Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ
ОСВІТИ В УКРАЇНІ
Галузь вищої освіти - це система установ вищої освіти, завдяки яким гарантується професійна та наукова підготовка спеціалістів для їх входу на ринок праці на конкурентних засадах. Дослідники вказують, що галузь освіти є важливим засобом підвищення продуктивності функціонування економіки держави та створює інтелектуальні ресурси країни 4, с. 667.
За наслідками дослідження специфіки фінансування вишів було сфор-мовано визначення такого поняття як «фінансове забезпечення діяльності закладу вищої освіти», що означає систему моделей і засобів окреслення джерел створення і напрямів використання фінансового потенціалу для реалізації його статутної діяльності беручи до уваги вимоги збалансованості фінансової самостійності та надання державних гарантій в соціальній сфері. В сучасних реаліях фінансування системи вищої освіти в нашій державі здійснюється на засадах основоположних принципів, серед яких потрібно виділити: належний розподіл використання бюджетного та позабюджетного фінансування діяльності освітніх установ; надання асигнувань з бюджету на конкурсних засадах для освітніх установ виходячи з критеріїв важливості та якості освітянських послуг; реалізація фінансової та господарської діяльності освітніх установ на принципах неприбутковості 4, с. 667-668.
Закон України «Про вищу освіту» від 28 вересня 2017 року не передбачає фіксацію тлумачення визначення "механізм фінансування закладу вищої освіти", натомість в пункті 1 статті 71 зазначено про здійснення фінансування закладів вищої освіти, а саме, що "фінансування державних установ вищої освіти здійснюється за рахунок коштів бюджету держави на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень" 10.
Дослідник Т. Боголіб тлумачить «фінансове забезпечення вищої освіти і науки» як систему засобів, видів, формул поділу ресурсів, поділ відповідальності за фінансування між бюджетом держави і бюджетами міст, право суб’єктів використовувати фінансовий потенціал, модель відповідальності суб’єктів за наслідки їх діяльності 2.
Фінансове та економічне забезпечення закладів вищої освіти здійсню-ється на основі:
1) прагматичної реалізації фінансового потенціалу в освітній сфері за-галом та в кожній його частині та освітньому закладі;
2) важливості ролі працівників освіти у виробництві і покращенні якості освітянських послуг, у формуванні національного доходу України;
3) удосконалення матеріального добробуту, яке досягається за допомогою покращення загального та професійно-кваліфікаційного рівня освіти працівників для інших сфер народного господарства;
4) абсолютне й відносне зменшення витрат ресурсів у сфері матеріаль-ного виробництва від науково-технологічних проектів, які здійснюються фахівцями в інших областях освіти 12, с. 230.
Головними джерелами фінансування ЗВО є:
- кошти державного бюджету та місцевих бюджетів (за реалізацію державного замовлення, а також наукових і науково-технологічних робіт і т.д.);
- кошти фізичних і юридичних осіб (за реалізацію освітянських послуг здобувачами вищої освіти);
- власні кошти (зазвичай за використання продукції та послуг власного виробництва) 8, с. 228.
Задля дослідження організації фінансового та економічного забезпе-чення механізмів державного управління вищою освітою наводимо зобра-ження схеми її організації, як сукупності організаційних заходів, що забезпечують створення та застосування освітянської державної політики відповідно до пріоритетів якості освітянських послуг і освітянської діяльності (Додаток А).
В нашій країні прослідковується порівняно великий показник бюджет-ного фінансування галузі вищої освіти (відносно валового внутрішнього продукту). Вважається, що високий рівень підтримки вищої освіти державою обумовлений як потребою підготовки кадрового потенціалу, так і іншими чинниками, особливо зниженням суспільної соціальної напруги, ліквідацією негативних наслідків безробіття серед молодих людей. Наприклад, видатки на виплату стипендій, які за своєю суттю є соціальною допомогою від держави, зараховуються як видатки на вищу освіту. Зазначені видатки значною мірою не впливають на якість вищої освіти та суть навчального продукту, що створюється і надається закладам вищої освіти 8, с. 230.
В області вищої освіти головний обсяг асигнувань бюджетних коштів направляється на зарплатню та нарахування на неї, а також на стипендії. За-галом, найчастіше фінансуються лише соціально захищені статті витрат (так звані «статті проїдання»). Натомість майже відсутнє фінансування інвести-ційних витрат на нове будівництво, запровадження новітніх освітніх техно-логій, купівлю навчального обладнання, проведення необхідних наукових досліджень (тобто «статті розвитку») 8, с. 230. Одним з головних чинників окресленого неблагополучного стану в країні є велика кількість закладів вищої освіти та їх позабазових структурних підрозділів. Дослідники наголошують на занадто високому рівні зрозростання системи вищої освіти України, яка формую «непотрібних» суспільству та ринку праці спеціалістів 6.
На сьогоднішній день велика кількість дослідників дотримуються думки, що нині функціонуючий механізм фінансування ЗВО є неналежним та не відповідає викликам сьогодення у сфері освіти. Це викликано такими недоліками:
- посягання на самостійність вишів через реалізацію фінансування на основі трансакцій у Державній казначейській системі;
- неможливість на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися наявним фінансовим потенціалом під власну відповідальність;
- тяжкість у процесі передбачення розміру державного замовлення підготовки здобувачів освіти у зв'язку з відсутністю необхідних інформативних даних для прийняття об’єктивних рішень, які потрібні для окреслення обсягів фінансування вишів з бюджету держави;
- низький рівень якості процесу прийняття рішень стосовно фінансового забезпечення вишів у зв'язку з невизначеністю об’єктивних критеріїв;
- неактуальність використання механізму фінансового забезпечення та недотримання конкурентності освітянських послуг;
- залежність фінансового забезпечення від чисельності студентів, ста-тусу вишу та кількості персоналу освітньої установи;
- упереджене розподілення державного замовлення 13, с. 144.
Нині ЗВО здійснюють свою діяльність, відчуваючи критичну нестачу фінансового забезпечення для функціонування та розвитку. Це притаманно державним, комунальним, а також приватним закладам вищої освіти. Беручи до уваги факт того, що державні ЗВО фінансуються, зазвичай, за рахунок державного бюджету, їх діяльність також потребує додаткових джерел фінансового забезпечення, з огляду на те, що частина бюджетного забезпечення кожен рік зменшується. Це важливий показник вишів для розуміння необхідності більш динамічного індивідуального пошуку та залучення коштів для здійснення своєї діяльності 4, с. 670.
Механізм фінансового забезпечення ЗВО має відповідати окресленій меті та задачам розвитку освіти в країні, це можна показати у таблиці 1.1.
Впровадити такий механізм фінансового забезпечення вбачається реа-льним, якщо він буде враховувати якісні показники функціонування вишів. При вирішенні питання об'єму фінансування державою вишів незалежно від форми власності можна враховувати і застосовувати схему, відповідно до якої об'єми фінансового забезпечення з бюджету держави будуть залежати від числа залучених студентів, що мають право на базове фінансування, гра-нтової складової, їх успішності в процесі навчання. Такий механізм можливо відобразити за допомогою рисунка 1.2.
Магістр