Фінансове забезпечення операційної діяльності підприємства (ID:257853)

ВСТУП Актуальність теми. Питання фінансового забезпечення є невід’ємною складовою будь-якого суб’єкта підприємництва, так як характеризує рівень стабільності грошових надходжень і прибутковості; формування фінансових ресурсів для ведення поточної операційної діяльності; забезпечує виконання фінансових зобов’язань перед діловими партнерами, бюджетом і цільовими фондами. Більшість науковців-економістів, які вивчають це питання, основну увагу приділяють виключно теоретичним проблемам, а саме природі фінансових ресурсів суб’єктів підприємництва реального сектору економіки, а меншою мірою з’ясовується місце таких ресурсів у забезпеченні операційної діяльності. Система фінансового забезпечення функціонування будь-якого підприємства повинна в деякому сенсі узгоджуватися або реалізовуватися в рамках певних принципів, напрямків, цілей фінансової діяльності, визначених на підприємстві, тобто відповідати фінансовій політиці суб’єкта господарювання. Але аналіз робіт багатьох відомих спеціалістів з фінансового менеджменту дає підстави зазначити те, що, розглядаючи систему фінансування підприємства, не всі з них розкривають поняття «фінансового забезпечення». Попри велику кількість публікацій, ще не охоплено весь спектр питань щодо фінансового забезпечення операційної діяльності. Задля вирішення таких проблем на практиці надзвичайно важливим є проведення їх детальної наукової оцінки. Значний внесок у висвітлення питань, пов’язаних з визначенням сутності фінансового забезпечення операційної діяльності , джерел фінансових ресурсів, сучасних проблем такого забезпечення розглянуті і продовжують активно досліджуватись провідними вітчизняними вченими та дослідниками, такими як  Г.М. Азаренкова, В.Г.Белоліпецький, Є.А. Бобров, Л.Д. Буряк, О.В. Васюренко, Л.І. Зятковська, М.І. Крупка, І.Г. Неделько, А.М. Поддєрьогін, О.М. Таряник, Терещенко О.О., В.І. Шпак та багато інших. Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обгрунтуванні теоретичних та практичних положень фінансового забезпечення підприємницької діяльності, оцінці основних джерел фінансових ресурсів, визначення місця кожного з них в фінансуванні операційної діяльності, а також висунення конкретних рекомендацій з вирішення проблем фінансового забезпечення. Для досягнення мети поставлені наступні завдання: дослідити сутність та роль фінансового забезпечення операційної діяльності підприємства; навести джерела фінансового забезпечення діяльності підприємства; узагальнити методичні аспекти оцінки фінансового забезпечення операційної діяльності підприємства; навести характеристику виробничо-господарської діяльності суб’єкта господарювання; провести оцінку фінансового стану підприємства; проаналізувати фінансове забезпечення операційної діяльності державного підприємства; проаналізувати формування раціональної структури капіталу підприємства; провести синхронізацію внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування операційної діяльності суб’єкта господарювання; запропонувати шляхи покращення фінансового забезпечення операційної діяльності на підприємстві. Об’єктом дослідження є фінансове забезпечення операційної діяльністі підприємства. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти забезпечення фінансовими ресурсами операційної діяльності підприємства. Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, системний підхід до аналізу процесу та результатів забезпечення фінансовими ресурсами. Дослідження ґрунтуються на системному аналізі чинників забезпеченості фінансовими ресурсами операційної діяльності підприємства, діагностиці їх впливу та обґрунтуванні пропозицій щодо пріоритетних напрямів та перспектив забезпечення фінансовими ресурсами. У роботі використано систему економіко-статистичних методів: монографічний метод застосовано при вивченні літературних джерел, законодавчих та інших нормативно-правових актів і практики забезпечення фінансовими ресурсами підприємств; метод порівняльного аналізу застосовано для виявлення та оцінки зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами операційної діяльності підприємств; програмно-цільовий метод – для розробки науково-практичних рекомендацій щодо визначення пріоритетних напрямів та перспектив забезпечення фінансовими ресурсами. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретико-методологічні та методичні розробки дипломної роботи доведено до рівня методичних і практичних рекомендацій і можуть використовуватися в діяльності підприємств. