Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши особливості Бреттон-Вудських інститутів та їх ролі в забезпеченні розвитку світової валютної системи, ми дійшли таких висновків.
1. Сутність Бреттон-Вудської міжнародної валютно-фінансової системи зводилася до наступного: основним засобом міжнародних розрахунків між країнами виступав долар США. Накопичення в офіційних резервах країн здійснювалось у доларах США; кінцеві грошові розрахунки між країнами проводились у золоті; роль міжнародних грошей виконувало золото; офіційні курси валют встановлювались шляхом визначення в них та встановлення твердого їх співвідношення з доларом; операції купівлі-продажу золота могли здійснювати лише центральні банки; центральні банки були зобов’язані підтримувати стабільний курс своєї валюти відносно долара США в межах ±1 % за допомогою валютних інтервенцій; організаторами функціонування валютної системи були МВФ та МБРР.
2. Для визначення поняття МВФ можна виділити наступні його ознаки: Фонд є постійно діючим міжнародним органом; створений державами; на основі міждержавної угоди, яка одночасно є його Статутом; створений і діє відповідно до норм міжнародного права; має мету у вирішенні глобальних проблем в міжнародній валютно-фінансовій сфері; наділений державами-засновниками правами і обов’язками, тобто має міжнародну правосуб’єктність; наділений рисами міждержавності у відповідній сфері, має власну волю, що не співпадає з сумою воль держав-членів; є універсальним органом із відповідною організаційно-правовою структурою і поєднує регулюючу, контролюючу, фінансову та консультативно-інформаційну функції; є спеціалізованою організацією системи ООН; є ареною боротьби різних політичних сил; має певні методи впливу на держави-члени; має відповідні привілеї і імунітети.
3. Головна мета Світового Банку (СБ) – створення сприятливих умов для виробничих капіталовкладень, стимулювання потоку міжнародних довгострокових інвестицій. МВФ і група СБ доповнюють діяльність один одного. МВФ приділяє особливу увагу макроекономічним показникам, а також макроекономічній політиці й політиці відносно фінансового сектора, тоді як Світовий Банк займається головним чином питаннями довгострокового розвитку і скорочення бідності. У його діяльність входять кредитування країн, що розвиваються, та країн із перехідною економікою з метою фінансування проектів у галузі інфраструктури, реформи певних секторів економіки та розширення структурних реформ. МВФ, навпаки, надає фінансування не для окремих секторів економіки або проектів, а для загальної підтримки платіжного балансу країни і міжнародних резервів на час прийняття країною заходів з подолання виниклих труднощів.
4. На думку багатьох аналітиків, сьогодні спостерігається необхідність реформування провідних міжнародних фінансових інститутів у рамках світової фінансової архітектури, що суттєво змінюється. Неодноразово аналізуючи критику МВФ і Світового банку, варто частково визнати правоту тих, хто констатує, що надання кредитів нужденним країнам, структурні перетворення й обов'язкові вимоги до позичальників, в кінцевому рахунку, спрямовані не на стабільне функціонування економіки, забезпечення національної безпеки і підвищення самостійності, а на додаткову залежність від розвинених країн і збільшення ступеня прив'язки до міжнародних фінансових потоків. Останнім часом, все частіше виникають ідеї створення нових міжнародних фінансових інститутів, в яких США не будуть відігравати домінуючу роль. Найважливішу роль міг би зіграти процес активного створення і розвитку регіональних банків, як, наприклад, заснований в 2014 році Новий банк розвитку країн БРІКС і Пул валютних резервів. Все частіше лунають також пропозиції про необхідність створення на його базі глобального фінансового регулятора, Світового центрального банку на базі МВФ тощо.
5. Фінансування Світовим Банком проектів розвитку України має важливе значення для реформування її економіки. Фінансова підтримка України сконцентрована Світовим Банком на поліпшенні державних послуг і системи державних фінансів, бізнес-клімату для розблокування економічного потенціалу України. Наразі кредитно-інвестиційний портфель МБРР включає 13 проектів розвитку України, загальна вартість яких становить $4,7 млрд. Найбільші обсяги фінансування МБРР спрямовані до дорожнього сектору, сектору державного управління, на теплопостачання та енергозбереження, передачу та розподіл електроенергії, великі гідроелектростанції. Аналіз фінансування МБРР поточних проектів розвитку України за тематичним спрямуванням показав, що найбільша частка коштів у загальному обсязі фінансування йде на інфраструктурні послуги для розвитку, міську інфраструктуру та надання послуг, розвиток фінансового сектора, системи соціального захисту, зміну клімату. Ураховуючи вищезазначені проблеми у використанні кредитних ресурсів, Україні необхідно активізувати зусилля щодо прискорення освоєння коштів і забезпечення високоякісних результатів усіх поточних інвестиційних проектів, що фінансуються Світовим Банком.
6. Співпраця з МВФ необхідна, але Україна повинна зайняти більш активну позицію і виявити наполегливість у всьому комплексі питань, що стосуються утвердження нового міжнародного порядку, який базувався би не винятково на економічній силі, а на принципах реального співробітництва вільних і рівноправних націй. На шляху до залучення кредитів міжнародних валютно-кредитних організацій Україна стикається з низкою проблем, які пов’язані з низькою кредитоспроможністю України, неефективним використанням кредитних ресурсів, впливом на рішення керівної верхівки інтересів країн-донорів. Отримані позики сприяють покращенню макроекономічної ситуації в Україні, економічному зростанню, прискоренню ринкової трансформації, підвищенню конкурентоспроможності економіки, поглибленню демократичних перетворень, розвитку пріоритетних галузей. Але разом із тим вимоги, що висуваються з боку МВФ, не завжди адекватні реаліям української економіки. А зовнішня заборгованість України перед міжнародними валютно-кредитними установами вже становить більше 188 млрд. грн., у тому числі перед МВФ – понад 116,7 млрд. грн.
7. Вважаємо, що основними принципами та інструментами, які мають бути покладені в майбутні напрями співпраці України з МФО і сприяти залученню додаткових фінансів до національної економіки, є: партнерство, спільна участь та зацікавленість, сталість, інтеграція, інновація, узгодженість, ієрархія, взаємопов'язаність, паритетність і субсидіарність. Потрібне збереження наявних рівнів і форм взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями і надалі, водночас здійснювати перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів від МФО до отримання виключно політичної, консультативної та технічної допомоги.
8. З метою удосконалення механізму взаємодії України з МФО та підвищення її результативності потрібно: оптимізувати механізми та інструментарій управління державним боргом, забезпечуючи при цьому поступове його скорочення; переорієнтувати напрямки залучення коштів з підтримки рівня поточного споживання на структурну та інноваційну перебудову виробничого потенціалу національної економіки; здійснити трансформацію вітчизняного законодавства відповідно до норм міжнародного права і сприяти укладанню необхідних міжнародних угод з питань валютно-фінансових відносин; раціоналізувати кадрове забезпечення в міжнародній сфері; побудувати основи конкурентного ринкового середовища; забезпечити стабільність і внутрішню конвертованість національної грошової одиниці тощо.
Магістр