Спеціалізовані види публічної служби в Україні: особливості організації та функціонування (ID:454464)

Висновок до розділу 1 Публічна служба – це політична та професійна діяльність громадян України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування і їх апаратах та інших недержавних органах, на які законами покладено виконання публічних функцій держави. Кожний вид публічної служби має своє правове оформлення і характеризується особливостями правового статусу службовців, властивостями тощо. Зміст та особливості кожного виду державної служби визначено у відповідних спеціальних законах та інших нормативно-правових актах, серед яких Закон України «Про державну службу» є одним із базових законодавчих актів.  Висновок до розділу 2 Спеціалізована служба – вид державної служби, що здійснюється в державних органах, окрім їх апарату, повноваженням яких властива галузева специфіка, а державні службовці виконують особливі (спеціальні) функції. Це дипломатична служба, митна та податкова служба. Основними характеристиками спеціалізованої державної служби є вступ на державну службу за спеціальними процедурами; різна класифікація посад держслужби; політична неупередженість; виконання специфічних функцій; оплата праці за рахунок державного бюджету.  Висновок до розділу 3 Нині інститут публічної служби в контексті професійного навчання державних службовців в Україні потребує вагомого вдосконалення. Професійна освіта державного службовця – це один із ключових чинників побудови системи адміністративних послуг на демократичних сервісних засадах, тому від рівня законодавчого закріплення правил її реалізації залежить загалом якість здійснення державної служби. Так, необхідне реформування державного апарату країни. Предметом реформування питань професійної компетентності державних службовців повинен виступати сучасний механізми формування підходу до професійного навчання кадрів державної служби в Україні. Головними складовими частин подальшого реформування є такі питання: 1) визначити основні завдання, що ставляться перед державним службовцем у частині здобуття професійної освіти; 2) забезпечити державну службу чітким та сучасним нормативно-правовим підґрунтям, що буде визначати поняття, види, форми та порядок реалізації професійного навчання; 3) передбачити та забезпечити державним фінансуванням окремі механізми професійного навчання для державних службовців, використати міжнародний досвід щодо даного питання; 4) забезпечити для державних службовців функціонування професійних вищих навчальних закладів, організацій, які будуть надавати спеціальні освітні послуги; 5) забезпечити актуальними й інноваційними програмами підготовки державних службовців відповідні навчальні заклади, контролювати їхню відповідність установленому рівню професійного навчання. Професійне навчання, його види та форми посідають центральне місце у службовій кар’єрі державних службовців, особливо під час гострих соціально-політичних процесів української держави.