Формування ефективної системи управління інноваційним потенціалом підприємства (ID:130781)

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Сутність та основні поняття інноваційного потенціалу підприємства У розвитку економічної системи істотну роль грає розвиток інноваційного потенціалу. Поняття «інноваційний потенціал» стало «концептуальним відображенням феномену інноваційної діяльності» [23, с.89]. .В даний час питанням формування інноваційного потенціалу в економічній літературі приділяється досить багато уваги, однак існуюча інформація найчастіше носить уривчастий і суперечливий характер і не має однозначного трактування. Наведемо деякі приклади визначень. Під інновацією (англ. «іnnovation» - нововведення, новаторство) розуміють «інвестицію в новацію» як результат практичного освоєння нового процесу, продукту або послуги. Новація (лат. «novation» - зміна, оновлення) являє собою нововведення, якого не було раніше, нове явище, відкриття, винахід, новий метод задоволення суспільних потреб і т.п. [42, с. 78]. Інновація являє собою матеріалізований результат, отриманий від вкладення капіталу в нову техніку або технологію, в нові форми організації виробництва праці, обслуговування, управління і т.п. Стосовно економіки іноваційність розглядається як наслідок традиційної ринкової практики, як наслідок конкуренції на ринку товарів і послуг. У господарській сфері іноваційність не може існувати без ринку. Вона нерозривно пов'язана зі здатністю суспільства породжувати зміни. Будучи вихідною умовою необхідних змін, сам ринок тим часом не приводить в рух інноваційні процеси в потрібних масштабах, не забезпечує їх стійкості. Необхідні певні культурні зміни, які б закріпили на рівні суспільства підприємливість, винахідливість і оперативність. Йдеться про зміни в стереотипах мислення. Досить прозорими і повними в питаннях дослідження інноваційного потенціалу можна вважати висновки Г.І.Жіц. На його думку, під інноваційним потенціалом розуміється кількість економічних ресурсів, які в кожен конкретний момент суспільство може використовувати для свого розвитку [44, с. 48]. Ці ресурси розподіляються між трьома основними секторами (сегментами, напрямками) макросистеми: науково-технічним, освітнім, інвестиційним. В результаті цього розподілу формуються: науково-технічний потенціал (сегмент або комплекс), освітній потенціал (сегмент або комплекс), інвестиційний потенціал (сегмент або комплекс). Сукупність названих сегментів формує інноваційний потенціал макросистеми. При викладеному підході доцільно вважати інноваційним потенціалом не всю кількість ресурсів, які суспільство передбачає використовувати для свого перспективного розвитку, а тільки ту їх частину, яка може бути використана для збільшення обсягів або поліпшення якості кінцевого споживання. При цьому слід мати на увазі, що динаміка кількісних і якісних показників споживання повинна здійснюватися в інтересах споживачів, а не виробників. Слід зазначити, що існують значні проблеми, пов'язані з поділом кінцевого споживанняна індивідуальне (приватне) і колективне (суспільне), але в даному випадку важливішим є необхідність дотримання раціональних пропорцій між кінцевим і проміжним споживанням [45, с. 180]. Науково-технічний сегмент інноваційного потенціалу забезпечує появу нововведення. Освітній сегмент його уможливлює дифузію нововведення і його продуктивне використання. Інвестиційний сектор перетворює нововведення безпосередньо в інновацію. Таким чином, величина інноваційного потенціалу розраховується як сукупний підсумковий результат діяльності трьох наступних сегментів інноваційного потенціалу: наука – освіта - інвестиції. Однак такий складне має необхідного результату методом прямого підсумовування, а визначається як якась рівнодіюча величина їх взаємного впливу. У виявленні сутності інноваційного потенціалу не менше цікавий підхід О. С. Іванілов, О. М. Таряник [23,с. 5].На їхню думку, поглиблений аналіз сутності та змісту категорії «інноваційний потенціал» цілком доцільно здійснювати, спираючись на складові категорії - «потенціал» і «інновація». Так, поняття «потенціал» походить від латинського слова «potentia», яке означає силу, міць, можливість, здатність, існуючу в прихованому вигляді і здатну проявитися за певних умов[23,с. 6]. У спеціальному сенсі - це ступінь можливого прояву якої-небудь дії, будь-якої функції. Іноді під «потенційною енергією» мають на увазі будь-яку енергію, яка міститься в системі в прихованому вигляді. У більш широкому сенсі потенціал - це сукупність факторів, наявних, які можуть бути використані і приведені в дію для досягнення певної мети, результату. Таким чином, поза прив'язкою до конкретної сфери, потенціал можна розглядати як здатність матерії переходити від можливості до реальності, від одного стану в інший (наприклад, від старого до нового).При цьому потенціал - це міра єдності досягнутого, яке може бути використане з певною метою, і можливого, тобто досяжногоза певних умов.