Особливості державного регулювання фінансового ринку (ID:291823)

Фінансовий ринок - це важлива, невід'ємна складова частина ринку країни, що представляє собою систему руху, розподілу та перерозподілу грошових коштів за посередництва фінансових інституцій, які охоплюють сукупність усіх грошових ресурсів країни, що знаходяться у постійному русі і змінюються під впливом співвідношення попиту та пропозиції на дані ресурси зі сторони найрізноманітніших суб'єктів економіки. Регулювання фінансового ринку — це цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин, що складаються на фінансовому ринку, з метою впорядкування цих взаємовідносин і забезпечення захисту інтересів осіб, які беруть у них участь. Основною метою регулювання фінансового ринку є: – підтримка порядку на ринку, створення нормальних умов для роботи всіх його учасників; – забезпечення безпеки фінансової системи; – створення однакових «правил гри» для всіх учасників ринку; – забезпечення вільного і відкритого процесу ціноутворення на фінансові інструменти на основі попиту і пропозиції; – створення ефективного ринку, на якому завжди є стимули для підприємницької діяльності і на якому кожний ризик адекватно винагороджується; – створення нових ринків та підтримка необхідних суспільству ринків, ринкових нововведень; – досягнення суспільних цілей, наприклад, соціальних чи розподільчих; – захист інтересів індивідуальних інвесторів від зловживань професійних учасників; – протистояння формуванню монопольних утворень і зловживанню монопольним становищем; – забезпечення прозорості і відкритості фінансового ринку, запобігання його саморуйнуванню у періоди кризових явищ тощо. Принципи регулювання фінансового ринку — це основні правила, за якими відбувається цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин між: всіма учасниками ринку для підтримки їх рівноваги. Основними принципами, на яких ґрунтується система регулювання фінансового ринку, є: – захист законних прав та інтересів інвесторів з боку держави; – розкриття емітентами інформації, яка необхідна інвесторам для прийняття рішень; – рівний доступ учасників ринку до інформації; – відображення співвідношення попиту і пропозиції через ціни на фінансові активи; – підтримка добросовісної конкуренції між учасниками ринку; – наявність державного органу регулювання із сталими, чітко окресленими повноваженнями; – сприяння розвитку інновацій у галузі цінних паперів тощо. Розрізняють чотири основні напрями регулювання фінансово ринку та його сегментів: