Соціалізація дітей-сиріт в умовах спеціальних закладів (ID:181008)

Під соціалізацією розуміється процес засвоєння людиною певної системи знань і умінь, зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, що дозволяють їй функціонувати в якості повноправного члена суспільства. Соціалізація людини здійснюється в процесі її взаємодії з різноманітними і численними факторами, групами, організаціями, агентами, за допомогою різних засобів і механізмів. Від того, як відбувається ця взаємодія в стихійної, щодо спрямування і щодо соціально контрольованої соціалізації, багато в чому залежить саме зміна людини протягом її життя, і в цілому - її соціалізація. Соціалізація розглядається як засвоєння людиною установок, цінностей, способів мислення та інших особистісних якостей, які будуть характеризувати її на наступній стадії розвитку. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про зростання інтересу вчених допроблеми соціалізації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Розроблено вітчизняні та зарубіжні концепції соціалізації особистості (В. Абраменкова, В. Алфімов, І. Звєрєва, А. Капська, С. Козлова, О. Кононко, С. Куліковська, Ю.Лебєдєв, С. Литвиненко, А. Мудрик, І. Печенко, Л. Хухлаєва, В. Ямницький) Визначено особливості особистісного розвитку дітей-сиріт в умовах інституційного виховання (І. Дубровіна, В. Мухіна, А.Прихожан, Н. Толстих); з’ясовано недоліки цієї форми життєвого устрою дітей- сиріт (А. Прихожан, Н. Толстих, Г. Сем’я) Об’єктом дослідження вчених були також теорії системного, особистісного, діяльнісного підходів у розкритті специфіки соціалізації дітей, ролі соціальних інститутів у цих процесах (В. Алфімов, В. Бочарова, І. Звєрєва, А. Капська, А. Мудрик, С. Савченко, Л. Рубашевська, С. Харченко); технології виховної роботи, що сприяють процесу соціалізації дітей в умовах дитячих будинків (С. Козлова, С. Куліковська, Л. Хухлаєва). Проте, незважаючи на значний інтерес науковців до кожної з вищезазначених проблем, проблема соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, залишається недостатньо дослідженою як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Актуальність теми Аналіз життєдіяльності випускників спеціальних установ показує, що у них є недостатня готовність до виходу в самостійне життя: - Не сформовані деякі необхідні життєві навички практичного і матеріального порядку; - Є суттєві труднощі в спілкуванні з оточуючими; - Невміння протистояти асоціальним явищам; - Труднощі в побудові своєї сім'ї та особистому житті. Спеціальні установи (дитячі будинки, інтернати, установи закритого типу і т.д.) для наших дітей стає основною моделлю соціального світу, і від того, як буде побудований процес виховання, залежить придбання соціального досвіду дітьми, основ людських взаємин, умінь і навичок забезпечення особистої життя і діяльності. Діяльність вихованців дитячого будинку проявляється в навчанні, в різних видах трудової діяльності, в організації свого вільного часу, у виконанні громадських навантажень, в поведінці в школі, дитячому будинку, громадських місцях, а також в умінні застосувати культурно - гігієнічні навички. Таким чином соціалізація дітей сиріт - це складний процес, який зачіпає всі сторони діяльності вихованців. Мета дослідження: виявлення умов, змісту, результатів соціалізації дітей у виховному просторі спеціальних установ. Об'єкт дослідження: процес соціалізації. Предмет дослідження: соціалізація дітей в умовах спеціальних установ Завдання: 1. Вивчити літературу з даної проблеми. 2. Дати психолого-педагогічне обґрунтування процесу соціалізації. 3.Охарактеризувати проблеми, умови, зміст, напрямки соціального виховання дітей в умовах спеціальних установ. 4. Визначити методи соціальної роботи , які направлені на соціалізацію дітей – сирт. Методи дослідження: - Теоретичні методи: теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження; - Емпіричні методи: вивчення і узагальнення досвіду соціально-педагогічної роботи з дітьми сиротами.