Зразок роботи
Сутність феномену мобінгу у науковій літературі
Одним із важливих пріоритетів освітнього процесу є створення безпечного шкільного середовища шляхом формування в учнів вміння правильно поводитись у критичних та небезпечних ситуаціях, загрози честі та гідності особистості, мобінгу та булінгу, надавати допомогу собі та іншим. Проблема мобінгу є не лише педагогічною проблемою, але й соціальною, оскільки призводить до збільшення проявів насильства, жорстокості, адикцій та девіантної поведінки серед підлітків. Також нині не існує єдиного розгорнутого визначення даного явища, використовуються різні терміни, переважно західні, адже немає україномовного визначення та немає одностайності у розумінні сутності мобінгу як соціально-педагогічного феномену.
Термін «мобінг» запропонував шведський лікар П. Хайнеманн у 1969 р. Він звернувся до вивчення жорстокого поводження дітей у ситуаціях групової взаємодії, потім застосував цей термін для позначення феномена нападу групи людей на окрему людину, яка своєю поведінкою порушує соціальні норми [83]. Поняття «мобінг» походить від англійського «mob»: 1) натовп, юрба; 2) голота, чернь; 3) ватага злодіїв; 4) нападати юрбою, оточувати, юрмитися, товпитися.
Відомий економіст і психолог Х. Лейманн (Leymann) визначав «мобінг» як негативні комунікативні дії однієї людини або групи людей, спрямовані проти конкретної людини, які відбуваються дуже часто або протягом тривалого проміжку часу та зумовлюють стосунки між «переслідувачем» та «жертвою» в організаціях [79-81].
Мобінг являє собою фізичні або соціальні негативні дії, що проводяться систематично протягом тривалого часу однією чи кількома особами і спрямовані проти того, хто не має можливості захистити себе в актуальній ситуації. Це негативні дії кількох людей, спрямовані проти іншої людини, що тривають досить тривалий час і характеризують особливі «відносини між жертвою та винуватцем» [74, с. 315].
У біології під мобінгом розуміється демонстративна дія тварин або птахів проти можливого ворога переважно іншого виду. Як приклад можна навести поведінку зграї мавп, що знаходиться на деревах, стосовно лева, який знаходиться на землі. Сидячи на деревах, мавпи активно виявляють свою ворожість, скачуть по гілках, кричать і кидають у хижака всім, що попадеться під руку: плодами, листя, гілками. Якщо мавпи сховалися на скелі, вони кидають у ворога серйозніші предмети – каміння. Ворони, що підіймали гомін на перехожого, який наважувався пройти надто близько до їхніх гнізд, – це також приклад мобінгу [64, с. 32].
На відміну від тварин, у людини мобінг – елемент не міжвидової, а внутрішньовидової боротьби. Прояв мобінгу в людському суспільстві багато в чому ґрунтується на протиставленні «своїх» та «чужих» у боротьбі за різноманітні ресурси.
Негативні дії здійснюються щонайменше раз на тиждень протягом шести місяців або довше. Мобінг є досить частим наслідком невирішених конфліктів в колективі. Як зазначає О. Кравченко, зі словом «мобінг» пов’язане довготривале виключення особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу М. Величко відзначає, що основними формами прояву явища мобінгу серед учасників освітнього процесу є фізична агресія (побиття, штовхання, щипання учня), вербальна (вербальні образи, погрози, вигадування прізвиськ, ворожі насмішки або жарти) та соціальна (непрямі форми фізичної та вербальної агресії - бойкот, ворожа міміка та жестикуляція) Т. Алексєєнко наголошує на, тому що передумовою розвитку мобінгу в будь-якій соціальній і віковій групі може бути очевидна несхожість потенційної жертви на інших — «не така, як усі» — у чомусь краща чи гірша, а також її відповідна самооцінка. Особливо помітний мобінг спостерігається стосовно яскравих особистостей, а також тих, хто через певне нестандартне мислення чи труднощі комунікації часто веде відособлений спосіб життя.
