Монополії і їх місце в ринковій економіці. (ID:326579)

Монополіями є, як правило, великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, концерни, консорціуми і т. д.), що знаходяться в приватній, індивідуальній, груповій або акціонерній власності і контролюють виробництво і збут продукції...; 8) форма ринку, що контролюється одним або кількома підприємствами; може виявлятися у формі монополії або олігополії". У "Сучасному економічному словнику" поняття "монополія" зведено лише до першого значення із трьох наведених вище з "Економічної енциклопедії", а монополії його автори розглядають як "великі корпорації, компанії, що об'єднують декілька фірм і досягають завдяки цьому монопольного положення на ринку певного товару або групи товарів"[10]. Французький економіст Р. Барр, зазначаючи, що до недавнього часу поняття "монополія" не було достатньо чітко визначене, виокремлює чисту монополію, за якою монополіст отримує всі доходи споживача, і монополію в умовах конкуренції, коли "...монополістом є той, хто контролює пропозицію товару, який не має точної заміни". На думку американських вчених К. Макконнелла і С. Брю, монополія — це ситуація, за якою кількість продавців стає настільки малою, що кожен продавець уже не в змозі впливати на загальний обсяг виробництва, а значить і на ціну продукту, який продається. Ще один американський економіст Н. Менк'ю називає монополії фірмою, "єдиним постачальником продукту, який не має близьких товарів-замінників". Визначення монополії, які наводяться різними авторами систематизовано в табл. 1.1. . Організаційні форми монополістичних об’єднань та види монополій Важливим етапом дослідження монополій є вивчення їх форм, оскільки вони висловлюють економічний зміст взаємодії суб'єктів в інтегрованому об'єднанні. Взаємодія учасників інтегрованого об'єднання різниться по ряду ознак: - в якому напрямку і як глибоко відбувається накладення інтересів учасників; - ступінь централізації виробничо-господарських та управлінських функцій; - делегування повноважень і відповідальності окремими учасниками. В літературі, присвяченій питанням економічної інтеграції, можна зустріти такі підходи до формування монополістичних об’єднань. Умовно всі форми об'єднань можна розділити на два типи: «жорсткі» і «м'які». При «Жорстких» формах компаніям доводиться втрачати свою самостійність і незалежність в результаті виникнення акціонерного контролю з боку материнської компанії. «М'які» ж форми дозволяють вести спільну діяльність при збереженні засновниками юридичної та господарської самостійності. В результаті до «м'яких» форм зв'язків віднесені картель, синдикат, пул, консорціум, альянс. А до «жорстких» - холдинг, трест, концерн, конгломерат. Однією з перших форм інтеграції господарюючих суб'єктів, що склалася на монополістичній основі, є картель. Картель - це договірна форма угоди господарюючих суб'єктів учасники якого, зберігаючи статус юридичної особи, фінансову, виробничу і комерційну самостійність, визначають загальну збутову політику і ціноутворення з метою розширення сфери впливу на товарних ринках. 3.3. Шляхи удосконалення антимонопольної політики України На основі виявлених проблем антимонопольного регулювання в Україні та використовуючи досвід регулювання конкуренції в зарубіжних країнах, можна виділити такі основні напрями удосконалення антимонопольної політики: — посилення контролю держави в сфері дотримання якості продукції та створення єдиних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності вітчизняної продукції з метою поліпшення якісних і кількісних показників розвитку підприємництва за рахунок добросовісно функціонуючого конкурентного середовища, збільшення конкурентних ринків у загальній кількості загальнодержавних і регіональних ринків; — конкурентного середовища, збільшення конкурентних ринків у загальній кількості загальнодержавних і регіональних ринків; — підвищення ефективності контролю держави за концентрацією суб'єктів господарювання за рахунок посилення зобов'язань суб'єктів концентрації, з одного боку, та посилення відповідальності представників органів державної влади, з іншого боку; — зменшення негативного впливу і тиску суб'єктів природних монополій; — формування інституційного середовища, в якому зловживання монопольним середовищем та обмеження ефективного розвитку конкурентного середовища було б економічно недоцільним тощо; — подолання зрощення бізнесу із владою з метою підвищення дієвості рішень Антимонопольного комітету України [2, с. 10]. Проте при розробці необхідних заходів щодо реформування монополій в Україні слід враховувати ряд їх загальних особливостей: — у ході технологічного прогресу використовується складна інженерна інфраструктура, що прив'язана