Зразок роботи
ВСТУП
У 50-70-і роки минулого століття стало очевидно, що людство вступає в нову епоху спричинену бурхливим розвитком техніки і, у першу чергу, комп'ютерів, а також, науково-технічної революції (НТР) у цілому. Проблема існування і буття людини в цілком "технізованному" і "інформатизованному" світі викликала появу концепції "інформаційного" суспільства.
Інформаційне суспільство - соціологічна і футурологічна концепція, яка покладає головним фактором суспільного розвитку виробництво і використання науково-технічної й іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, основу якого поклали З.Бжезинський, Д.Белл, О.Тоффлер [6].
В результаті інформатизації на новий рівень піднімаються наукові дослідження і розробки, виробництво, управління, всі сфери соціального життя суспільства, якісно змінюються параметри економічного зростання.
Матеріальною і технологічною базою інформаційного суспільства стануть різного роду системи на базі комп'ютерних мереж, з використанням сучасних методів та засобів інформаційних технологій та телекомунікаційного зв'язку. Під мережею розуміють сукупність вузлів (персональних комп'ютерів, робочих станцій, мейнфреймів, окремих пристроїв), які взаємодіють між собою за допомогою апаратних засобів та спеціального програмного забезпечення. Основна функція мережі - надання різного виду послуг для своїх користувачів. В основному, вона передає або надає інформацію різного виду - аудіо-, відео-, текстову тощо.
Сьогодні найпопулярнішою є глобальна мережа Інтернет, яка використовується як всесвітнє і всеохоплююче інформаційне середовище, на базі якого невдовзі формуватимуться практично всі ділові відносини: від систем роздрібної торгівлі до корпоративних розподілених мереж транснаціональних компаній.
Інтернет - найбільша комп’ютерна телекомунікаційна система світу, що служить засобом доставки інформації. Вона втілила найважливіші технологічні і технічні досягнення НТР в області електроніки і телекомунікацій. Інтернет стає технічною оболонкою, здатною передавати різні форми повідомлень, тобто служити загальним каналом для різних форм взаємодії. Інакше кажучи, створювати соціальність і паралельно виробляти нові форми соціальності.
Соціальність - це схильність і здатність індивідів до спільного існування, обумовлена неможливістю виживати в зовнішньому світі поодинці. Розглянемо основні визначення поняття «соціальність». Американський соціолог Ф. Гіддінгс визначав соціалізацію як взаємодію індивідуального життя особистості та впливу суспільства, постійно перетворювальне людини. Найбільш розгорнуто теорія соціалізації дана в роботах Т.Парсонса, який вважає, що соціалізація є найважливішим засобом підтримки соціальної рівноваги. В якості неодмінної умови соціалізації Парсонс розглядає адаптацію індивідів до соціального середовища. Ю. Габермас є творцем «критичної теорії соціалізації», згідно з якою процес соціалізації стосується тільки суспільної сутності індивіда, формуючи соціальний характер, який забезпечує можливість його функціонування у суспільстві .
Зокрема, соціальний філософ В.Е.Кемеров вважає соціальністю суму зв'язків, сукупність або систему відносин, що виникають із спільного життя людей, відтворених і трансформованих їхньою діяльністю. Звідси, соціальність - це взаємозумовленість життя людей, взаємозумовленість їх життям один одного, процесами і результатами спільної й індивідуальної діяльності.
Доктор соціологічних наук А.І.Ковалева трактує категорію «соціалізація» як процес становлення і розвитку особистості, що складається в освоєнні індивідом протягом всього його життя соціальних норм, культурних норм, цінностей і зразків поведінки, що дозволяє індивіду функціонувати в даному суспільстві. А.І. Ковальова представляє концепцію соціалізації К. Маркса як найбільш значущу в рішенні проблеми сутності людини, яка формується сукупністю всіх суспільних відносин, що є основою, умовою і результатом діяльності соціалізації особистості.
Комп’ютерні мережі стали потужним засобом соціалізації та вирішення бізнесових, освітніх, комунікативних проблем суспільства. З їх появою виникла й можливість нових форм спілкування та взаємодії – мережних, окреслилась і проблема впорядкування такого спілкування, формування культурних та організаційних його засад як у просторі комп’ютерних мереж, так і поза ним.
На нашу думку, з огляду на вище наведене, соціалізація в мережах – це локальний процес якісних змін структури особистості, що відбувається в результаті соціалізації людини в Інтернет-середовищі, тобто в процесі використання його ресурсів і комунікації з "віртуальними агентами соціалізації", що зустрічаються людині в глобальній мережі Інтернет (в першу чергу, в процесі листування по е-mаіl, на форумах, в чатах, блогах, інтернет-пейджерах, телеконференціях та online-іграх).
Віртуальне спілкування й комунікація стали важливим інструментом, що широко використовується в багатьох організаціях і все більше застосовується як метод спілкування усередині професійних і соціальних груп. Багато організацій, у зв’язку з різними характеристиками їх структури (територіальною роз’єднаністю окремих частин, великою кількістю членів, їх тимчасовою несумісністю), можуть втрачати свою цілісність. Утворення віртуальної спільноти в такій організації дозволило б відновити єдність, налагодити комунікацію між різними її компонентами.
Одним з наслідків розвитку Інтернет-технологій є виникнення віртуальної спільноти, члени якої мають:
- почуття колективної ідентичності, грунтоване на використанні особливого жаргону, комунікативних норм, поділу спільних цінностей та ідеалів;
- власні інтереси, пов’язані з використанням Інтернету;
- готовність захищати ці інтереси;
- здатність створювати системи спільної дії як у комунікативній мережі, так і поза її межами;
- надають можливість представникам позамережних сил використовувати середовище та технологію мережних спільнот.
