Зміст
МЕТОДИКА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА
Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об’єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства. Витрати є другим важливим чинником утворення прибутку підприємства. Правильність обліку витрат має велике значення. Дані про витрати використовуються для визначення собівартості товарів, обчислення податків та визначення фінансових результатів. Отже, тема витрат є актуальною для будь-якого підприємства, яке здійснює виробництво продукції (робіт, послуг).
Метою аудиту з обліку витрат діяльності є встановлення достовірності первинних даних щодо накопичення та списання витрат діяльності, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку витрат діяльності та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності інформації щодо витрат діяльності, наведеної у звітності господарюючого суб’єкта.
Методика аудиту операцій формування витрат підприємства включає такі основні компоненти: загальні положення; особливості систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю; фактори, які впливають на збільшення ризику викривлень у обліку; джерела та процедури отримання аудиторських доказів; порядок проведення аудиту; принципи висвітлення результатів аудиту в письмовому звіті за наслідками аудиторської перевірки; порядок формування аудиторського висновку за результатами аудиту.
Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО). Метою Стандарту є опис особливостей дій працівників (аудиторів, експертів, бухгалтерів) у випадку проведення аудиту витрат підприємства.
Відповідно до Національних П(С) БО - Стандарт 16 «Витрати» існує класифікація витрат за такими ознаками: характером виробництва, ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат, способом перенесення витрат, складом, рівнем урегульованості, ступенем залежності, залежно від часу виникнення, від виду діяльності, тривалості календарного періоду (рис. 1).