Спільним для всіх визначень є опис мобінгу через негативні, ворожі чи агресивні дії. Мобінг є різновидом насильства та відбувається переважно в організованих колективах. Мобінгу властиві динамічні компоненти, що призводять до ескалації відносин із серйозними психологічними та фізичними наслідками для об'єкту мобінгу.
До видів мобінгу відносять: індивідуальні та групові; конструктивні та деструктивні; формальні та неформальні; безпосередні та опосередковані; ситуативні та тривалі; вертикальні (пригніченню зі сторони підлітків піддається молодший за віком учасник) та горизонтальні (потерпілим стає рівноправний член колективу) процеси. Вертикальний моббінг чи босинг - це психологічний терор щодо працівника, що йде від начальника (стосовно освітнього середовища це може бути адміністрація та педагоги, педагоги та учні). Горизонтальний моббінг або буллінг - психологічний терор, що йде від колег (стосовно освітнього середовища це буллінг серед учнів)[71, с.185].
Існує також третій вид мобінгу - стаффінг. Стаффінг - це знущання підлеглих над керівником, як правило, жінкою (стосовно освітнього середовища це можуть бути учні та педагог).
Д. Ольвеус визначає фактори, які сприяють появі мобінгу у шкільному середовищі:
- соціальне наслідування (спостереження підлітками за цькуванням учасника освітнього процесу та заохочення інших до участі в подібних актах);
- ослаблення заборон проти проявів цькування (підлітки можуть бачити, що хуліган отримує винагороду за прояв агресивної поведінки, це зменшує її власні заборони відносно участі в мобінгу/кібермобінгу);
- зменшення відповідальності (масове цькування применшує роль власної участі та відповідальності за дії) коли кілька дітей беруть участь у залякуванні, відповідно у кожного почуття провини та відповідальності зменшується;
- повторювальність цькування: у результаті повторних актів знущання відносно одного.
О. Корабльова у своєму науковому доробку виокремлює зовнішні та внутрішні причини виникнення мобінгу. Зовнішні причини «на рівні соціуму загалом і групи зокрема» – це причини пов’язані з життєвим циклом колективу, законами існування груп, культурою, мораллю тощо. Тобто ці причини не залежать від індивідуальності особистості. Внутрішні причини «на рівні особистості» – це причини, які зумовлені особливостями психіки, життєвого досвіду, світогляду, переконань окремого індивіда. Проте основну роль в появі мобінгу відіграють внутрішні причини в той час як зовнішні лише сприяють процесу.
Особливості соціальної перцепції, на нашу думку, можуть розглядатися як базові характеристики, що запускають і формують готовність до моббінг-процесів у групі. До процесів до соціальної перцепції відносяться: сприйняття групою свого члена; сприйняття групою представника іншої групи; сприйняття групою самої себе; сприйняття групою іншої групи [62, с.64]. У процесі соціальної перцепції відбувається сприйняття фізичних та поведінкових характеристик іншої людини, формуються уявлення про її наміри, здібності, емоційній сфері, установках, цінностях тощо. У ході соціальної перцепції виникають явища каузальної атрибуції як інтерпретації причин своєї та чужої поведінки. Точність атрибуції впливає на міжособистісні стосунки та організацію спільних дій. У соціальній психології відомі три основні помилки атрибуції при поясненні причин поведінки іншої людини: фундаментальна,
мотиваційна, гранична[43, с.297].
Здійснюючи фундаментальну помилку, людина перебільшує значення диспозиційних характеристик та применшує значення ситуативних. Таким чином, незаслужено приписуючи іншій людині негативні риси особистості (жадібність, заздрість, агресивність тощо), людина робить перший крок у напрямку психологічної готовності до моббінг-процесу щодо іншої. Мотиваційна помилка атрибуції полягає в тому, що людина приписує іншій неясні, неблагородні, непорядні мотиви поведінки без фактів, що підтверджуються практикою.
