Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНИХ СИСТЕМ
1.1. Сутність та роль пенсійних систем у регулюванні соціально-економічних процесів в країні
Одним з основних завдань соціальної політики держави є надання матеріальної підтримки людям похилого віку. Потреба людини в соціальному захисті зумовлена багатьма факторами: біологічною природою людини, особливими умовами праці (рівень доходів, режим праці та відпочинку тощо), виробничим середовищем, трудовими відносинами, природними та технологічними обставинами, а також безліччю інших факторів [26]. Тому пенсійна система відіграє важливу роль у процесі соціального захисту, і необхідність її розвитку є надзвичайно важливою.
Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що ринкові відносини визначають необхідність створення гарантованого соціального захисту людей, які з віком втратили працездатність, а також у зв`язку з інвалідністю або втратою годувальника. Основні принципи цього складного соціально-економічного процесу такі: нестабільність у суспільстві вимагає створення системи, що забезпечує стабільні фінансові гарантії для людей похилого віку; диференціація доходів призводить до необхідності їх справедливого перерозподілу; інфляція - до регулювання цін; безробіття - для надання тимчасової компенсації за втрачений заробіток тощо [28]. Тому пенсійна система стає важливим інструментом, що забезпечує баланс соціальних інтересів у суспільстві.
Серед дослідників поняття «пенсійна система» слід назвати такі прізвища, як О. Данилюк, О. Линдюк, М. Папієв, М. Ріппа, В. Роїк, В. Толуб`як, Ф. Харлашин.
Визначення пенсійної системи, надані у своїх працях науковцями, можна розділити на сформульовані у межах системного, інституціонального та системно-інституціонального підходів (див. табл. А.1 Додатку А).
Узагальнюючи наукові підходи до визначення поняття «пенсійна система», доцілььно дати таке визначення цього поняття: пенсійна система - це сукупність правових, організаційних та фінансово-економічних інститутів та норм, а також - спеціалізованих організаційних структур, метою яких є надання визначеним законом категоріям непрацюючим громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії, а також зменшення бідності через позитивний вплив на такі соціальні ризики, як досягнення похилого віку, втрата працездатності, втрата годувальника.
Згідно з Законом України від 9 липня 2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» [3] можна виокремити три інститути пенсійної системи: інститут солідарної системи загалььнообов`язкового державного пенсійного страхування, інститут недержавного пенсійного забезпечення, інститут накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Основною категорією пенсійної системи є пенсія. Жоден вид соціального забезпечення не характеризується таким масштабом, як пенсія. Пенсія увійшла у побут як вид, форма або засіб матеріального забезпечення на випадок непрацездатності. Сучасне тлумачення поняття пенсії походить з латинського «pensio», що означає «відшкодування», «виплата», «внесок».
Відповідно до закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» [5] пенсія визначається, як щомісячна виплата, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або членів її сім`ї у випадках, визначених законом.
Пенсія є результатом фінансової діяльності системи пенсійного забезпечення. Розглянемо поняття «пенсійне забезпечення», яке тлумачиться дослідниками як основна і одна з найважливіших соціальних гарантій стабільного розвитку суспільства і безпосередньо стосується всіх його верств. Серед нормативно-правових актів лише Податковий кодекс надає визначення поняття «недержавне пенсійне забезпечення» (НПЗ) [1], яке тлумачиться як «пенсійне забезпечення, що реалізується недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями та банківськими установами».
Пенсійне забезпечення - це процес матеріального забезпечення фізичної особи, безпосередньо пов`язаний з його трудовою діяльністю, умови якого залежать від розміру заробітної плати, стажу роботи, умов праці тощо. Крім того, слід мати на увазі що пенсійне забезпечення ґрунтуюється на економічних інтересах різних поколінь, що відрізняються за доходами та розвитком [27].
Тлумачення дослідниками поняття «пенсійне забезпечення» наведено в табл. A.2 Додатку A. На основі аналізу представлених тлумачень можна зробити висновок, що пенсійне забезпечення є державною системою правових, економічних та організаційно-адміністративних заходів щодо захисту громадян внаслідок досягнення ними похилого віку, втрати працездатності або втрати годувальника. Саме за його допомогою забезпечуються (не встановлюються) умови нарахування та виплати пенсій, з урахуванням обов`язкових або добровільних пенсійних внесків, внесених протягом періоду трудової діяльності.
Іншими словами, пенсійне забезпечення є формою матеріального забезпечення громадян державою чи іншими суб`єктами господарської діяльності у випадках та порядку встановлених законом. Підгрунттям для пенсійного забезпечення є: досягнення пенсійного віку, настання інвалідності, а для непрацездатних членів сім`ї годувальника його смерть; для пенсійного забезпечення певних категорій працівників - довгострокове виконання певної професійної діяльності.
Важливими завданнями пенсійного забезпечення є зменшення індикативних показників бідності в країні, зменшення економічної нерівності за рахунок диференціації доходів працюючого та непрацюючого населення, зменшення та компенсація впливу економічних та демографічних ризиків, властивих будь-якому суспільству. Водночас, пенсійне забезпечення осіб похилого віку як форма матеріального забезпечення державою або іншими суб`єктами пенсійної системи є складовою реалізації конкретних моделей соціального захисту в цілому, і його реформа має обмеження, пов`язані з інституційними основами політичної та економічної систем, рівнем загострення соціальних проблем і механізмами їх вирішення.
Отже, пенсійне забезпечення - це сукупність законодавчих, економічних, соціальних та морально-психологічних гарантій для людей похилого віку, які гарантують рівні умови для всіх членів суспільства, забезпечуючи соціально прийнятну якість життя. З одного боку, пенсійне забезпечення є функціональною системою (системою напрямків діяльності), з іншого - інституціональною (система інститутів, що її забезпечують).
Пенсійна система відіграє важливу роль у соціальному та соціально-політичному житті держави, у фінансовій та бюджетній системі країни, має значний вплив на формування та перерозподіл грошових ресурсів, а також на стабільність всієї фінансової системи. Обов`язковою умовою організації будь-якої пенсійної системи є створення державою правової, організаційної та фінансової бази, яка забезпечувала б ефективне функціонування пенсійної системи. Саме завдяки системі соціального захисту, включаючи пенсійну, держава відповідає за долю та добробут кожного громадянина.
Але слід зазначити, що сьогодні в Україні не існує цілісної, всебічної теорії розвитку та впровадження пенсійної системи. Цей факт негативно впливає на реалізацію соціальної політики на всіх рівнях соціальної системи. Деяка частина важливих термінів і понять, що визначають сутність проблематики розвитку пенсійної системи, не є усталеними, викликають різні тлумачення їхнього змісту, чим пояснюється складність унормування на законодавчому рівні окремих складових соціальної політики держави.
Таким чином, аналіз понять «пенсійна система», «пенсія» та «пенсійне забезпечення», показав багатофакторний характер цього виду соціального захисту, надав можливість інтерпретувати пенсійну систему як частину системи соціального захисту та соціальної політики, що на сьогодні є пріоритетом державної політики, що вимагає, у порівнянні з іншими сферами, більш пильної уваги.
Магістр