Управління ризиками в комерційному банку на прикладі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (ID:149893)

ВСТУП Сучасна банківська система це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. В Україні, в останні роки, вона зазнала значних змін. Модифікуються всі компоненти банківської системи. Створення фінансового ринку означає принципову зміну ролі кредитних інститутів в управлінні народним господарством і підвищення ролі кредиту в системі економічних відносин. Управління банківськими ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв’язки між різними категоріями ризиків. Актуальність теми полягає в тому, що управління ризиками є основним у банківській справі. Хоча спочатку банки тільки приймали депозити, вони швидко дозріли, ставши посередниками при передачі коштів, тим самим, взявши на себе інші ризики, наприклад кредитний. Кредит став основою банківської справи і базисом, по якому судили про якість і про роботу банку. Особливої уваги заслуговує процес управління кредитним ризиком, тому що від його якості залежить успіх роботи банку. Дослідження банкрутств банків усього світу свідчать про те, що основною причиною стало низька якість активів. Ключовими елементами ефективного управління є: добре розвинені кредитна політика та процедури; хороше управління портфелем; ефективний контроль за кредитами; і, що найбільш важливо, добре підготовлений для роботи в цій системі персонал. Об'єктом дослідження є комерційний банк ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», профільна діяльність якого включає основні напрямки надання банківських послуг, таких як відкриття та ведення рахунків, кредитування фізичних і юридичних осіб, а також прийняття грошових коштів у внесок. Предметом дослідження виступають банківські ризики в діяльності комерційних організацій, а також виявлення методів управління банківськими ризиками орієнтовані на забезпечення його надійності в кризових умовах. Метою даної роботи є розгляд банківських ризиків, а також методів, за допомогою яких можна регулювати ці ризики. З цієї мети випливають завдання дипломної роботи: - проаналізувати теорію банківських ризиків; - визначити методи управління ризиків і виявити проблеми управління ризиками; - проаналізувати діяльність ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; - провести аналіз і дати оцінку банківських ризиків; - виявити методи вдосконалення управління банківськими ризиками, а також їх ефективність. Таким чином, об'єктом дипломної роботи є ризик банківської діяльності, а точніше ризики пов'язані з діяльністю комерційного банку. В якості розглянутого предмета виступить ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ризики якого ми й будемо аналізувати. Практична значимість даної роботи є дуже велика. Так як ми, у цій роботі, саме на практиці розглядаємо діяльність комерційного банку та виявляємо позитивні і негативні сторони діяльності банку, а також аналізуємо можливі ризики діяльності та пропонуємо заходи щодо їх мінімізація та виявлення ефективності від пропонованих заходів. ... 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ РИЗИКАМИ 1.1 Сутність та класифікація банківських ризиків Банківська діяльність характеризується підвищеними ризиками порівняно з іншими видами комерційної діяльності. Тому у вітчизняній та зарубіжній банківській практиці процес управління ризиками розглядається як ключовий напрям банківського менеджменту. Значна увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів моніторингу, оцінки, аналізу та контролю банківських ризиків, а також створенню відповідних систем управління. У широкому розумінні, ризик - це невизначеність щодо настання тієї або іншої події в майбутньому. Ризик вимірюється ймовірністю того, що очікувана подія не відбудеться (чи відбудеться) і це призведе до небажаних наслідків. Сутність ризику полягає в можливості відхилення отриманого результату від запланованого як у позитивний, так і в негативний бік. Крім того, необхідно враховувати, що ризик може виявлятися у вигляді упущеної можливої вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку від недоотримання прибутку [1]. Банківські ризики, як і ризики в інших видах комерційної діяльності, перш за все пов'язують з фінансовими втратами, що виникають у випадку їх реалізації. Провідним принципом у роботі банків є прагнення до одержання якомога більшого прибутку, що