МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ВРЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА РИНКУ РОБОЧОЇ СИЛИ (ID:174642)

РОЗДІЛ І. Сучасні світові тенденції розвитку соціально-трудових відносин Сучасні світові тенденції у сфері зайнятості та соціально-трудових відносин зумовлені насамперед глобалізацією національних економік та зближенням трудових норм, прав і гарантій у різних країнах. До найбільш характерних тенденцій у розвинених країнах світу, які домінують у глобалізаційному середовищі, доцільно віднести: • формування нової якості робочої сили та підвищення ролі висококваліфікованої праці у сфері виробництва продукції, особливо науково-технічного продукту; • запровадження цілісної системи державних соціальних гарантій найманих працівників; • підвищення ролі менеджменту персоналу; • формування нової філософії менеджменту, коли соціальні функції підприємства все більше визначають та підкреслюють економічні функції; • зміну силової конфронтації в соціально-трудових відносинах на договірні засади узгодження інтересів соціальних партнерів; • розширення участі найманих працівників в управлінні; • відмову від тейлорівсько-фордівської системи організації праці та авторитарного стилю управління; • розвиток систем участі працівників у прибутках підприємств та їхній власності; • розширення "прозорості" у відносинах між працівниками і роботодавцями; • поступове підвищення реальних доходів працюючих, "соціалізація" відносин між працею і капіталом. Реальною відповіддю на нові світові тенденції у сфері зайнятості та соціально-трудових відносин стало формування сучасних моделей їх регулювання: європейської (континентальної), англосаксонської і китайської. Європейська (континентальна) модель характеризується високим рівнем правової захищеності, жорсткими нормами трудового права, орієнтованими на збереження робочих місць, поширеністю тарифного регулювання з незначною диференціацією заробітної плати. Означена модель дістала високу оцінку спеціалістів МОП, хоча має певні недоліки: зростання безробіття, ускладнення доступу на ринок праці молоді та інших малозахищених громадян, послаблення стимулюючої ролі заробітної плати, зниження темпів соціально-економічного зростання. Англосаксонська модель регулювання соціально-трудових відносин визначається нижчим рівнем соціальних гарантій, ширшими правами роботодавців у найнятті та звільненні працівників, високою диференціацією заробітної плати, укладенням колективно-договірних угод на рівні фірми, а не галузі чи регіону. Водночас перевагами цієї моделі є вищі темпи зростання, активність у створенні нових робочих місць, зниження рівня безробіття. Практика свідчить, що найбільш успішно втілено цю модель у США. Недоліками моделі є поляризація суспільства та збільшення бідності в суспільстві. Китайська модель ґрунтується на централізованому регулюванні зайнятості на державних підприємствах і значній свободі цього процесу в приватному і комерційному секторах. Завдяки такому підходу в Китаї, незважаючи на величезну чисельність трудових ресурсів, підтримується невисокий рівень безробіття. Зокрема, одним із напрямів його регулювання є практика створення додаткових робочих місць для надлишкової робочої сили на тому самому підприємстві, що звичайно стримує масштабні вивільнення при тих чи інших змінах. Основним принципом міжнародно-правового регулювання праці – рівність у здійсненні прав і вобод людини. Рівність у праці виключає дискримінацію, тобто будь-яку відмінність, недопущення або перевагу, що встановлюються за ознакою раси, статі, релігії, іноземного, соціального походження, віку, сімейного стану та приводять до порушення рівності можливостей у галузі праці і занять [8, с. 20].