Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Розвиток господарських відносин в сучасній економічний системі України вимагає від промислових підприємств суттєвої зміни кількісних та якісних параметрів діяльності. Ринкова нестабільність, недосконалість чинного законодавства, домінуюча орієнтація вітчизняних споживачів на зарубіжного виробника стримують процеси економічного зростання. Крім того, для промислових підприємств України ситуація ускладнюється нестачею компетенції та кваліфікації управлінських робітників при прийнятті рішень щодо підвищення конкурентоспроможності, формування стратегічних орієнтирів господарювання.
Для підприємств промисловості інноваційна діяльність стає вирішальним фактором їх конкурентоспроможності, що є однією зі стратегічних задач зі створення ефективної системи управління на підприємствах, яка б забезпечувала їм стійкі конкурентні переваги на ринку. Науковою базою вирішення проблем в галузі управління конкурентними перевагами є сучасна теорія конкуренції. Більшість її аспектів достатньо розроблені і допомагають правильно спрямовувати прикладні розробки і практичні дії на посилення конкурентних позицій підприємства на ринку.
Сучасний стан розвитку світової економіки переконливо свідчить, що основним критерієм економічного розвитку є використання досягнень науки і науково-технічного прогресу у інноваційному виробництві нових видів товарів і послуг з метою забезпечення зростаючих потреб і вимог людини.
Як свідчить досвід розвинених західних країн, одним з найбільш ефективних напрямків забезпечення ефективності управління промисловим виробництвом є пошук таких умов функціонування, які сприяли б розвитку інноваційної діяльності, спрямованої на розробку і використання результатів наукових досліджень, присвячених забезпеченню потреб ринку, здійсненню реструктуризації і відновленню основних виробничих фондів, удосконаленню технології, організації виробництва.
Активізація інноваційної діяльності є визначальним напрямком, який забезпечує впровадження результатів досліджень та нових ідей у виробництво, підвищує його конкурентоспроможність і стале становище на ринку товарів та послуг, підвищення ефективності маркетингового управління.
Сучасний етап економічних перетворень в Україні ставить на порядок денний формування системи ефективного управління інноваційною діяльністю підприємств як одне з головних завдань в області конкурентного розвитку, оскільки без запровадження інновацій в промислове виробництво не можливо досягти таких результатів, котрі здатні конкурувати на внутрішньому та зовнішньому ринках. У цьому аспекті розробка сучасної концепції управління інноваційною діяльністю може стати відповідною базою для кількісного обґрунтування її параметрів та оцінки впливу цієї діяльності на динаміку розвитку підприємства.
Дослідження теоретичних та практичних аспектів управління інноваційною діяльністю як чинника підвищення конкурентоспроможності підприємства отримали значного розвитку завдяки науковим доробкам зарубіжних та вітчизняних вчених. Так, вагомий внесок у розвиток цього напряму зробили такі видатні науковці, як Ансофф І., Друкер П., Кондратьєв М., Менш Г., Портер М., Санто Б., Твісс Б., Туган-Барановський М., Фримен К., Хучек М., Шумпетер Й. та інші. Серед сучасних українських та російських авторів можна виділити Бажала Ю., Бельтюкова Є., Бланка І., Валдайцева С., Василенка О., Волкова О., Войнаренка М., Геєця В., Гончарова Ю., Денисенка М., Завліна П., Ільєнкову С., Йохну М., Казанцеву А., Лапко О., Микитюка П., Морозова Ю., Нижника В., Оголєву Л., Орлова О., Покропивного С., Стадник В., Собко О., Уткіна Є., Федулову Л., Фатхутдінова Р., Швеця В., Шегду А., Яковця Ю. та інших.
Разом з тим, характер розвитку та аналіз стану інноваційної діяльності національних промислових підприємств у сучасних умовах потребують удосконалення системи управління нею. Зазначене набуває особливої актуальності за умов пошуку потенційних можливостей забезпечення інноваційного розвитку підприємств і спрямування економічного вектора до стабільного зростання.
Необхiднiсть удосконалення сучасної системи управління інноваційною діяльністю промислових підприємств з огляду на її практичну реалізацію в умовах трансформаційної нестабільності та використання для оцінки результатів зазначеної діяльності показників, які враховують одночасно її кількісні та якісні складові з метою управління, обумовили вибір теми, формування мети i задач дослідження.
Мета і задачі дослідження. Метою магістерської роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів управління інноваційною діяльністю підприємства як чинником підвищення його конкурентоспроможності.
Для досягнення поставленої мети в магістерській роботі необхідно вирішити такі завдання:
- розглянути сутність інноваційної діяльності підприємства;
- дослідити теоретичні засади управління інноваційною діяльністю підприємства;
- вивчити особливості та фактори впливу інноваційної діяльності підприємства на його конкурентоспроможність;
- провести аналіз інноваційної діяльності підприємства ПАТ “East West Group” та її впливу на конкурентоспроможність;
- дослідити особливості управління інноваційною діяльністю в ПАТ “East West Group”;
- розглянути шляхи вдосконалення інноваційної діяльності підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності;
- дослідити напрямки підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю підприємства.
