Зразок роботи
Висновок до розділу 1
В першому розділі було розглянуто історію розвитку публічної служби, поняття, ознаки та принципи. Встановлено, що публічна служба – це політична та професійна діяльність громадян України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування і їх апаратах та інших недержавних органах, на які законами покладено виконання публічних функцій держави. Також публічна служба як система інститутів є сукупністю взаємодіючих підсистем, кожна з яких окремо виконує певну функцію, але внаслідок синергетичного ефекту, за умови їх взаємодії, сама публічна служба як система набуває нових властивостей (цілісність, збалансована рівновага, розподіл сфер і способів діяльності, єдність підходів до вирішення завдань певного рівня, використання єдиних норм, правил, стандартів). Як організаційно-управлінський інститут, публічна служба є професійною діяльністю, спрямованою на виконання цілей, завдань і функцій держави та громади.
Висновок до розділу 2
В другому розділі було досліджено види публічної служби та визначено, що чітке розмежування видів публічної діяльності на законодавчому рівні – одне з актуальних завдань для України. Таке розмежування дозволить вирішити проблеми пов’язані зі статусом та порядком призначення і звільнення політичних діячів та публічних службовців, порядком проходження служби тощо. Найбільш повна реалізація функцій публічної влади забезпечують високу ступінь її ефективності. Тому в роботі було приділено значну увагу функціям публічної влади.
Висновок до розділу 3
Основна передумова успішної реалізації реформи публічної адміністрації –забезпеченняроботиінститутівреформи,передбаченихСтратегією:Координаційноїради,робочихгруп,відповіднихпідрозділівСекретаріатуКабінетуМіністрівУкраїни.Безналежноїроботицихінституцій,атакожреальноїполітичноїволіталідерствапрем’єр-міністрареформабуде «топтатисянамісці».
Для втілення в життя успішної реформи Україна активно освоює один ізосновнихпроектів–SIGMA.
Механізмрегулярноїоцінкисистемидержавногоуправліннядаєзмогувстановлювати цільові орієнтири для країни та періодично аналізувати прогресу застосуванні принципів, які охоплюють шість ключових напрямів: стратегічнізасадиреформуваннядержавногоуправління;формуванняікоординаціядержавноїполітики;державнаслужбаіуправліннялюдськимиресурсами;підзвітність; надання послуг; управління державними фінансами, включаючидержавнізакупівлітазовнішній аудит.
Зважаючинате,щовУрядітаміністерствахнаразібракуєперсоналудостатньоїкваліфікаціїдлязабезпеченняреалізаціїреформи,атакождлязабезпечення єдиних методологічних підходів і неухильного виконання заходівСтратегії,доцільностворити«штаб»реформидержавногоуправлінняпідкерівництвомпрем’єр-міністравскладіурядовців,депутатів,українськихіміжнароднихекспертів,яківжезадіянічиреальноготовібутидолученідореалізації реформи. Досвід адміністративних реформ в інших країнах засвідчує,що важко очікувати успіху, якщо реформу не очолюватиме і періодично цьогонедемонструватимеособистопрем’єр-міністр.МіністрКабінетуМіністрівможебутизаступникомкерівникатакого«штабу»ібільшістьчасу присвячувати цій реформі безпосередньо. Основне завдання «штабу» –старт-ап реформи, організація та координація реалізації реформи, підготовка йузгодженняіззацікавленимисторонамиосновнихнормативнихіметодологічних документів, моніторинг реалізації заходів Стратегії та ПлануреалізаціїКонцепціїзапровадженняпосадфахівцівізпитаньреформ.
Такожпродовженняреформидержавногоуправлінняпередбачаєйдалізалучення донорських міжнародних проектів. Тому далі представлені майбутніпроекти, деякі вже реалізуються і через пару років можна буде розглядати їхнюрезультативність.
Від ефективної роботи кожного державного службовця, узгодженості роботипрацівників у структурних підрозділах і цих підрозділів між собою залежитьзагальнаефективністьфункціонуваннядержавногоорганувцілому.