обмежується ймовірністю зазнати збитків: чим більший ризик, тим більше шансів отримати прибутки (або зазнати збитків). Іншими словами, ризик - це вартісне вираження ймовірної події, що веде до отримання додаткових прибутків або несення незапланованих втрат. На збільшення рівня ризику можуть впливати такі фактори: - неочікувані зміни обставин; - необхідність вирішення завдань, які не відповідають компетенції або досвіду менеджерів банку; - зволікання з прийняттям рішення щодо впровадження певних заходів, спрямованих на мінімізацію ризику; - неправильно визначений метод управління ризиком; - помилки в оцінці рівня ризику та можливості взяття його банком. Оскільки взяття ризиків - основа банківської діяльності, банки мають успіх тоді, коли прийняті ними ризики розумні, контрольовані та перебувають у межах їх фінансових можливостей і компетенцій. Тобто повністю уникнути ризиків неможливо, крім того, ними можна і потрібно свідомо управляти, пам'ятаючи, що всі види ризиків взаємопов'язані і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічних зовнішнього та внутрішнього середовищ. Банк здійснює значну кількість банківських операцій, кожна з яких супроводжується можливістю реалізації декількох видів ризиків, тому ефективність управління ризиками (ризик-менеджменту) багато в чому залежить від правильності ідентифікації та оцінки певного виду ризику. Національний банк серед основних банківських ризиків виокремлює такі, як кредитний ризик, ліквідності, ризик зміни відсоткової ставки, ринковий ризик, валютний ризик, юридичний ризик, операційно-технологічний ризик, репутації та стратегічний ризик. З погляду сфер виникнення та можливостей управління банківські ризики поділяють на зовнішні та внутрішні [2]. До зовнішніх належать ризики, виникнення яких зумовлене змінами у зовнішньому щодо банку середовищі й безпосередньо не пов'язані з його діяльністю. Серед зовнішніх ризиків особливе місце посідають політичні, правові, соціальні та економічні ризики, виникнення яких зумовлене загостренням економічної кризи в країні, політичною нестабільністю, забороною або обмеженнями на перерахування коштів за кордон, консолідацією боргів, уведенням ембарго, скасуванням імпортних ліцензій, війнами, змінами у законодавстві тощо. Зовнішні ризики не піддаються кількісній оцінці, але банки зобов'язані враховувати їх під час формування стратегії та політики банківської діяльності, а також під час складання бюджету. До внутрішніх належать ризики, що виникають безпосередньо в процесі діяльності банку й зумовлені кількістю його клієнтів, партнерів, зв'язків, спектром банківських операцій і послуг. Внутрішні ризики порівняно із зовнішніми краще піддаються ідентифікації та оцінці. У свою чергу внутрішні ризики за сферою виникнення поділяються на фінансові та функціональні. Фінансові ризики визначаються ймовірністю фінансових втрат і пов'язуються з непередбаченими змінами обсягів, структури, дохідності та вартості активів і пасивів банку. До фінансових належать такі ризики, як кредитний, ризик ліквідності, валютний і ринковий ризики, відсотковий ризик, ризик зміни ресурсної бази та ін. Функціональні ризики виникають внаслідок створення і впровадження нових банківських продуктів та послуг, неможливості здійснення своєчасного і повного контролю за фінансово-господарським процесом банку тощо. До функціональних належать технологічний ризик, ризик зловживань, документарний ризик, ризик трансакції, операційний ризик, стратегічний ризик, ризик впровадження нових банківських продуктів, юридичний ризик і ризик втрати репутації. Порівняно з фінансовими функціональні ризики важче виявити та оцінити, але банки обов'язково мають їх враховувати у зв'язку з фінансовими втратами, які виникають у разі настання функціональних ризиків [3]. Отже, з погляду можливості оцінки банківські ризики можна поділити на дві категорії: 1) ризики, що піддаються кількісній оцінці, - фінансові ризики; 2) ризики, що не піддаються кількісній оцінці, - функціональні та зовнішні ризики. Класифікацію банківських ризиків подано на рис. 1.1. ... 