Гранична помилка атрибуції будується на ідеї про те, що поведінка і особистість людини визначаються тією групою, до якої належить. Тобто поведінка людини пояснюється тим, що вона належить до іншої групи, яка має інші цілі, цінності та норми поведінки. Помилки атрибуції формують насторожене ставлення до іншої людини, можуть сприяти тому, що вона зазнає остракізму і мобінгу [36, с.54].
У процесі соціальної перцепції виникають також три основні соціально-психологічні ефекти: ефект ореолу, ефект новизни та первинності, ефект стереотипізації. Ефект ореолу виникає на підставі раніше отриманої від інших людей інформації про конкретну людину. Якщо інформація містить негативні характеристики, то наслідком ореолу буде готовність до мобінгу. Ефект первинності та новизни визначається черговістю отримання інформації про конкретну людину. Якщо нова інформація, отримана вперше про людину, містить критичні зауваження, виникає недовіра до неї, і, як наслідок, за певних обставин може проявитися мобінг. Ефект стереотипізації пов'язаний з недостатністю чи надлишком інформації про об'єкт, унаслідок чого сприйняття об'єкта максимально спрощується. Якщо первинна інформація забарвлена у негативні тони, то виникають негативні стереотипи сприйняття іншої людини. Соціальна перцепція сама по собі не є мобінгом, але вона може створювати сприятливу основу для формування негативних міжособистісних відносин у групі, які можуть перейти в дії, що характеризують мобінг-процеси. При цьому слід зазначити, що негативні міжособистісні стосунки не обов'язково переходять у мобінг, оскільки люди цілком здатні врегулювати свої відносини у процесі домовленостей про норми та правила поведінки у групі[26, с.112].
У науковій літературі виокремлюють фази розвитку мобінгу:
- початкова фаза моббінгу (як засіб розрядки та зняття емоційної напруги відбувається пошук "винуватця", і щодо цього співробітника починають проявлятися агресивні випади колег чи керівництва у вигляді невдоволення чи глузувань. Як наслідок, на цій фазі у жертви починають з'являтися перші порушення в емоційній сфері (емоційні зриви), що лише "підливає олію у вогонь" та посилює психотерор).
- активна фаза мобінгу (у цій фазі агресивні випади і глузування стають систематичними, прив'язані до об'єкту моббінгу і вже не залежать від його реальних вчинків та результатів діяльності. У всьому є лише негативні моменти. У результаті жертви виникає стійке відчуття зацькованості, виявляються ознаки порушення здоров'я, посилюються хронічні захворювання).
- соціальна ізоляція жертви мобінгу (у цій фазі відбувається повна чи часткова ізоляція постраждалого від участі у колективних та загальних заходах, а також у спільному процесі) [60, с.140].
Аналіз наукової літератури з цієї проблеми дозволив нам виділити основні характеристики мобінгу, які присутні в більшості визначень, заснованих на теоретичній інтерпретації феномена та його емпіричному підтвердженні, а саме:
− негативні дії, що постійно повторюються відносно окремих людей чи групи людей протягом тривалого часу;
− агресивна, жорстока поведінка, яка у крайній формі визначається як «психологічний терор» у колективі;
− комунікативні напади («мобінг-атаки»), а також посягання на різні сфери соціальних відносин, безпосередньо що відбиваються на фізичному та психічному здоров'ї учасника освітнього процесу;
− груповий процес, що прискорюється внаслідок ескалації поведінкових та емоційних реакцій його учасників у процесі зворотнього зв'язку, що є деструктивним колообігом відносин і емоцій;
− ескалація вже наявного конфлікту у вигляді активних атак та самозахисту, який обов'язково супроводжується його персоніфікацією;
− як наслідок невирішених конфліктів мобінг демонструє зв'язок між індивідуальними та соціальними конфліктами;
− систематична тривала дія, яку може завдати відчутна шкода людині та її роботі, соціально-психологічному клімату колективу, сформувати неефективну організаційну культуру, у явному вигляді, що відображає не прагнення співпраці, а домінування конкурентних відносин для людей [48, с.132].