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА Сутність та роль фінансового забезпечення операційної діяльності підприємства Фінансове забезпечення відіграє провідну роль в операційній діяльності підприємства, воно забезпечує розподільчі та перерозподільні процеси для утворення доходів і фондових коштів підприємства, що необхідні для його функціонування. Вся діяльність економічних суб’єктів поділяється на операційну, фінансову та інвестиційну. Такий поділ видів діяльності вперше було визнано при розробленні перших вітчизняних стандартах бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», який нині втратив чинність, проте в ньому вперше для вітчизняної облікової практики було ідентифіковано сутність цих видів діяльності Особливістю фінансової діяльності державних підприємств є зобов'язання перерахунку частини прибутку (доходу) до спеціального фонду Державного бюджету України. Такі платежі в обов'язковому порядку мають здійснювати корпоратизовані, державні підприємства та їх об'єднання. Зокрема, стандартом визначено, що операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю [1]. В широкому розумінні «операційною діяльністю» прийнято вважати основну діяльність підприємства, яка пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), забезпечує основну частку доходу і є головною метою створення підприємства [2]. Поняття «операційна діяльність» носить неоднозначний характер, оскільки в сучасних наукових розробках та законодавстві не повністю розкривається економічна сутність цього терміну. Термін «операція», що характеризує сутність операційної діяльності визначається деякими авторами як «наскрізна, міжфункціональна система взаємозалежних споріднених процедур, реалізація яких призводить до використання ресурсів з метою створення певної продукції, що має цінність для внутрішньоорганізаційних чи зовнішніх споживачів та формування конкурентних переваг підприємстві» [2, с. 28]. Такий підхід щодо визначення поняття «операція» не є точним, оскільки ототожнює операції з процесом виробництва матеріальних благ, переробки сировини, а при цьому термін “операція” є ширшим, оскільки він включає не лише виробництво товарів, але й надання послуг. Операції містять у собі ті дії, у результаті яких виробляються товари і послуги, що поставляються у зовнішнє середовище. [19, с. 133]. Розглянемо основні підходи до визначення «операційна діяльність»(табл. 1.1) Таблиця 1.1 Визначення поняття «операційна діяльність» Джерело Визначення НпСБО 1 [49] Основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю Волков Д.П. [50] Визначає операційну діяльність як виокремлення основних довгострокових цілей і задач підприємства і затвердження курсу дій та розподілу ресурсів, необхідних для досягнення управління компанією цих цілей Дослідивши визначення, можна дійти висновку, що операційна діяльність розглядається як складова частина загальної стратегії розвитку підприємства, при цьому автори не вказують на її важливе значення, оскільки досягнення мети в довгостроковому періоді є першочерговим по відношенню до результатів, які показуються у близькій перспективі. Напрями операційної діяльності підприємства визначаються, перш за все, специфікою галузі економіки, до якої воно належить. Для більшості підприємств основу операційної діяльності становить виробнича або торгівельна діяльність, яка доповнюється здійсненням інвестиційної та фінансової діяльності. Разом з тим, інвестиційна діяльність є основною для інвестиційних компаній, інвестиційних фондів та інших інвестиційних інститутів, а фінансова діяльність – для банків та інших фінансових інститутів. Операційна діяльність підприємства орієнтована переважно на товарний ринок, водночас як фінансова та інвестиційна діяльність здійснюються в основному на фінансовому ринку. При цьому, операційна діяльність пов’язана з різними видами та сегментами товарного ринку, що визначаються технологічними особливостями, специфікою матеріальних ресурсів, складом технологічного обладнання, характером готової продукції. Здійснення операційної діяльності пов’язано з капіталом, вже інвестованим в неї, у той час як інвестування капіталу, що передбачається здійснити є предметом інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Здійснення виробничого підприємництва пов'язане з придбанням матеріальних ресурсів за гроші, основних засобів за гроші, робочої сили з витратами на оплату праці. У величину оплати праці входить і зарплата самого підприємця як витрати, оплачувані з виторгу за реалізацію товару. Крім перерахованих витрат, підприємець несе витрати на придбання самої різної інформації, на транспортування і збереження матеріалів, готової продукції, ремонт устаткування, оплату кредитів тощо. Завершується процес випуском готової продукції, що у вигляді товару реалізується покупцю (споживачу) чи в торгову мережу. Виторг від продажу товару залежить від обсягу реалізації і відпускних цін. І основне завдання підприємця полягає в тому, щоб виробництво окупилося, дало прибуток, тобто виторг повинен перевищувати витрати і всі додаткові витрати, податки, платежі. Прибуток вважається нормальним, якщо відсоток