Зразок роботи
ВСТУП
В останні роки на широку публіку обрушилася лавина апокаліптичних пророцтв про нищівний удар по зайнятості, який неминуче завдасть так звана Четверта промислова революція, пов'язана з новітніми технологічними досягненнями. З катастрофічними прогнозами на цей рахунок виступають політики, публіцисти, соціологи, футурологи, інженери і багато-багато інших. Хоча більшість економістів за традицією зберігають по відношенню до таких пророцтв відомий імунітет, але і серед них сьогодні можна знайти чимало алармістів. Нам повідомляють, що в результаті впровадження нових технологій величезна маса людей залишиться без роботи і в гонці між машинами і людьми остаточно переможуть машини; що світ вступає в епоху безпрецедентно високого технологічного безробіття; що вже в найближчі десятиліття відімре приблизно половина всіх існуючих професій; що швидкість технологічних змін буде настільки висока, що працівники просто фізично не встигатимуть переучуватися на нові спеціальності, безперервно поповнюється, таким чином, армія безробітних; що потрібно бути готовими до повного зникнення безлічі не тільки мало- або середньо-, а й висококваліфікованих робочих місць, так як нові технології будуть у все більшій мірі брати на себе виконання інтелектуальних функцій, які до сих пір залишалися винятковим надбанням людини; що головна екзистенційна проблема, з якою вже незабаром зіткнеться людство, - чим зайняти себе в умовах вимушеної бездіяльності, коли саме поняття роботи піде в минуле, і все за нас будуть робити розумні машини.
Майбутня ситуація на ринку праці зображується в найпохмуріших фарбах. Картина світу, що вимальовується з цих висловлювань, постає як химерна суміш надлишкового оптимізму і надлишкового песимізму: зверхоптимізму - в тому, що стосується перспектив сучасного технологічного прогресу; зверхпесимізму - в тому, що стосується здатності економіки адаптуватися до його майбутніх проривних досягнень.
ВИСНОВОК
В довгостроковій перспективі скорочення попиту на працю під дією нових технологій є не більше ніж теоретичною можливістю, яка до сих пір ніколи не була реалізована на практиці; на рівні окремих фірм між технологічними інноваціями і зростанням зайнятості спостерігається стійкий позитивний зв'язок; на секторальному рівні технологічні зміни викликають різноспрямовану реакцію зайнятості, оскільки різні галузі знаходяться на різних стадіях життєвого циклу; на макрорівні технологічний прогрес виступає в якості позитивного або нейтрального, але не негативного фактора; питання про вплив на зайнятість роботизації залишається відкритим, різні дослідники приходять до неоднозначних висновків; сплеск технологічного безробіття навіть в короткостроковій перспективі є вкрай малоймовірним, оскільки за історичними мірками темпи самого технологічного прогресу будуть в майбутні десятиліття, мабуть, недостатньо високими; вплив нових технологій на пропозицію праці може представляти більш серйозну проблему, ніж їх вплив на попит на працю; технологічні зміни набагато сильніше впливають на структуру зайнятості, ніж на її рівень; що стосується професій, то сучасний технологічний прогрес пов'язаний не стільки зі змінами в їх номенклатурі, скільки з витісненням рутинних завдань нерутінними в рамках існуючих видів занять.
І останній коментар з приводу «футурології» прихильників ідеї технологічного безробіття. За великим рахунком до їх прогнозів чи варто ставитися серйозно, оскільки вони будуються при ігноруванні того фундаментального факту, що людство живе і неминуче буде продовжувати жити в умовах обмеженості ресурсів. Але, як відзначали А. Алчіян і
Р. Аллен, в світі рідкості завжди буде необмежена кількість (потенційних) робочих місць. В такому світі безліч бажань людей залишаються незадоволеними, бо спроби задовольнити їх обходилися б занадто дорого, кажучи інакше - вимагали б непомірно великих затрат ресурсів. Підвищуючи продуктивність, технологічний прогрес вивільняє ресурси, створюючи тим самим можливості для задоволення потреб, зайнятися якими раніше люди просто фізично не могли собі дозволити. Але незадоволене бажання однієї людини є потенційне робоче місце для іншої людини. А це значить, що поки якісь потреби людей будуть залишатися незадоволеними, не бракуватиме і в робочих місцях. Тотальна заміна людей машинами можлива тільки в ситуації повного насичення всіх людських потреб, тобто в уявному світі, в якому проблема рідкості перестала б існувати. Але, як писав ще Адам Сміт, якщо прагнення до їжі має своєю межею місткість шлунка, то пристрасть до різноманітності не має меж ...
Магістр