Зразок роботи
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ
1.1. Сутність валютного курсу та чинники, що його визначають
Важливим елементом валютної системи є валютний курс. Іншими словами, це ціна, за якою валюта однієї країни продається або купується за валюту іншої країни. Даний курс є формою світових цін на кредитні та паперові гроші.
Валютний курс є одним з основних комплексних індикаторів макроекономічної стабільності і чинником, який у значній мірі впливає на соціально-економічний розвиток країни [24, с. 112].
Валютний (обмінний) курс – це ціна будь якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. При цьому під валютою розуміється платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних розрахунках. Таким чином, національна грошова одиниця країни стає валютою, якщо вона використовується для міжнародних розрахунків. Обмінні курси встановлюються у процесі торгівлі національними валютами на валютних ринках.
Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій:
– подолання національних обмежень на валюти;
– переведення валютних цінностей у міжнародні цінності;
– виступає засобом інтернаціоналізації валютних відносин;
– сприяє формуванню узгодженої світової валютної системи.
Він є основною категорією, використовуваною в зовнішньоекономічній діяльності. Основна роль валютного курсу пов’язана з необхідністю конвертації - це здатність валюти обмінюватися на інші валюти. Конвертованість валюти виражає високий рівень товарно-грошових відносин і стан економіки та цілий механізм прямого зв'язку внутрішнього ринку зі світовим, з відповідною відкритістю економіки і багатосторонністю торгівлі.
Основними критеріями конвертованості національної валюти є:
– високорозвинений і динамічно зростаючий внутрішній ринок, заснований на конкурентних цінах;
– національна економіка повністю розвинена та диверсифікована, з регулярними імпортними закупівлями;
- розширення виробничого потенціалу необхідно поєднувати з потребами внутрішнього ринку і з можливостями зовнішніх ринків;
- наявні валютні резерви, необхідні для підтримки стабільності міжнародних розрахунків в умовах можливих відхилень у платіжному балансі.
Встановлення курсу іноземних валют у національний валюті називається котируванням.
У практиці банків різних країн застосовуються зворотне і пряме котирування.
Найпоширенішим є пряме котирування, що означає, що певна сума іноземної валюти, як правило, 100 одиниць, служить підставою для вираження величини, що коливається, відповідної суми національної валюти.
Рідше застосовується зворотне котирування. Її основою є тверда сума національної валюти, що служить підставою для вираження величини іноземної валюти, що коливається.
Розрізняють два види обмінних курсів: номінальний – відносна ціна валют двох країн та реальний – відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах [40].
Якщо держава залишається поза межами валютного ринку, дозволяючи валютним курсам змінюватися так, щоб врівноважувалися попит і пропозиція за рахунок законів вільної конкуренції, то це режим вільного флоатингу.
При вільному флоатингу валютний курс є тією ціною, яка призводить валютний ринок у стан рівноваги. Якщо рівень внутрішніх і зовнішніх цін залишається постійним, то в разі здешевлення вітчизняної валюти падають ціни на наші товари за кордоном, попит на них зростає, відповідно збільшуються витрати на експорт, а витрати на імпорт скорочуються. Отже, зниження курсу національної валюти відносно валют інших країн вигідно експортерам, а підвищення – імпортерам.
Якщо держава безпосередньо встановлює валютний курс, то це система фіксованих валютних курсів. Прикладом є так званий золотий стандарт, який має три основних правила [22]:
1. Держава фіксує ціну золота, а отже, і вартість своєї грошової одиниці в золотому вираженні.
2. Держава підтримує конвертованість вітчизняної валюти в золото, тобто зобов'язане на першу вимогу купувати або продавати вітчизняну валюту за золото будь-кому.
3. Держава повинна підготувати такий золотий еквівалент, щоб дорівнював вартості грошової одиниці в обігу, тобто вона випускає гроші тільки тоді, коли купує золото, і знищує їх, коли продає.
Держава при хитких валютних курсах (в особі центральних банків) проводить інтервенції на валютних ринках, як і при системі фіксованих курсів. Центральний банк продає або купує валюту, щоб впливати на її курс, або покриває різницю між попитом і пропозицією, щоб залишити його на колишньому рівні. Це називається метод прямого впливу.
На стан і динаміку валютного курсу впливають безліч чинників. Серед усіх чинників, що впливають на валютний курс, можна виділити так звані чинники попиту та чинники пропозиції — даний фактор збільшує попит чи пропозицію валюти.
Найбільш важливими з цих груп є експорт товарів та послуг, який означає надходження іноземної валюти, тобто це фактор пропозиції валюти. У той час як імпорт товарів та послуг — це її витрачання на іноземні товари та послуги, що неможливо без вилучення цієї валюти з національного ринку, це фактор попиту на неї. Надходження іноземних трансфертів — фактор пропозиції валюти на національному ринку, а передача трансфертів суб’єктам іноземних країн — фактор попиту на валюту.
Також, перерахуємо і інші чинники, які впливають на валютний курс:
1. Макроекономічні показники країни. Розглянемо найбільш значимі і впливові з них (рис.1.1).
Рисунок 1.1 Макроекономічні показники, які впливають на валютний курс [32, 36]
Найважливішим фактором, який впливає на валютний курс, є платіжний баланс країни. Коли є позитивне сальдо торговельного балансу, тобто надходження іноземної валюти перевищують валютні іноземні витрати, валюта країни має тенденцію до зміцнення. Це пов'язано з тим, що збільшення частки експорту в імпорті, по-перше, призводить до зростання попиту на національну валюту з боку товаровиробників; по-друге, завдяки відновленню експорту збільшується надходження іноземної валюти в країну, що позитивно впливає на розвиток економіки, на збільшення валютних резервів центрального банку, а це, у свою чергу, дозволяє здійснювати грошово-кредитну політику, спрямовану на стабілізацію обмінного курсу національної валюти.
Одним з вагомих макроекономічних чинників, що впливають на валютний курс, є пропозиція грошей. Як правило, збільшення грошової маси в країні на 1% призводить до негайного зростання внутрішніх цін на 1%, тоді як паритет купівельної спроможності забезпечує знецінення національної валюти на 1%.
Дефіцит державного бюджету є безпосередньою причиною збільшення грошової маси в обігу й призводить до зниження курсу національної валюти у довгостроковому періоді.
Магістр