прибутку перевищив відсоток доходу від коштів, покладених у банк на депозит [3, с. 45]. Таким є коротке представлення поняття підприємницької, операційної діяльності підприємства. Перший компонент, на який спрямовується операційна діяльність є ресурси операційної системи. З позиції вищого керівництва фірми виробничий процес може бути представлений у вигляді «чорної шухляди». Керівника вищого рангу, у першу чергу, цікавить вихід, результат виробничого процесу, тобто мета і ступінь її досягнення. Потім те, що необхідно для досягнення мети, тобто вхід. І тільки потім, якщо щось не спрацьовує, розглядався сам виробничий процес і умови його функціонування На вході «чорної шухляди» зображені стрілками п'ять видів ресурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства. Це: люди – трудові ресурси (Р); матеріали – матеріальні ресурси (М); капітал – фінансові ресурси (Ф); технологія – технологічні ресурси (Т); інформація – інформаційний ресурс (І). Капітал є реальним об’єктом, на який можна постійно впливати з метою отримання нових доходів підприємства та використання нею своїх зобов’язань. Тобто, капітал – це об’єктивний фактор виробництва, частина фінансових ресурсів, які використовуються підприємством у своїй діяльності. Отже, капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів. І тому ототожнювати поняття «фінансові ресурси» і «капітал» не можливо. Принципова різниця між капіталом і фінансовими ресурсами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо «фінансові ресурси» дорівнюють «капіталу», то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов’язань.  Поддєрьогін А.М.  уточнює, що «до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина коштів, яка використовується в нефондовій формі». Незважаючи на деякі уточнення та доповнення ототожнення фінансових ресурсів підприємств із коштами,  є неправомірним, оскільки поняття «кошти» по своїй сутності ширше, ніж поняття «фінансові ресурси»[4,с. 134]. Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації виробничого процесу[5,c.98]. На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які по відношенню до суб’єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) – пов’язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) – не пов’язані. До внутрішніх чинників можна віднести: -       рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань); -       якість організації управління фінансовими ресурсами; -       оптимізація потоків сировини/готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат; -       вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції; -       налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв’язку збутової стратегії із виробничою; -       визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах “ціна – якість”; -       планування дистриб’юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства; -       планування рекламної кампанії; -       здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів; -       аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації; -       загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства; -       визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності; -       характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства. До зовнішніх чинників слід відносити: -       інфляцію; -       зміну ціни на ресурси; -       зміну політичного курсу влади; -       зміну правового поля; -       стан розвитку фінансового ринку; -       стан економіки в цілому. Усі вище перераховані чинники мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел[6]. Як вже було сказано вище, операційна діяльність потребує відповідного фінансового забезпечення, в основі якого лежать фінансові ресурси. Дослідженню поняття «фінансового забезпечення» присвячено чимало наукових праць. Але в економічній літературі немає єдиного підходу щодо його визначення (табл. 1.2). Таблиця 1.2 Аналіз дефінцій поняття «фінансове забезпечення» Автор Визначення поняття 1 2 Гладій С. П. Фінансове забезпечення - це узагальнюючий метод інвестування через фінансові форми як конкретні прояви категорій фінансової сфери, зовнішнього вияву механізму та його структурних елементів [7] Кугій А.