Отже, мобінг у шкільному середовищі – це процес, що виникає в результаті дії багатьох факторів. Серед причин появи цього явища можна виділити соціальні соціально-психологічні, організаційні та індивідуально-психологічні, які в кожному конкретному випадку мають бути вивчені індивідуально.
Аналізуючи наукові доробки зарубіжних та вітчизняних науковців можемо стверджувати, що у соціально негативного явища «мобінг» існує певний віковий період, коли воно загострюється. Це – підлітковий вік, коли у шкільному середовищі відбувається вибір ролей, їх приміряння в процесі формування особистості. В більшості дітей цього віку не сформована особистість. А це означає, що немає власних принципів і переконань, дитина піддатлива впливам, схильна до конформізму. Особливу роль у цьому періоді відіграє думка й оцінка ровесників. Підліток не може протистояти думці колективу, оскільки ще не сформувалися механізми самозахисту власної індивідуальності та відбувається самозбереження внаслідок прийняття думки колективу й ідентифікації себе з ним. До цього додається бажання підлітка самоствердитися. Найлегше в цьому віці самоутверджуватися шляхом когось. Обирається слабший від усіх, бо в порівнянні з ним процес самоствердження буде проходити швидко і з помітними результатами. Саме тому в цьому віковому періоді найчастіше спостерігається мобінг. Підлітки, які залучені до мобінг-процесу, потребують психолого-педагогічної допомоги, вирішення та модерації конфліктів різного змісту та рівня до його початку, під час його протікання та до завершення мобінгу.
Об'єктами та суб'єктами мобінгу у шкільному середовищі можуть виступати як окремі особистості, так і групи людей. З позиції соціальної психології мобінг-процес розуміється як феномен групового тиску на учасника групи у конфліктній ситуації. Об'єкт мобінгу може займати як активну (захисну) позицію «самооборони», так і пасивну («безпорадну») позицію «жертви», що формує певну систему відносин усередині соціальних груп. Все це створює специфічний психологічний контекст взаємодії протидіючих сторін залежно від їх активності та спрямованості [42, с. 78].
Для того, щоб визначити мобінг як соціально-педагогічний феномен, необхідно вичленувати його предметну, суб'єктну та об'єктну сутність, феноменологічне поле, а також запропонувати адекватне методичне оснащення практичних досліджень у цій галузі З метою побудови теорії необхідно співвіднести міждисциплінарні галузі досліджень та досліджуване нами явище «мобінг». На нашу думку, саме спілкування є центральним та інтегруючим поняттям у побудові теорії мобінг-процесів.
Ми визначаємо мобінг серед підлітків як процес, який виникає у ситуаціях тривалого емоційно напруженого ворожого спілкування, яке викликає стрес і дистрес у шкільному середовищі й тягне за собою тяжкі психологічні та фізичні наслідки для учасників освітнього процесу. Об'єктом і суб'єктом мобінг-процесів можуть бути особистість, малі групи, а також великі соціальні групи.
Отже, у цьому підпункті ми розглянули теоретичні та методичні засади дослідження мобінгу серед підлітків у шкільному середовищі, визначили феноменологічне поле розгляду проблеми: позначили предмет вивчення, подали його визначення, окреслили характеристики об'єктів дослідження, виходячи із соціально-психологічної проблематики досліджуваного явища. Показали, що виникнення мобінг-процесів багато в чому визначається характеристиками соціальної перцепції – індивідуальної та групової, які стають каталізаторами напружених міжособистісних та міжгрупових відносин. Дослідження мобінгу як наслідків невирішених конфліктів у шкільному середовищі, а також його психологічних наслідків можна віднести до розряду складних методичних завдань діагностичного та корекційного плану, які вимагають застосування етично виправданого методичного інструментарію.