На нашу думку, віртуальна спільнота - це група людей, які підтримують спілкування та ведуть спільну діяльність з використанням комп’ютерних мережевих засобів.
Істотну роль в інтеракціях віртуальної спільноти відіграють шкала престижу й лідерство. Такі середовища можуть виникати для утворення неформальних компонентів організацій, що задовольняють соціальні потреби індивіда – вони дозволяють регулювати його поведінку через локальну громадську думку. Традиційні методи управління тут малоефективні. Єдиний метод впливу – через включення в ширшу культурну систему і через це – на мотиви та установки.
На нашу думку, такий підхід може забезпечити досить повний опис соціалізації спільнот, що виникають у кібернетичній мережі. Однак самі ці спільноти, по-перше, ще досить нові та не мають власних нормативних регуляторів і, по-друге, є локальними, а часом і взагалі одиничними утвореннями, дуже нестійкими та невизначеними в часі і просторі. Тому подальші дослідження вимагатимуть вироблення більш специфічних понять та концептуальних підходів у цій галузі.
Для того, щоб описати економічні засади соціальної взаємодії в мережах, насамперед, необхідно визначитися з поняттями «мережа», «соціальна мережа», «взаємодія». Наприклад, в інформаційних технологіях під мережею розуміється група комп'ютерів (робочих станцій), які можуть взаємодіяти один з одним, спільно використовувати обладнання (наприклад, жорсткі диски та принтери) і отримувати доступ до інших комп'ютерів або інших мереж
З економічного погляду, на нашу думку, мережі – це група економічних агентів, які діють на ринку в своїх інтересах, які не суперечать їхнім груповим нормам і цінностям. Під економічними агентами розуміються суб’єкти економічних відносин, який приймає участь у виробництві, розподіленні, обміні та у вжитку економічних благ.
Мережеві зв'язки не є чимось новим. Наприклад, будь-який тип протегування - мережева форма організації. Мережі заступництва є джерелом проблем в організаціях, так як їх структура не ясна тим, хто знаходиться поза ними, і вони часто порушують формальні владні відносини.
З соціального погляду мережа - це група індивідуальних агентів, які розділять неформальні норми або цінності, крім тих, які необхідні для звичайних ринкових операцій. Соціальна мережа — соціальна структура утворена індивідами або організаціями. Вона відображає розмаїтні зв'язки між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними вузами. Вперше термін було запропоновано в 1954 році Дж. А. Барнесом (в роботі Class and Committees in a Norwegian Island Parish, «Human Relations»). Максимальний розмір соціальних мереж становить близько 150 осіб, а середній — 123 (Хілл та Данбер, 2002).
Соціальні мережі визначають: як комплекс (щодо стійку конфігурацію) соціальних зв'язків, або як стабільні моделі безпосередньої взаємодії між людьми. В. Ільїн розуміє соціальну мережу, як канали перерозподілу ресурсів між соціальними полями, існує і таке визначення: «соціальна мережа - набір соціальних взаємин і соціальних зв'язків між певними індивідами і самі індивіди», яке розводить поняття взаємовідносини та зв'язки.
На межі економічної та соціальної сфер внаслідок їх взаємодії виникають соціально-економічні процеси. Ядром і суб'єктом цих процесів є людина — особистість як елемент соціальних спільнот (професійних,
демографічних, територіальних, етнічних та ін.), включена у систему економічних і соціальних відносин (діяльність щодо виробництва, розподілу, обміну матеріальних цінностей), а також міжгрупові соціальні взаємодії.
Соціальний механізм розвитку економіки — стійка система взаємодії соціально-економічних груп у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, регульована історично сформованими в даній країні типом культури, системою управління і соціальною структурою суспільства.
Економіка є фундаментом, на якому будується соціальна система, тому неможливо говорити про скільки-небудь серйозний аналіз суспільства, не зачіпаючи питання господарського життя, оскільки ця сторона суспільного буття не тільки тісно взаємопов'язана з іншими суспільними сферами, але багато в чому в сучасних умовах визначає їх зміст і структуру.
Отже, взаємодія в мережевій економіці розглядається через призму взаємопов'язаних економічних та соціальних аспектів. Розглянемо детальніше поняття «економічна взаємодія» і «соціальна взаємодія».
Економічна взаємодія – це взаємодія, що охоплює всі види виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей.
Соціальна взаємодія — це процес, у якому люди діють і впливають один на одного. Механізм соціальної взаємодії включає індивідів, які здійснюють ті чи інші дії, зміни в соціальній спільноті чи суспільстві в цілому, що їх спричинюють ці дії, вплив цих змін на інших індивідів, які становлять соціальну спільноту, і зворотну реакцію індивідів. Будь-який вид соціальної діяльності людей, будь-який соціальний процес складається з простих елементів, які відображає поняття «соціальна дія».
Внаслідок соціальної взаємодії розподіляється соціальний капітал - вид ресурсу, рознесеного між структурними позиціями акторів, поряд з матеріальними та іншими ресурсами, з якими може комбінуватися і примножуватися. Спосіб переміщення цього капіталу визначається виглядом соціальної структури та її властивості. Соціальний капітал продуктивний - сприяє досягненню цілей, а також полегшує дії економічних агентів всередині структури. З точки зору концепції згуртованості, мережа - це сукупність відносин, що обгрунтовують принципи і похідні від них практики дії.
Магістр