КОНФІСКАЦІЯ ЯК ЗАХІД КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ (ID:412986)

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВРУ Верховна Рада України ГК Господарський кодекс ДСА Державна судова адміністрація ЗК Земельний кодекс ЄС Європейський Союз ЄСПЛ Європейський суд з прав людини КВК Кримінально-виконавчий кодекс КК Кримінальний кодекс КПК Кримінально-процесуальний кодекс КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення МВС Міністерство внутрішніх справ РНК Рада Народних Комісарів РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка РСФРР Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка ЦВК Центральний Виконавчий Комітет ЦК Цивільний кодекс ВЦВК Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет РНК Рада Народних Комісарів США Сполучені штати Америки ВСТУП Актуальність теми. Конфіскація майна як захід реагування на вчинення кримінального правопорушення та відповідний кримінально-правовий інститут відомі вітчизняному кримінальному праву вже понад тисячу років. До недавнього часу конфіскацію розуміли лише як покарання, що призначається за вчинення тяжких і особливо тяжких корисливих злочинів. Разом з тим, європейські інтеграційні процеси, підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС сприяли оновленню інститут конфіскації в кримінальному праві України. Зазначені процеси зумовили появу нових форм конфіскації у вітчизняному кримінальному законодавстві, зокрема спеціальну конфіскацію, що застосовується до фізичних осіб, та конфіскації майна юридичних осіб. Динаміка соціальних процесів сучасності ставить на порядок денний питання про правомірність існування в кримінальному праві так званої загальної конфіскації майна, тобто вилучення в дохід держави певного майна, здобутого та використовуваного легальним шляхом. Будучи за своєю природою засобом примусу, загальна конфіскація в сучасних умовах виступає як кара, майже позбавлена виховних і попереджувальних ознак з “присмаком” помсти злочинцю. На думку дослідників цієї проблеми, з якою слід погодитись, походження конфіскації, вірогідно, слід шукати у звичці приватної помсти, таліону як першої з форм реагування на різноманітні посягання. В сучасних умовах конфіскація легального приватного майна вступила в протиріччя з принципами гуманізму і справедливості, загальновизнаними нормами міжнародного права, тому слід переглянути її роль в протидії злочинності. Зазначене відповідає тенденції до переосмислення сутності та змісту реагування на вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі й кримінально-правової природи окремих форм і видів такого реагування, їх ефективності та допустимості. Слід зауважити, що сьогодні проблема доцільності застосування конфіскації майна далека від вирішення. Вона детально не розглянута з точки зору принципів розвитку суспільства, закріплених у Конституції, та з точки зору мети покарання. Зазначене потребує її глибокого теоретичного осмислення і вдосконалення регламентації у кримінальному законодавстві. Не менше дискусій в експертному середовищі викликає доцільність введення до КК України ст. ст. 96-1 та 96-2, у яких ідеться про спеціальну конфіскацію. Обравши для спеціальної конфіскації розділ ХІV КК України «Інші заходи кримінально-правового характеру», законодавець не визначив мету цього кримінально-правого заходу, чим ускладнив визначення правової природи спеціальної конфіскації. Законом України № 314-VII від 23 травня 2013 року КК України доповнено розділом XIV-1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб», статтями якого таких осіб офіційно визнано суб’єктом кримінально-правових відносин, до яких, за наявності визначених підстав та умов, стало можливим застосування конфіскації майна.