до конкретної території. Таким чином, для даних сфер діяльності характерна територіальна специфічність ресурсів, що суттєво впливає на формування відносин між зацікавленими сторонами; — багато видів продукції (послуг) суб'єктів природних монополій (наприклад, електроенергія, послуги зв'язку і транспорту) неможливо запасати і зберігати, їх недовиробництво в один період не може бути компенсовано перевиробництвом в інший. Відповідно, така продукція (послуги) є специфічним в часі благом, а виробництво та перерозподіл таких благ повинно бути стійким і ритмічним; — у силу територіальної специфічності активів необхідно узгодження інженерних рішень із місцевими умовами, що потребує значних витрат на попередній стадії здійснення проектів. Зазначені особливості мають принципове значення при аналізі конкретних варіантів реформування більшості монополій і у цілому позитивні результати на ринках монополій після реформування вкрай очевидні: зниження цін, прискорення темпів росту продуктивності праці тощо [3, c. 77]. Проте, при вжитті будь-яких заходів потрібно пам'ятати про основне завдання, яке стоїть перед антимонопольною політикою сьогодні: не просто формально усувати монополізм, а створювати ефективне конкурентне середовище здатне забезпечувати стале економічне зростання і підвищення життєвого рівня населення в теперішніх економічних умовах розвитку України [16]. Висновки до третього розділу Формування і проведення зваженої антимонопольної політики повинно сприяти створенню конкурентної сфери ринків економіки України, від якої значною мірою залежить добробут населення. Антимонопольне законодавство в Україні з кожним роком удосконалюється і доповнюється новими нормативними актами, хоч існує ще багато прогалин, котрі призводять до виникнення проблем щодо забезпечення добросовісної конкуренції на товарних ринках. Так, на території України існує надмірна монополізація галузей економіки, це зумовлено я природними факторами так і адміністративними. Найважливіші стратегічні галузі національної економіки є також монополізованими ,але я було зазначено раніше наявність на ринку монополістів не завжди погано для економіки а навпаки наявність саме природної монополії позитивно впливає на стан країни. Розгляд зарубіжного досвіду розвитку антимонопольного регулювання, показав, що найбільший внесок в дану сферу зробили США, так як саме дана країна стала першою хто здійснив спробу врегулювання конкуренції на ринку. Антимонопольне регулювання в законодавстві розвинених країн тлумачиться по-різному: в США – це антитрестове законодавство, в Японії – антимонопольне, в більшості країн членів ЄС – боротьба з обмеженою діловою практикою, в Німеччині, Австрії, Швейцарії – картельне законодавство. Однак, всі вони функціонують з однією метою – забезпечення здорової боротьби на ринку. Вдосконалення вітчизняного антимонопольного регулювання вбачається у реальному виконанні правових норм усіма учасниками ринкових відносин, у забезпеченні належної спрямованості антимонопольної діяльності, що досягається шляхом взаємоузгодженості механізмів та інструментів економічного і правового регулювання з урахуванням принципів прозорості, законності, економічної доцільності та рівності всіх учасників перед законом та зумовлюють необхідність управління державою даними процесами на якісно новому рівні. ... Висновки Економічне зростання країни багато в чому залежить від рівня монополізації економіки та якості конкуренції на ринку. Монополії стримують розвиток економіки та провокують інфляційні коливання. Тому в процесі виконання курсової роботи було досліджено явище монополізму та його вплив на економіку. Нами було визначено, що монополії є як державні так і незаконні. Діяльність державних монополій призводить до формування нерівних умов конкуренції між учасниками ринку, оскільки їх інтереси лобіюються державою держави або місцевих органів влади. Незаконні монополії захоплюють певну частину ринку та повністю контролюють її. Розвиток НТП звичайно знизив монополістичні тенденцій в економіці, однак великі компанії отримують патенти на свої винаходи і протягом певного часу займають монопольне становище в даній галузі. Сам термін «монополія» трактується по різному різними авторами. Щодо організаційних форм монополістичних обєднань, то було визначено такі основні з них: «м'які» форми зв'язків - картель, синдикат, пул, консорціум, альянс; «жорсткі» - холдинг, трест, концерн, конгломерат. В другому розділі роботи, нами було досліджено особливості функціонування монополій в економіці України та світу. Визначено, що особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникнення рiзноманiтних органiзацiйних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.