Об’єктом дослідження магістерської роботи є підприємство ПАТ “East West Group” та його інноваційна діяльність.
Предметом дослідження в магістерській роботі є особливості управління інноваційною діяльністю підприємства як чинником підвищення його конкурентоспроможності, та напрямки підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використано такі методи наукового пізнання: метод наукових абстракцій, індукції та дедукції, аналізу та синтезу; системного підходу; порівняльного аналізу, економіко-статистичного аналізу; графічний метод; метод зважених бальних експертних оцінок; методи оцінки конкурентоспроможності.
Інформаційною базою досліджень є дослідження вітчизняних та закордонних економістів з питань управління інноваційним розвитком підприємства, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Закони України, офіційні аналітичні та статистичні дані Державного комітету статистики України, монографії та наукові видання вітчизняних і зарубіжних вчених, періодичні видання, облікові, аналітичні та звітні дані ПАТ “East West Group”.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Сутність інноваційної діяльності підприємства
В умовах становлення інформаційного постіндустріального суспільства та “нової економіки” необхідною умовою розвитку економіки України є розробка науково обґрунтованої стратегії інноваційної діяльності, здатної забезпечити відповідний рівень конкурентоспроможності промислових підприємств на вітчизняних та світових ринках.
Сам термін “інновація” вперше вжитий у роботах культурологів ще ХІХ століття й означав проникнення деяких елементів однієї культури в іншу [660, с. 55]. В економічний оборот його ввів Йозеф Алоіс Шумпетер (1883–1950). Він першим науково обґрунтував конкретний зміст категорії і спромігся на системне репрезентування інноваційного процесу. В роботі “Теорія економічного розвитку” вчений розглянув питання нових комбінацій розвитку і дав власний опис інноваційного процесу. На тій стадії своєї наукової еволюції він вважав, що інновація пов’язана з одним із п’яти наведених нижче дій або репрезентується певною їх комбінацією. Зокрема, підкреслював, що інновація може бути подана як:
1) виробництво нового продукту з якісно новими властивостями;
2) застосування нового методу виробництва, в основі якого не обов’язково є будь-яке відкриття;
3) освоєння нового ринку збуту галуззю промисловості країни;
4) отримання нового джерела сировини чи напівфабрикату;
5) введення нових організаційних та інституційних форм [66, с. 159]
Згідно Закону України “Про інноваційну діяльність” інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [1, ст. 1].
У світовій економічній літературі немає однозначного визначення поняття “інновація”, оскільки воно перебуває у постійному розвитку і доповнюється певними аспектами, які враховують особливості і вимоги етапу економічного розвитку.
Сутність категорії “інновація” у значній мірі залежить від мети та цілі дослідження. В цілому, щодо змісту цього поняття у фахівців існують два підходи. Згідно з однією точкою зору, інновація — це творчий процес, що охоплює сукупність технічних, технологічних, виробничих, комерційних, інформаційних та інших заходів, спрямованих на впровадження нововведення з метою досягнення економічного, соціального, науково-технічного ефекту та іншої вигоди. Згідно з позицією вузького підходу, що обмежує галузь інновації науково-технічними та технологічними питаннями, інновація — це створення нової продукції або її поліпшення, впровадження нового чи вдосконалення існуючого виробничого процесу на підприємстві. У більшості сучасних словників та довідників поняття “інновація” трактується у вузькому підході, наприклад: “Інновація — це процес, у ході якого винахід чи відкриття доводиться до стадії практичного застосування і починає давати економічний ефект, новий поштовх науково-технічних знань, що забезпечують ринковий успіх” або: “Інновація — це процес, спрямований на створення, виробництво, розвиток та якісне удосконалення нових видів виробів, технологій, організаційних форм” [43, с. 16].
Оптимальним для практичного використання є вужчий підхід до визначення інновацій, який враховує науково-технічний та економічний аспекти. Саме тому при здійсненні аналізу управління інноваційною діяльністю ми будемо опиратися на узагальнене сучасне трактування категорії “інновації” як сукупності заходів, спрямованих на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і появу на ринку нової конкурентноздатної продукції чи послуг.
Зважаючи на різноманітність економічних, організаційних та інших умов у інноваційній діяльності, кожне впровадження інновацій є особливим та унікальним. В той же час існує величезна кількість класифікацій інновацій за різними ознаками.
Раціональним для ведення обліково-аналітичної роботи є узагальнення класифікаційних ознак інновацій у вигляді таблиці (додаток А).
На практиці підприємства широко застосовують класифікацію інновацій, розроблену Держкомстатом України, зважаючи на її лаконічність, зрозумілість та необхідність використання при складанні статистичної звітності. Таким чином, розрізняють чотири типи інновацій: продуктові, процесові, маркетингові й організаційні [75].
Продуктовою інновацією є впровадження товару або послуги, що є новими або значно поліпшеними за його властивостями або способами використання. Сюди входять значні вдосконалення в технічних характеристиках, компонентах і матеріалах, у вбудованому програмному забезпеченні, у рівні сумісності з користувачем або в інших функціональних характеристиках.