1.2 Методи управління кредитним ризиком Кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через неспроможність сторони, яка взяла на себе зобов’язання, виконати умови фінансової угоди із банком. Кредитним ризиком, як і будь-яким іншим видом банківських ризиків, можна управляти, тобто використовувати методи, що дають змогу певним чином спрогнозувати настання ризикової події та вжити заходів, спрямованих на мінімізацію збитків банку [6]. З метою мінімізації збитків від кредитної діяльності банки здійснюють управління кредитним ризиком відповідно до причин їх виникнення на двох рівнях [14]: - на рівні кожного окремого кредиту; - на рівні кредитного портфеля в цілому. 1 Методи управління ризиком на рівні окремого кредиту Основною метою управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту є впровадження заходів, спрямованих на мінімізацію втрат банку за окремою кредитною операцією у разі настання кредитного ризику. Класифікацію методів управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту наведено на рис. 1.2. ... 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності банку Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (скорочена назва — АТ «Райффайзен Банк Аваль») зареєстровано 27 березня 1992 року (до 25 вересня 2006 року — Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»). Із жовтня 2005 року банк став частиною банківської групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ, Австрія (із жовтня 2010 р. — Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ. Станом на 1 січня 2013 року РБІ володів 96,41% акцій українського банку) [17]. Загальнонаціональна мережа «Райффайзен Банк Аваль» включає 1 377 структурних підрозділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування та окремих селах у всіх регіонах України. Переважна більшість із них є повнофункціональними відділеннями, що надають приватним та корпоративним клієнтам повний перелік стандартних та новітніх банківських послуг на найвищому рівні. Високоякісне оперативне обслуговування клієнтів по всій Україні забезпечується власними мережами наземного цифрового та супутникового зв’язку, системою електронного обігу, використанням новітніх банківських та інформаційних технологій у бізнес-процесах Банку. На стадії впровадження знаходиться інтегрована система роздрібного бізнесу на основі програмного комплексу Bankmaster RS. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 16813 чоловік. Банк здійснює свою діяльність в межах наданих Національним банком ліцензій та дозволів і надає клієнтам великий спектр банківських послуг. Види діяльності, які здійснює банк відповідають Статуту банку. Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій, згідно з наданими Національним банком України ліцензіями та дозволами. Стратегічна мета Банку - вийти на якісно новий рівень обслуговування клієнтів, бути гідним фінансовим інститутом на міжнародному рівні. Основною метою діяльності банку є одержання прибутку в інтересах Банку та його акціонерів. «Райффайзен Банк Аваль» розвивається як роздрібний універсальний банк з потужною корпоративною вертикаллю, здатною ефективно обслуговувати підприємства великого, малого та середнього бізнесу [17]. Банк має ефективну структуру управління, побудовану на чіткому розподілі на бізнес-лінії та вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), створені на рівні Центрального офісу та регіональних дирекцій банку. Як і всі міжнародні банки, Райффайзен Банк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків. В свою чергу питання забезпечення високого професійного рівня працівників та володіння навичками управління керівників структурних підрозділів банку постійно знаходиться у полі зору Правління Банку. Правлінням затверджено Стратегію навчання та розвитку персоналу на 2007 – 2012 роки. Основними темами навчання у 2009 році були: - нові тренінгові програми для підвищення результатів збору простроченої заборгованості; - підтримка впровадження проектів «Піраміда якості» та SFE-тренінгові програми з продажу; - відновлено та проведено по всій системі програму «Активне залучення депозитів»; - впровадження у 2009 році дистанційного навчання працівників без відриву від робочого місця; - продовжувала дію по всій системі банку «Школа касира» за якою було навчено та сертифіковані 1231 касових працівника по всіх дирекціях банку. У 2009 році було впроваджено систему навчання «Школа менеджера з продажу базових продуктів» завдяки чому було навчено і сертифіковані 467 менеджерів базових продуктів по всіх дирекціях банку. Неодноразово впродовж минулого року найвищу оцінку отримувала й репутація Райффайзен Банку Аваль в рамках регулярного дослідження компанією