Публічне управління у сфері соціального захисту Яготинська міська рада (ID:899444)

ВСТУП Актуальність дослідження. В умовах нестримного розвитку та запровадження новітніх технологій на території нашої держави можна спостерігати тенденцію поступового збільшення рівня розвитку сфери соціального захисту населення. У країні функціонують різні системи суб’єктів публічного адміністрування, на які, відповідно і покладено реалізацію публічного управління у сфері соціального захисту, ці суб’єкти хоча і досить таки у повільному темпі, але все ж таки забезпечують державні стандарти покращення та підвищення рівня життя, працюють над покращенням якості робочої сили, наприклад, у за стосунку ДІЯ-освіта можна здобути нову спеціальність, покращити свої існуючі компетенції, чи здобути нові компетенції, до того ж там підібрані цікаві та вкрай важливі для економіки нашої країни професії; а також формування системи трансферів. Отже, соціум, суспільство, та публічне управління у сфері соціального захисту маємо вважати поняттями взаєморозвиваючими та взаємопов’язаними. Передусім ми маємо чітко усвідомлювати, що соціальна держава – це є правова, високорозвинена, демократична держава, така держава найвищою своєю соціальною цінністю визнає саме людину, забезпечує права та свободи людини, безпеку, гідні умови існування, добробут, вільне волевиявлення та розвиток, самореалізацію трудового потенціалу безпосередньо шляхом ідеологічної та політичної багатоманітності, проведення соціальної політики, яка спирається на принципи правової справедливості, активного громадянського суспільства, солідарності, рівності та відповідальності, а також, соціальної спрямованості економіки. Соціальна держава гарантує найбільш ефективний засіб поєднання основ влади та свободи за для забезпечення добробуту суспільства та благополуччя особистості, забезпечення соціальної солідарності та справедливості у розподілі досягнень суспільної праці. Під соціальним захистом населення ми маємо розуміти діяльність держави, яка безпосередньо спрямована на створення таких умов, які б були цілком сприятливими як із правової, так і з економічної точки зору за для задоволення усіх нагальних потреб особистості. Існують міжнародні стандарти – це є комплекс норм що стосуються безпосередньо соціального захисту населення і ці норми у міжнародних актах, при легалізації яких у національному законодавстві автоматично стають обов’язковими для реалізації; застосовуються у добровільному порядку та окреслюють мінімальний бажаний, або необхідний зміст , або обсяг права на соціальний захист, що пояснюються мінімальним рівнем розвитку суспільства, та безпосередньо його динамікою, та ще встановлюють позитивні обов’язки держави стосовно його реалізації захисту і охорони і передбачають за їх недотримання санкції політичного чи політико-юридичного характеру. Міжнародні стандарти права, які стосуються соціального захисту класифікують: за сферою поширення – регіональні, універсальні, партикулярні; у залежності від суб’єкта встановлення поділяють на стандарти, які утверджуються міжнародними інституціями: Рада Європи, ООН, Європейський Союз, МОП тощо; залежно від правової сили – на стандарти, які є для виконання обов’язковими без ратифікації, а також ті, що є обов’язковими для застосування, але за умови ратифікації, а ще ті стандарти, які мають рекомендаційний характер і ратифікації не підлягають та є бажаними для застосування; а ще ті у залежності від номінального змісту розділяють на стандарти права на медичну допомогу, на стандарти права в цілому, на соціальне обслуговування, на грошові виплати, на натуральну допомогу; у відповідності до суб’єкта якого право на соціальний захист підлягає обов’язковій стандартизації – це спеціальні стандарти та загальні стандарти. Аналіз рівня розробленості теми : теорію публічного управління, а також особливості механізму публічного управління вивчали як українські вчені: К. В. Бабіч-Касьянєнко, К. В. Бориченко, Н. І. Гапочка, Н. І. Голова, І. О. Гуменюк, Р. О. Дашковська, О. Длугопольський, М. І. Зелінська, І. Зозуля, А. М. Івановська, К. В. Ігнатенко, Д. А. Ковалевич, М. Копетюк, Ю. В. Кривенко, А. Колосок, О. В. Латишева, З. Лободіна, Н. В. Маркова, В. Мельник, О. Л. Назаренко, К. М. Недря, О. В. Павліченко, К. Є. Петросян, В. О. Пінчук, О. М. Потопахіна, Л. В. Потабенко, О. Раневич, М. М. Руженський, Л. К. Семів, А. О. Сидоренко, Л. П. Сідельникова, І. І. Смирнова, В. В. Сопко, Т. М. Тимчишин, В. Р. Філіпчук, Т. П. Хлівнюк, Д. А. Чижов, О. С. Шморгун, А. А. Шульга, А. М. Юшко. Але все ж таки є багато питань, які потребують глибокого аналізу та оцінювання. Мета дослідження: удосконалення діяльності ПУ у сфері соціального захисту ЯМР. Завдання дослідження: 1. Проаналізувати сферу соціального захисту населення як об’єкта публічного управління. 2. Охарактеризувати механізми здійснення ПУ у сфері соціального захисту України. 3. Охарактеризувати діяльність ЯМР ради в сфері СоЦ населення. 4. Дати оцінку ефективності управління у сфері СОЦ у ЯМР. 5. Розробити та конкретизувати напрями оптимізації ПУ у сфері СоЦ з урахуванням зарубіжного досвіду. Об’єкт дослідження: суспільні відносини, які з’являються під час здійснення ПУ у визначеній сфері, у сфері СоЦ. Предмет дослідження: ПУ у сфері СоЦ ЯМР. Методи дослідження: при написанні даної магістерської роботи було використано наступні методи наукового дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, історизму, логіко-правовий, порівняльно-правовий,та бібліографічний метод. Структура та обсяг випускної кваліфікаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел з 50 найменувань. Загальний обсяг роботи складає 45 сторінок, основної частини – 54 сторінки.