РОЗВИТОК РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УМОВАХ ФІНАНСОВОГО ГЛОБАЛІЗМУ (ID:226713)

1.1. Суть та види цінних паперів Розвиток світового господарства характеризується глобалізацією, яка є якісно новим етапом відкритості та взаємозалежності національних економік, посиленням інтернаціоналізації господарського життя на основі лібералізації міжнародного обміну. Розвиток глобалізаційного процесу веде до створення інтегрованого світового господарства на основі відкритих національних економік, глобальних ринків товарів, послуг, факторів виробництва та фінансів. Головними суб’єктами процесу глобалізації, що створюють його інституціональну систему, виступають держави, міжнародні та регіональні організації, транснаціональні корпорації та банки, міжнародні фінансові ринки. Формування міжнародних фінансових ринків протягом останніх десятиріч перебуває у безпосередній залежності від динаміки глобалізаційних та інтеграційних процесів у світі. Розвиток світового фінансового ринку в умовах глобалізації досліджено на основі критичного аналізу економічних теорій, серед яких виділяють: теорію „довгих хвиль” Кондрат’єва, яку в подальшому розвинули Шумпетер і Фрімен; теорію взаємозв’язку капіталу з темпами економічного зростання Харрода; теорію автономного і стимульованого експорту капіталу Махлупа; модель взаємного руху капіталів між країнами Грабела; гіпотезу „ефективного ринку” Робертса. Сучасний глобальний фінансовий розвиток характеризується зменшенням ролі банківського сектору як механізму перерозподілу фінансових ресурсів, та відповідним посиленням інвестиційної та позичкової діяльності на ринках цінних паперів. Завдяки стрімким перетворенням на фондових ринках останні почали відігравати роль головного структуроутворювального чинника розвитку світових фінансів. Ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку, який вбирає в себе також банківські й страхові інститути. 2.2. Розвиток ринку цінних паперів країн, що розвиваються Сутність та ознаки ринків, що розвиваються. Класифікація і регіональна специфіка фондових ринків, що розвиваються. Роль держави на «emerging market». Особливості та тенденції розвитку регулювання ринків, що розвиваються. Характерні ознаки • Найбільш помітні зрушення на світових фондових ринках у 90-і роки пов’язані з бурхливим зростанням нових ринків молодих незалежних держав. Термін «ринок, що розвивається», або «виникаючий ринок» (emerging market), дістав поширення, хоча єдиного їх визначення не існує. Поняття «країна, що розвивається» і «країна з emerging market» в цілому ідентичні. Згідно з визначенням Міжнародної фінансової корпорації (International Financial Corporation, IFC) до групи країн з «emerging markets» належать країни з валовим внутрішнім продуктом (ВВП) на душу населення до 11 000 дол. США, однак фахівці найбільших міжнародних фінансових інститутів схильні розглядати ринки всіх країн, які не входять до складу ОЕСD, як emerging markets. Таким чином, до групи країн з emerging markets можна віднести практично всі країни, які ООН класифікує як країни, що розвиваються (за винятком Гонконга та Сінгапура, які мають розвинуті фондові ринки). Сюди ж належать і ринки «країн з перехідною економікою» — Східної Європи та колишнього СРСР. Отже, до країн з emerging markets входить близько 170 країн світу. Таким чином, однозначну характеристику виникаючим ринкам дати неможливо. Проте можна виділити спільні риси, характерні для ринків, що розвиваються: Переваги: • можливість отримання надприбутків; • періодичне швидке зростання ринку. Недоліки: • низька ліквідність (порівняно з розвинутими ринками); • непрозорість ринку, тобто низький інформаційний рівень (особливо нестача інформації про емітентів); • значні цінові коливання і, відповідно, високий рівень цінових ризиків; • взаємопов’язаний рух цінних паперів; • недостатньо розвинена інфраструктура ринку; • недосконала законодавча база.