Перспективи випуску американських депозитарних розписок на акції українських емітентів (ID:22967)

Зміст Вступ Розділ 1. Розвиток сегменту депозитарних розписок на світовому ринку пайових цінних паперів 1.1. Ринок пайових цінних паперів в Україні 1.2. Сутність та передумови виникнення депозитарних розписок 1.3. Види депозитарних розписок та рівні програм АДР Розділ 2. Міжнародний і вітчизняний досвід випуску АДР 2.1. Світовий досвід випуску та обігу АДР 2.2. Досвід використання АДР в Росії 2.3. Переваги та недоліки депозитарних розписок Розділ 3. Перспективи випуску АДР на акції українських емітентів 3.1. Проблеми впровадження та обігу АДР в Україні 3.2. Депозитарні розписки як засіб залучення іноземних інвестицій в економіку України 3.3. Напрямки вдосконалення системи розриття інформації про емітентів як передумова розвитку АДР в Україні Висновки Список використаних джерел Додаток А Висновок Депозитарна розписка є вторинним цінним папером, випущеним у формі сертифіката на акції іноземного емітента, і з юридичної точки зору розглядається як свідоцтво про депонування акцій на рахунку в депозитарному банку. Вперше депозитарні розписки з'явилися на ринку в 1927 році, коли Великобританія заборонила вивезення акцій національних компаній за кордон. Остаточно нормативні умови випуску депозитарних розписок оформилися в 1955 році і були доопрацьовані у 80-х роках з метою розширення ринку. З точки зору обсягу інвестицій, найбільш привабливим для емітентів України залишається американський ринок. Та, водночас, він пред’являє найбільшу кількість вимог до емітента. Зарубіжні компанії повинні відповідати вимогам Комісії з цінних паперів і фондових бірж США, правилам біржі і положенням закону US Sarbanes-Oxley Act 2002 (закону Сарбейнса-Окслі, що був прийнятий у 2002 році після серії гучних корпоративних скандалів у США). Разом з тим ринок США передбачає залучення великого кола крупних інвесторів і значний обсяг інвестицій. Акції іноземних емітентів знаходяться в обігу на ринку США у формі американських депозитарних розписок — American Depositary Receipts (АДР), що номіновані в долари. АДР підтверджує право власності американського держателя на акції іноземного емітента, депоновані в американському банку. Одна розписка може підтверджувати право власності на декілька акцій емітента. В програмі АДР беруть участь два банки: американський банк-депозитарій і його корреспондент — банк-кастодіан країни емітента, який діє відповідно до її законодавства. Банк-кастодіан є номінальним держателем акцій, які депонує в ньому емітент. Він дає вказівку банку-депозитарію випустити АДР на весь обсяг депонованих акцій. Банк-депозитарій забезпечує випуск АДР на акції емітента, депоновані у банку-кастодіані, а андеррайтери розміщують АДР на американському ринку. Щодо видів, то АДР можуть бути спонсованими (ініційованими емітентом) або неспонсорованими (ініційованими акціонером, який продає акції). Неспонсовані програми АДР зустрічаються відносно рідко. Існує чотири види АДР, які відрізняються між собою за жорсткістю вимог, що пред’являються законодавством США до випуску цінних паперів. Відповідно, чим менш “вимогливий” випуск, тим меншим є обсяг інвестицій, на які може розраховувати емітент. Це такі програми: 1. Програма АДР першого рівня представляє собою найпростіший спосіб виходу на американський ринок. Вона передбачає обіг депозитарних розписок на позабіржовому ринку, тому компанії не потрібно проходити лістинг. АДР першого рівня торгуються також в електронній системі торгів. Взагалі вимоги законодавства до випуску депозитарних розписок цього рівня найменші. Зокрема, звітність емітента може бути складена за стандартами країни походження компанії (але перекладена на англійську мову). Таким чином, основною вимогою SEC до емітента в рамках АДР першого рівня є дотримання ним законодавства своєї країни. Депозитарні розписки першого рівня випускаються лише на акції, що знаходяться в обігу на вторинному ринку країни емітента. Вартість програми АДР першого рівня порівняно невелика — від 20 тис. доларів до 50 тис. доларів США. Однак надійність цих розписок вважається невисокою, тому вони не завжди є привабливим інструментом для стабільних інвестицій. У кількісному відношенні більшість програм АДР припадає на розписки першого рівня, однак у грошовому виразі вони займають не більше 5 відсотків всього ринку АДР. Програма АДР першого рівня може бути згодом підвищена до другого і третього рівнів. 