GfK Ukraine іміджу найбільших українських банків. Найкращими визнавалися й програми та послуги, що пропонуються банком. Зокрема, за підсумками міжнародного фестивалю-конкурсу «Вибір року», депозити банку для фізичних осіб утретє було визнано кращими на ринку. Тижневик Kyiv Post, за підсумками опитування своїх читачів, назвав Райффайзен Банк Аваль найкращим банком столиці. Найкращими на регіональних рівнях в минулому році були і обласні дирекції банку. Банк прагне й надалі підвищувати якість обслуговування клієнтів, використовуючи свій досвід та досвід банків-членів групи Райффайзен Інтернаціональ, а також новітні технології. На початку лютого 2012 року НБУ зареєстрував збільшення капіталу Райффайзен Банк Аваль на 1,2 млрд. грн. В результаті цього збільшення рівень адекватності капіталу банка за станом на 02. 02. 2012 року досяг 16% (в той час, як за нормативом НБУ мінімальний рівень адекватності капіталу повинен бути 10 %) [17]. Капітал банку був збільшений за рахунок включення у грудні 2009 року субординованого кредиту від Європейського банка реконструкції та розвитку (ЄБРР) на суму 150 млн. дол. США строком на 10 років. Цей проект є частиною довгострокової програёми фінансування банків мережі Райффайзен Інтернаціональ на загальну суму 150 млн. євро. Станом на 1 березня 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» займає переважно провідні позиції з основних показників в рейтингах українських банків, зокрема в рейтингу Асоціації українських банків (таблиця 2.1). ... Аналізуючи таблицю активів банків України, Райффайзен банк протягом багатьох років зберігає п’яте місце. У цілому, в 2013 році Райффайзен Банк аваль зберіг більшість своїх провідних позицій на банківському ринку та продовжив успішну діяльність як стабільний універсальний банк, що якісно обслуговує усі категорії клієнтів по всій Україні. Протягом звітного періоду діяльність банку було переважно сфокусовано на забезпеченні прибутковості та стабільних фінансових показників в умовах подальшого зниження кредитної активності та підвищення конкуренції на ресурсному ринку. Чисті активи банку на кінець 2013 року дещо зменшилися (на 8% у річному вимірі) до 47,1 млрд. грн., продовживши низхідний тренд попереднього року. Разом із тим, банк зберіг четверту позицію рейтингу за обсягом чистих активів на банківському ринку країни. Динаміка активів за 2011-2013 рр. представлено на Рис. 2.7. ... Під впливом негативних факторів зовнішнього середовища і в Україні, і за її межами, які спричинили згортання деякими банками з іноземним капіталом своєї кредитної діяльності та їх підготовку до виходу з українського ринку, Райффайзен Банк Аваль продовжив нарощувати активність у найбільш конкурентному сегменті споживчого кредитування фізичних осіб, увійшовши до десятки лідерів ринку за чистим приростом обсягу споживчих кредитів населенню за підсумками року. Загальний кредитний портфель клієнтів банку на кінець 2013 року становив 31,1 млрд. грн. – на 4% більше. Структура активів банку представлена на Рис. 2.8. ... Фінансові показники Райффайзен Банку Аваль залишалися достатньо стабільними протягом року, що в підсумку дозволило забезпечити прибуткову діяльність, як і раніше, головними складовими операційного доходу банку були чистий процентний та чистий комісійний доходи, водночас, у структурі доходів частка чистого процентного доходу скоротилась у порівнянні з попереднім роком на 2,5%, тоді як чистий комісійний дохід банку зріс на 218,6% така зміна відповідає загальній тенденції на ринку: заміщенню процентного доходу банків і збільшенням комісійних доходів. Скорочення кредитної діяльності та обсягу робочих активів банку вплинуло на його фінансовий результат у звітному році. Чистий прибуток банку за 2013 рік склав 1 017,3 млн. грн., що майже втричі більше результату попереднього року. Проте основні фінансові показники операційної діяльності банку залишаються найкращими серед головних конкурентів, що не може не додати оптимізму стосовно подальшої діяльності фінансової установи. Проведемо порівняльний аналіз фінансових показників банківських балансів за останні періоди, а саме за 2012-2014 рр. Дані аналізу зведемо в таблицю 2.4. ... 