням, у переважній більшості оформляється як доповнення до поліса страхування майна від вогню. У світовій практиці існує страхування від втрати прибутку з причини аварії машин — MLOP (умови страхування передбачають строк страхування тривалістю від трьох до дванадцяти місяців, франшизу у робочих днях — переважно від трьох до чотирнадцяти днів); страхування втрат прибутку, що виникли через запізнення початку виробничого процесу, пов'язаного з модернізацією чи реконструкцією виробничого об'єкта, — ALOP [6].
З метою точного означення змісту та суті страхування від втрат прибутку у фінансовій науці вживаються різні терміни: "страхування від застою підприємства", "страхування від втрат прибутку", "страхування від втрати фінансової стійкості", "страхування втрати прибутку внаслідок перерви у діяльності господарського суб'єкта", "страхування майбутньої користі" [9, с. 486]. Вважається, що найбільш вдалою є назва "страхування перерв у господарській діяльності". Ця страхова послуга компенсує непрямі збитки [6].
Відповідальність страховика при страхуванні втрат прибутку визначається величиною страхової суми, яка обчислюється на основі передбачуваного, очікуваного обсягу прибутку та обсягу постійних витрат, які можуть виникнути у господарському поточному році [6].
Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить не стільки від розміру знищення, скільки від тривалості перерви виробничої діяльності. Чинник часу застосовується саме у страхуванні від втрат прибутку і називається строком відшкодування. Цей строк є періодом, лише в межах якого страховик несе відповідальність за втрату прибутку і за який страхувальнику сплачується страхове відшкодування, якого він зазнав унаслідок перерви виробничого процесу. Строк відшкодування починається з дня настання страхового випадку та діє до відновлення виробництва, але не може перевищувати строку дії договору страхування [6].
Магістр