АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО СОБІВАРТОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ID:178065)

ВСТУП Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників. Економічний аналіз — це глибоке дослідження економічних явищ на підприємстві, тобто виявлення причин відхилення від плану і недоліків у роботі, розкриття резервів, їх вивчення, сприяння комплексному здійсненню економічної роботи і керуванню виробництвом, активний вплив на хід виробництва, підвищення його ефективності і поліпшення якості роботи. Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства. Собівартість продукції є одним з найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств. Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, промислової сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва і його удосконалювань. 1. Аналіз стану незавершеного виробництва на підприємстві Собівартість продукції – це виражена в грошовій формі сукупність затрат в грошовій формі сукупність затрат з виробництва й реалізації. Розрізняють собівартість виробничу й повну, собівартість усього товарного випуску й окремих видів продукції. Залежно від впливу на собівартість обсягу виробництва розрізняють змінну частину собівартості продукції і фіксовану. Під час аналізу використовують дані звіту по собівартості продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку. До незавершеного виробництва відносяться продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробовувань і технічного приймання. Для незавершеного виробництва передбачені різні варіанти оцінки: занормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Найбільш прийнятними оцінками незавершеного виробництва є: - для готової продукції – виробнича собівартість Якщо вартість незавершеного виробництва відображається в балансі за нормативною (плановою) виробничою собівартістю. То вартість матеріальних ресурсів у залишках незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) визначається підприємством як добуток вартості незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) і частки матеріальних витрат у калькуляції нормативної (планової) виробничої собівартості продукції за звітний квартал (рік). Розміри незавершеного виробництва залежить від тривалості виробничого циклу, обсягу середньодобових витрат, на виробництво і характеру їх нарощування і тому істотно диференціюються відповідно до специфіки виробництва. Встановлення нормативів незавершеного має для підприємства істотне значення. Завищення обсягу незавершеного виробництва викликає уповільнення оборотності обігових коштів, а заниження порівняно з реальною необхідністю перешкоджає створенню необхідних накопичень і тим самим спричиняє порушення ритмічності виробничого процесу. Вдосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавершеного виробництва і покращення показників роботи підприємства. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування належать до витрат на обслуговування виробництва та управління. Планування, облік, і економічний аналіз цих витрат ведеться за номенклатурою статей, передбачених “Основними положеннями про планування, облік та калькулювання собівартості промислової продукції”. Для їх контролю й аналізу складаються кошториси витрат. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування аналізують у таких напрямках: