Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні (ID:222220)

В С Т У П Актуальність теми. Нерідкими на практиці є ситуації, коли потерпілі чи свідки відмовляються давати показання чи ухиляються від вчинення процесуальних дій, змінюють свої попередні свідчення, надають неповні чи недостатньо чіткі показання з огляду на реальну чи потенційну загрозу застосування в ході кримінального провадження до них, членів їхніх сімей, близьких родичів насильства чи інших форм протиправного впливу з боку зацікавлених осіб (безпосередньо злочинців, їх співучасників, членів відповідних організованих злочинних груп тощо). За матеріалами опитування прокурорів та слідчих, у 40% проваджень по злочинах проти життя і здоров’я особи мав місце протиправний вплив на свідків. Його було вчинено у формі: 43% – насильства; 8% – погрози розголосу відомостей; 24% – підкупу. Внаслідок таких дій, близько 30% осіб – змінювали свідчення та до 30% – ухилялися від участі у кримінальному провадженні[1, с. 208]. Для уникнення подібних ситуацій та підвищення рівня довіри до системи кримінального судочинства необхідно максимально ефективно застосовувати наявний інструментарій забезпечення безпеки осіб, які висловлюють бажання надати важливу доказову інформацію та удосконалювати законодавство у цій сфері у відповідності із європейськими стандартами. Питанням забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства в літературі приділяли ува- гу І. Басиста, В. Бояров, О. Гриньків, В. Касько, Т. Панасюк, С. Томин, В. Козій й багато інших науковців. Проте більшість наукових напрацювань наведених авторів були побудовані на положеннях кримінального процесу, які згодом зазнали змін або фокусувались лише на одному чи декількох заходах безпеки. В той же час, сьогодні дещо бракує саме системного погляду на наявний правовий інструментарій, призначений для забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Для належного правового регулювання інституту забезпечення безпеки учасників кримінального процесу законодавцем прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема закони України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Державне бюро розслідувань» тощо, які систематично вдосконалюються. Застосування зазначених законів під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень мало стати однією з гарантій об’єктивного та неупередженого розслідування злочинів. Втім на практиці відомі лише поодинокі випадки успішного застосування положень Закону, однією з причин чого є відсутність відповідного організаційно-фінансового забезпечення. Об’єкт роботи – це суспільні відносини, пов’язані з реалізацією вітчизняного та зарубіжного кримінального процесуального законодавства щодо забезпечення безпеки учасників кримінального провадження. Предмет роботи – забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.