МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО НЕОРГАНІЧНИХ І ОРГАНІЧНИХ ЗВ'ЯЗУЮЧИХ ТА КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ (ID:1076738)

Полімерні композити були визначені як найбільш інноваційні та вибіркові матеріали, відомі в 21 столітті. В даний час полімербетонні композити (PCC), виготовлені з промислових або сільськогосподарських відходів, стають все більш популярними, оскільки зростає попит на високоміцний бетон для різних застосувань. Полімербетонні композити не тільки забезпечують високі властивості міцності, але також забезпечують особливі характеристики, такі як висока довговічність, знижена усадка при висиханні, знижена проникність, а також хімічна або теплова стійкість. Продукція полімерної промисловості сьогодні всюди. Вони проникли як у наше повсякденне життя, так і в розвиток високотехнологічних галузей. У сучасних реаліях нові технології розвиваються швидкими темпами і ставлять перед полімерною промисловістю нові виклики. Однак із зростанням виробництва та споживання пластмас поступово загострюється проблема переробки відходів полімерної промисловості. У курсовій роботі проаналізовано виробництво пластмас, їх використання та оцінено перспективи подальшого розвитку галузі в розвинених країнах. Окремо досліджуються питання вирішення цих проблем в Європі як моделі управління процесом переробки та можливого запозичення досвіду для української економіки. На початку 19 століття вчені-хіміки в США, Німеччина, Франція, Італія та Україна почалися працював і намагався замінити стратегічні природні полімери як дерево, гума з синтетичними замінниками. Активний промислове виробництво почалося лише на початку 20 ст., хоча передумови для цього були доступний раніше. Для масового виробництва полімерів, перш за все потрібні споживачі. Це можуть бути промислові країни з високою часткою міського населення. 1.ОГЛЯД МЕТОДІВ ПЕРЕРОБКИ ПОЛІМЕРІВ Існує багато процесів для пластику. Вибір процесу залежить від багатьох факторів, зокрема: - Кількість і норма виробництва - Точність розмірів і чистота поверхні - Форма і деталь виробу - Характер матеріалу - Розмір кінцевого продукту Загалом процеси переробки пластику мають три фази: 1. Нагрівання - щоб пом'якшити або розплавити пластик 2. Формування / Формування - під певним обмеженням 3. Охолодження - Щоб воно зберегло форму Хімічна переробка — це загальний термін, який охоплює різні методи розкладання пластикових відходів на їх складові (наприклад, мономери, олігомери) та інші речовини, такі як рідкі, газоподібні або тверді вуглеводні. Розкладання полімерів до мономерів або олігомерів називають де полімеризацією. Дослідники використовують різноманітні критерії для класифікації методів хімічної переробки. В основному в дослідницькій літературі виділяють термічний і хімічний способи розкладання полімерів за типом агентів, що використовуються для цієї мети. Піроліз і газифікація є добре відомими прикладами технологій хімічної переробки, які використовують теплову енергію для переробки полімерів. Хімічне розкладання полімерів — це група технологій, які називають хемолізом (також хімічною деполімеризацією), які використовують хімічні агенти для розщеплення полімерів на мономери та олігомери. Продукти хімічної переробки використовуються для виробництва пластмас або палива. Таким чином, з точки зору визначення «переробки» Європейського парламенту (2008), технології хімічної переробки можна лише частково класифікувати як переробку. Подібним чином у звітах різних некомерційних організацій