А. Фінансове забезпечення - це сукупність заходів, спрямованих на покриття потреб підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (коштів, їх еквівалентів та майнових активів) та їх повернення [8] Козій І. С. Фінансове забезпечення є одним із складових елементів фінансового механізму поряд з управлінням фінансовою діяльністю, фінансовим регулюванням, фінансовим планування і прогнозуванням та іншими. Фінансове забезпечення передбачає формування та використання фінансових ресурсів підприємств за допомогою оптимізації співвідношення всіх його форм і дає змогу створити такі обсяги фінансових ресурсів господарської діяльності, від яких підприємство мало б змогу функціонувати не тільки беззбитково, але і підвищувати ефективність діяльності та зміцнювати економіку країни загалом [9, с. 224] Продовження табл. 1.2 1 2 Колодізєв О. М. Фінансове забезпечення розвитку інноваційного потенціалу треба розглядати як систему фінансових відносин, що діють через сукупність законодавчо закріплених форм і методів створення, мобілізації і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення інноваційного розвитку як на рівні підприємства, так і на рівні країни [ 11, с. 88-89] Москаль О. І. Механізм фінансового забезпечення розглядається як сукупність економічних відносин, що виникають з приводу пошуку, залучення і ефективного використання фінансових ресурсів та організаційно-управлінських принципів, методів і форм їх впливу на соціально-економічну життєдіяльність територіальних одиниць та господарських суб'єктів. Фінансове забезпечення реалізується через систему фінансування, що може здійснюватися в трьох формах: самофінансування, кредитування і безповоротне фінансування з бюджету [10, с. 6-7] Олійник Д. С. Фінансове забезпечення - це організація через визначення обсягу фінансових ресурсів, науково обґрунтованого їх прогнозування, створення фінансових резервів і нормативно-правового забезпечення [7, с. 5] Опарін В. М. Фінансове забезпечення підприємства реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись через самофінансування, кредитування та зовнішнє фінансування [12, с. 17-18] Осьмірко І. В. Фінансове забезпечення регулюється на основі відповідної системи функціонування, яке може здійснюватись в трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування [13, с. 59] Погріщук Г. Б. При визначенні фінансового забезпечення доцільно врахувати такі складові як: мета, завдання, функції, методи, джерела, обсяги фінансових ресурсів, а також діяльність як держави, так і суб'єктів господарювання, що пов'язана з мобілізацією і використанням цих ресурсів [14, с. 4] Думки науковців розходяться при виокремленні елементів і форм фінансового забезпечення. У дослідженому спектрі визначень можна виділити відповідні ключові ознаки тлумачення сутності поняття «фінансове забезпечення»: функція інвестування через фінансові форми; елемент фінансового механізму; основний метод фінансового впливу на соціально-економічний розвиток через систему фінансування; сукупність економічних відносин (система фінансових відносин), що діють через сукупність форм і методів створення, мобілізації і використання фондів фінансових ресурсів; процес організації фінансування на основі відповідної системи фінансування; процес реалізації безперервного характеру відтворювальних процесів за рахунок власних та залучених фінансових ресурсів. Тобто виокремлюються вузький та широкий підходи при визначенні змісту досліджуваного поняття. На нашу думку, основна діяльність підприємства не повинна обмежуватися лише створенням і реалізацією нового продукту (товару, послуги), а й має забезпечувати передумови для диверсифікації виробничого процесу з використанням новітніх технологій. В даному випадку можна говорити про інтеграцію двох видів діяльності – основної та інноваційної, в ході створення підґрунтя для ведення ефективного господарювання, з метою отримання максимального економічного і соціального ефекту від вкладення фінансових ресурсів в розвиток підприємства. В контексті дослідження вважаємо за потрібне виділяти в складі основної діяльності такі господарські процеси, які за своїм змістом є окремими процесами, що між собою взаємопов’язані та представляють цілісну операційну функцію підприємства: закупівельна діяльність, виробнича діяльність, діяльність з реалізації товарів, робіт та послуг, інноваційна діяльність в сфері виробництва і послуг. З вищенаведеного можна зробити висновок, що стрижневою основою операційної діяльності підприємства є формування фінансового забезпечення з метою забезпечення відтворення виробництва або іншої операційної діяльності. Фінансове забезпечення виконує роль сполучної ланки між окремими циклами відтворювального процесу. Порушення в їх функціонуванні негативно впливає на виробництво. Брак фінансового забезпечення веде до падіння виробництва, а його відсутність — до його припинення. Наявність достатнього фінансового забезпечення створює передумови для нормального ходу відтворювального процесу, але ще не гарантує його, оскільки все залежить від його раціонального розподілу й ефективного використання. Саме це і є основним завданням фінансового забезпечення. Сформулюємо власне визначення поняття фінансове забезпечення. операційної діяльності. На нашу думку, це процес забезпечення фінансовими ресурсами, який ґрунтується на формуванні, розподілу та використанні грошових коштів з метою забезпечення певних потреб, за допомогою певних інструментів, методів і важелів.