2.2 Управління ризиками банку Розрахунок економічних нормативів. Звітність комерційного банку містить таку інформацію (табл. 2.6). ... Діяльність банку на валютному ринку в цілому не є ризиковою, але рівень ризику загальної короткої валютної позиції банку вийшов за межі нормативу. В цьому випадку НБУ може застосувати щодо цього банку штрафні санкції згідно з постановою Правління НБУ № 369 від 28.08.2001 р. ... 3 УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 3.1 Аналіз існуючих ризиків Проведені в 2013 р. банком операції визначали можливість виникнення і ступінь концентрації банківських ризиків. Банк створив підрозділ управління ризиками, що працює незалежно від інших напрямків діяльності та несе відповідальність за впровадження та дотримання процедур, пов’язаних з управлінням ризиками для забезпечення незалежного процесу контролю. Банк активно використовує заставу від клієнтів для зниження кредитного ризику. Використання застави в якості забезпечення кредиту дає Банку можливість контролювати активи у разі невиконання зобов’язань позичальником. Застава є потенційним джерелом погашення кредиту. Однак рішення Банку надати кредит не приймається лише на основі наявності достатньої застави або гарантії. Банк вживає ряд заходів, щоб гарантувати погашення кредитів. Після надання кредиту, підрозділ управління ризиками несе відповідальність за управління кредитом, що включає постійний моніторинг фінансового стану позичальника, дотримання позичальником положень, встановлених кредитним договором, а також пошук нових можливостей подальшої співпраці з клієнтом. Моніторинг кредитів забезпечує виявлення на ранніх етапах ознаки того, що у позичальника виникли фінансові труднощі у погашенні кредиту. Це робиться на ранніх етапах, щоб максимізувати вплив коригувальних дій Банку та знизити можливі збитки. З метою уникнення надмірної концентрації ризиків, внутрішні політика і процедури Банку включають конкретні інструкції щодо зосередження уваги на збереженні диверсифікованого портфелю. Весь процес управління кредитами здійснюється за встановленою кредитною політикою. Станом на 31 грудня 2013 та 2012 років не було значної концентрації ризику у кредитному портфелі Банку. Для контролю за ризиком ліквідності, Банк на регулярній основі здійснює моніторинг позицій щодо ліквідності. Основним методом аналізу є аналіз строкової структури активів та пасивів Банку. На щоденній основі формуються звіти, що включають дані про строки погашення всіх балансових активів та пасивів. Банк вважає, що аналіз продуктів за строками кінцевого погашення не в повній мірі відображає реальний рух грошових коштів. Банк досліджує динаміку таких продуктів. За результатами аналізу такої динаміки, Банк розробляє сценарії ситуацій з ліквідністю. Також розробляються спеціальні стрес-тестування ліквідності, зокрема, визначаються сценарії фінансової кризи та сценарії репутаційної кризи Банку. Банк встановив ліміти на максимальні розриви між активами та пасивами для різних часових проміжків, та контролює їх на регулярній основі. Банк також вивчає додаткові джерела зниження розривів ліквідності (наприклад, облігації внутрішньої державної позики України та депозитні сертифікати, емітовані НБУ). Також Банк щоденно моніторить коефіцієнти ліквідності, встановлені НБУ та, за необхідності, здійснює стрес тестування та аналіз сценаріїв. Для дотримання прийнятного рівня валютного ризику Банк встановив ліміти на відкриті валютні позиції за всіма валютами та банківськими металами та на щоденній основі здійснює їх контроль. Також регулярно вивчаються значення лімітів VaR для валютного ризику та вплив вищезазначених ринкових факторів. У разі необхідності, Банк здійснює аналіз сценаріїв коливань курсів іноземних валют, та вивчає їх вплив на консолідований звіт про прибутки та збитки, капітал та ліквідність. В цілому, банк функціонує нормально. Ризик знаходиться в межах допустимого. Нормативні значення ризику, яку були розраховані в розділі 2 відповідають нормам НБУ. Тому для збільшення показників дохідності банку, сформуємо та оптимізуємо портфель цінних паперів банку. Метою оптимізації портфелю цінних паперів є формування такого портфелю цінних паперів, який би відповідав вимогам банку як за прибутками, так і за ризиком, та при цьому достатньою мірою був диверсифікований. 