Процесова інновація – впровадження нового або значно поліпшеного способу виробництва або доставки продукту. Сюди входять значні зміни в технології, виробничому устаткуванні та/або програмному забезпеченні. Процесові інновації мають на меті зниження собівартості виробництва або витрат з доставки продукції, підвищення її якості, виробництво чи доставку нових або значно поліпшених продуктів.
Маркетингова інновація являє собою впровадження нового методу продажу, включаючи значні зміни в дизайні або упаковці продукту, його складуванні, просуванні на ринок або в призначенні продажної ціни, що націлені на краще задоволення потреб споживача, відкриття нових ринків або завоювання нових позицій для продукції підприємства на ринку з метою збільшення обсягу продажу.
Організаційна інновація – це впровадження нового організаційного методу в діяльності підприємства, організації робочих місць або зовнішніх зв’язків. Організаційні інновації можуть бути спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства або зменшення витрат на постачання.
Інноваційну діяльність можна визначити як процес послідовної трансформації ідеї (результатів наукових досліджень і розробок) у новий або докорінно удосконалений продукт, впроваджений на ринку чи технологічний процес, організаційно-технічне рішення, використане у практичній діяльності.
Згідно посібника OSLO, підготовленого Статистичним Офісом Європейських Співтовариств і Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), інноваційна діяльність – це всі наукові, технологічні, організаційні, фінансові та комерційні дії, які дійсно призводять до практичної реалізації інновацій чи задумані з цією метою [74].
Деякі види інноваційної діяльності є інноваційними по своїй суті, інші не володіють такими характеристиками, проте в однаковій мірі необхідні для здійснення інновацій. Інноваційна діяльність також включає дослідження та розробки, які прямо не пов’язані з підготовкою конкретної інновації.
За результатами вивчення інструкцій, методичних матеріалів Держкомстату України та Євростату на рис. 1.1. узагальнено існуючі види інноваційної діяльності підприємств промисловості.
Рис. 1.1. Основні види інноваційної діяльності промислових підприємств [5, c. 21]
Інноваційний процес представляє собою період від розробки наукової ідеї інновації до її комерційної реалізації. Він проходить етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок і проектування, виробництва, маркетингу, і нарешті, збуту. Інноваційний процес у різних сферах діяльності внаслідок специфіки кожної галузі може відбуватися у різних формах (рис. 1.2), передбачати різні щодо змісту, тривалості й витрат етапи.
Рис. 1.2. Форми інноваційного процесу [2, c. 23]
Зміст і порядок реалізації будь-якого інноваційного процесу потребує детального документального оформлення, яке здійснюється в рамках інноваційного проектування. Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і/або інноваційної продукції [25, с. 51].
На сформованій організаційній схемі (рис. 1.3) виділено зміст та логічні взаємозв’язки основних етапів реалізації інноваційного проекту промисловими підприємствами, що дозволяє конкретизувати об’єкти обліково-аналітичної роботи за ознакою послідовності проведення етапів інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність тісно пов’язана із здійсненням інвестування, під яким мають на увазі вкладення грошових, матеріальних та інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької діяльності з метою зростання вартості капіталу або одержання інших вигод для інвестора.
Рис. 1.3. Організаційна схема інноваційної діяльності промислових підприємств [25, c. 76]
Зокрема, Законом України “Про інвестиційну діяльність” визначено, що інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.
Слід конкретизувати даний нормативно-законодавчий підхід: інноваційні проекти здебільшого відбуваються при здійсненні інвестиційної діяльності підприємства. Впровадження нового технологічного процесу, вдосконалення існуючого виробничого обладнання, розробка інноваційного продукту, придбання прав на використання винаходів, промислових зразків, інших об’єктів інтелектуальної власності проводиться за рахунок капітальних інвестицій, таким чином виступаючи частиною інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта. В той же час, окремі етапи інноваційного проекту можуть бути реалізовані в рамках поточної операційної діяльності, оскільки не потребують залучення інвестицій (наприклад, проведення науково-дослідних робіт, створення дослідних зразків, реалізація інноваційної продукції). Відповідно, інноваційна діяльність як сукупність наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів не завжди передбачає інвестиції, а тому необґрунтованим є підхід щодо визнання інноваційної діяльності як однієї із форм інвестиційної. Крім того, дану думку підтверджує концептуальна відмінність основної мети досліджуваних видів діяльності: інвестиційна діяльність, насамперед, проводиться з метою збільшення капіталу, а отримані доходи можуть використовуватися на фінансування соціальних програм; інноваційна – заради соціального ефекту, адже призначенням інновацій є задоволення потреб суспільства і ринку, що в свою чергу, створює прибуток. Відтак, коректнішим є виділення наступного зв’язку інноваційної та інвестиційної діяльності: промислове підприємство – виконавець інноваційного проекту є суб’єктом інвестиційної діяльності, а інноваційний проект по виробництву інноваційної продукції є об’єктом вкладення інвестиційних ресурсів. [15, с. 13]
Магістр