2. До програми АДР другого рівня Комісія з цінних паперів і фондових бірж США пред’являє більш жорсткі вимоги. Фінансова звітність емітента за три останні роки повинна, по суті, відповідати вимогам US GAAP. Під час реєстрації випуску від емітента вимагається надати дві спеціальні реєстраційні форми. Крім того, він повинен буде представляти свої річні і проміжні звіти. Депозитарні розписки другого рівня знаходяться в обігу на трьох основних фондових майданчиках США. Це — Нью-Йоркська фондова біржа, Американська фондова біржа і NASDAQ — електронна система торгівлі акціями високотехнологічних компаній. Вартість програми АДР другого рівня складає від 200 тис. до 500 тис. доларів. 3. Ще одним видом американських депозитарних розписок є АДР “за правилом 144А”. Такі розписки використовуються при приватних розміщеннях і не вимагають реєстрації в SEC. Программа АДР цього рівня передбачає обіг розписок протягом двох років серед крупних інституційних інвесторів. Це можуть бути банки, страхові або інвестиційні компанії. Ця програма є популярною серед іноземних емітентів, оскільки передбачає мінімальні вимоги під час реєстрації і поданні звітності. АДР “за правилом 144А” обертаються в електронній системі PORTAL. Витрати на реалізацію цієї програми складають від 100 тис.до 400 тис. доларів США. 4. АДР третього рівня готуються для акцій нового випуску. Вимоги до цієї програми є найбільш серйозними. Під час її реєстрації емітент, крім форм, передбачених програмою другого рівня, представляє ще один документ — проспект емісії. У ньому, зокрема, мають бути відомості про план розміщення акцій, використання інвестицій, фактори ризику, співвідношення прибутку і фіксованих витрат та ін. Фінансова звітність емітента повинна бути складена повністю відповідно до вимог US GAAP. АДР третього рівня котируються на NYSE, AMEX і в системі NASDAQ. Вартість програми АДР третього рівня складає від 300 тис. до 500 тис. доларів США. До основних переваг, що прагнуть отримати українські компанії за допомогою депозитарних розписок на іноземному фондовому ринку, належать: — розширення групи потенційно інформованих та заінтересованих інвесторів за рахунок досконалішої інфраструктури та прозорості фондових ринків інших країн. Важливим елементом інфраструктури зарубіжних фондових ринків є наявність великої кількості конкуруючих інвестиційних компаній, що здатні проводити незалежну оцінку цінних паперів, повне та якісне інформаційне забезпечення торгів, доступність та прозорість інформації для потенційних інвесторів. Зокрема, у США інвестори мають можливість отримати безкоштовну інформацію про ситуацію нафондовому ринку через Інтернет, а також інформаційні агентства (наприклад, Bloomberg чи Reuters); — формування позитивного іміджу та зростання довіри до компанії-емітента. Особливо відчутною ця перевага є для компаній, що мають закордонних постачальників, клієнтів, партнерів чи інших контрагентів; — вищий рівень ліквідності депозитарних розписок у порівнянні з акціями, що обертаються на внутрішньому ринку. Обсяги національного ринку не завжди дозволяють компаніям-емітентам отримати вигоду від випуску та розміщення своїх акцій. Це характерно, зокрема для українського фондового ринку, оскільки коштів вітчизняних інвесторів недостатньо для крупномасштабного вкладення у цінні папери, а це знижує рівень їх ліквідності. Натомість, за рахунок розміщення акцій на біржових майданчиках Європи чи США, вітчизняні компанії отримують більше можливостей для підвищення ліквідності своїх цінних паперів. Щодо українських емітентів, то лише 13 компаній, починаючи з 2005 року, здійснили первинне публічне розміщення своїх цінних паперів. Проте тенденції наступних років говорили про те, що випуск дещо зменшився і характеризувався продажем невеликих пакетів акцій переважно західним інституціональним інвесторам. Так, в січні 2008 року компанія «Київ-Донбас» продала на альтернативному інвестиційному ринку пакет акцій в розмірі 19,6 % в обсязі 130 млн. дол. США. Тому можна говорити про те, що українські емітенти не в повній мірі використовують даний напрям залучення іноземних інвестицій і здійснюють переважно первинне розміщення своїх корпоративних прав. Крім того, виявлено фактори, що перешкоджають виходу українських підприємств на зарубіжні фондові ринки. Причини повільного виходу на міжнародні ринки через АДР: тривала підготовка до випуску АДР (2-3 роки), небажання вітчизняного бізнесу публікувати свою звітність, низький рівень корпоративного управління, невисока ліквідність вітчизняного фондового ринку, нераціональна система оподаткування. Відсутні на цей момент конкретні заходи з боку держави, що повинна виступати гарантом прозорих інвестиційних процесів у державі. Вищезазначене пояснює необхідність розроблення до вдосконалення державного регулювання процесів, пов'язаних з АДР, зокрема з формуванням стратегії виходу вітчизняних підприємств на іноземні фондові біржі.