3.2 Розробка методики портфельної оптимізації на основі скорингу Трьома основними факторами, що визначають інвестиційну привабливість цінних паперів, виступають прибутковість, ризик і ліквідність. Прибутковість цінного паперу звичайно враховується у відносному вигляді - як відсоток до інвестованої сумі (формула 3.1), або з використанням натуральних логарифмів (формула 3.2): [13] ... Методика портфельної оптимізації має деякі відмінності, в залежності від того, чи формується новий портфель цінних паперів або досліджується вже існуючий. Формування нового портфеля цінних паперів. 1 Вибираються цінні папери, що належать класам А і АВ. Решта класи цінних паперів не розглядаються. Якщо є обмеження на кількість цінних паперів у портфелі не більше n, то вибираються n цінних паперів з початку рейтингу, належать класам А та / або АВ. 2 Для класу А вихідними даними, використовуваними в портфельної оптимізації, беруться коефіцієнти J. Для класу АВ коефіцієнти J множаться на ступінь впевненості в торговій рекомендації про покупку. 3 Частки цінних паперів в оптимальній структурі портфеля обчислюються пропорційно індексам. ... 3.3 Оптимізація портфеля інвестицій На основі запропонованого метода оптимізації портфелю цінних паперів сформуємо портфель цінних паперів та оптимізуємо його. Скориставшись формулою 3.1, розрахуємо дохідність акції Алчевського металургійного комбінату: . Відповідно розраховуємо дохідність для інших акцій. Отримані данні заносимо в таблицю 3.2. Розрахуємо ризик як середньоквадратичне відхилення кожного цінного паперу. Скориставшись Excel та за допомогою функцій ДИСП() та КОРЕНЬ(), розрахували ризик та занесли отримані дані в таблицю 3.2. Скориставшись формулою 3.5 розрахуємо ліквідність для Алчевського металургійного комбінату. . Відповідно розрахуємо для інших акцій. Отримані дані занесемо в таблицю 3.2. ... Як видно з даної таблиці, переваги інвестора мають неабиякий вплив на результати скорингу: за деякими цінних паперів рейтингові класи не збігаються. Однак цінний папір Луганськшахтопрохідки невигідний для інвестування, в обох випадках віднесена до класу С і виключається з подальшого розгляду. Рейтинги і результати формування нового портфеля з даної сукупності цінних паперів наводяться в таблиці 3.3. Новий портфель формується з цінними паперами, які віднесені до класу А та АВ, так як ці акції володіють високою якістю, акції же класу В, ВС та С відкидаються, так як прибутковості вони не несуть. ... Інвестору, незалежно від його терпимості до ризику, слід виключити з портфеля цінний папір Луганськ шахто прохідки. Купувати цінні папери Полтавської ГОК і Харцизького трубного заводу не слід, цінні папери Алчевського металургійного комбінату і Миколаїв цементу поки слід утримувати, хоча і в невеликих частках, так як надалі їх привабливість може покращитися. Утримання даних цінних паперів дозволить знизити транзакційні витрати. Однак необхідно додатково досліджувати тенденцію зміни показника їх інвестиційної привабливості та, в разі його погіршення, виключити дані цінні папери з портфеля. Слід зазначити, що дана методика забезпечує підтримку прийняття рішень, і отримані результати повинні бути переглянуті ЛПР. Наприклад, якщо частка будь-якого виду цінних паперів настільки мала, що це передбачає покупку однієї-двох акцій, то даний вид цінних паперів можна взагалі виключити з портфеля. Крім того, необхідно враховувати розмір суми грошей, виділених на інвестування. Розглянемо також випадок, коли інвестор, з якихось причин, ставить обмеження на кількість цінних паперів у портфелі: не більше 5. Тоді для формування портфеля відбираються 5 найкращих цінних паперів, результат оптимізації представлений в таблиці 3.5. .... Згідно з отриманими результатами, найбільш привабливі цінні папері Азовсталі, необхідно більшу частку коштів вкладати в них. Для консервативного інвестора рекомендується включити в портфель цінні папери Центренерго та Полтавського авто агрегатного заводу, так як вони не володіючи високим ризиком, приносять середню прибутковість, а агресивному – Ясиновський коксохімічний завод і Богдан Моторс, вони мають досить високу прибутковість при помірному ризику. Вкладення в цінні папери в Маріупольський метзавод ім. Ільїча і Авдієвський коксохімічний завод рекомендується робити інвесторам обох типів. ... ВИСНОВКИ У дипломній роботі проаналізовано теорія банківських ризиків, визначені методи управління ризиками і розглянуті проблеми управління ризиками, а також сформований та оптимізований портфель цінних паперів. Під ризиком розуміється можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих чи інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства. Комерційні ризики являють собою небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Прийняття ризиків - основа банківської справи. Банки мають успіх тоді, коли прийняті ними ризики розумні, контрольовані і знаходяться в межах їх фінансових можливостей і компетенції. Банки прагнуть отримати найбільший прибуток. Але це прагнення обмежується можливістю зазнати збитків. Ризик банківської діяльності і означає ймовірність того, що фактичний прибуток банку виявиться менше запланованої, очікуваної. Чим вище очікуваний прибуток, тим вище ризик. Ефективне управління рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки. Кожен банк повинен думати про мінімізації своїх ризиків. Це необхідно для його виживання. Мінімізація ризиків - це боротьба за зниження втрат, інакше звана управлінням ризиками. Цей процес включає в себе: передбачення ризиків, визначення їх ймовірних розмірів і наслідків, розробку і реалізацію заходів щодо запобігання або мінімізації пов'язаних з ними втрат. До числа найбільш часто зустрічаються конкретних методів управління ризиками відносять такі методи: метод уникнення ризиків або відмови від них, прийняття ризиків на себе, запобігання збитків, страхування, передача ризиків. Аналіз діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» показав, що в цілому банк працює успішно і має достатньо великий прибуток. Сформована в 2013 р. структура операцій банку на фінансових ринках визначила фінансовий результат за підсумками 2013 р. за рахунок збільшення обсягу продажів, комісійних послуг і зростання операцій банку на ринку кредитування корпоративних і приватних клієнтів. Запропонована методика портфельної оптимізації є альтернативою традиційному підходу Марковіца. У загальному вигляді вона складається з наступного ланцюжка дій: збір та / або обчислення приватних показників діяльності емітентів, що впливають на інвестиційну привабливість цінних паперів; обчислення узагальнених показників, що характеризують прибутковість, ризик і ліквідність цінних паперів, а також визначення значущості даних факторів для конкретного інвестора, що приймає рішення; обчислення за допомогою їх згортки єдиного коефіцієнта інвестиційної привабливості кожного цінного паперу; побудова рейтингу цінних паперів і виділення в ньому рейтингових класів; відсіювання цінних паперів, невигідних для інвестування; вибір найбільш привабливих для інвестування цінних паперів; облік обмежень зовнішнього середовища і фондового ринку і остаточне формування номенклатури портфеля; розрахунок часток обраних цінних паперів; остаточне ухвалення рішення про структуру портфеля; торговельні операції; моніторинг портфеля. Методика відрізняється урахуванням численних факторів зовнішнього середовища, цінових характеристик цінних паперів і ліквідності, переваг інвестора; простотою обробки даних; незалежним розглядом дохідності та ризику; наявністю процедури виключення з розгляду непривабливих для інвестицій цінних паперів. Методика дозволяє в режимі реального часу оцінювати можливі варіанти структури портфеля цінних паперів з точки зору інвестиційної привабливості та отримувати оптимальні інвестиційні рішення. Банку, незалежно від його терпимості до ризику, рекомендується найбільшу частку коштів вкладати в цінні папери Азовсталі, для отримання більшої дохідності. Консервативному інвестору рекомендується включити в портфель цінні папери Центренерго і Полтавський автоагрегатний завод (інвестиції в них, згідно з таблицею 3.1, не володіють високим ризиком, приносячи середню прибутковість), а агресивному - Ясиновський коксохімічний завод і Богдан Моторс (вони, згідно з таблицею 3.1, мають досить високу прибутковість при помірному ризику). Вкладення в цінні папери в Маріупольський метзавод ім. Ільїча і Авдієвський коксохімічний завод (з високою прибутковістю і низьким ризиком) рекомендується робити інвесторам обох типів. Таким чином, можна зробити висновок, незважаючи на неточність прогнозів, моделі оптимізації структури портфеля цінних паперів, допомагають досягти прийнятного рівня прибутковості і ризику і зберегти кошти, принаймні при зростаючому ринку. Більш точного результату прогнозів можна досягти застосовуючи більш глибокий фундаментальний аналіз, але приймаючи рішення про стиль, методі, моделі інвестування необхідно співвіднести генеруються витрати і придбані вигоди.