Зразок роботи
ВСТУП
Тіло людини має певну температуру завдяки терморегуляції, істотною частиною якої є теплообмін організму з навколишнім середовищем. Теплообмін відбувається за допомогою теплопровідності, конвекції, випаровування і випромінювання (поглинання). Важко, або навіть неможливо, точно вказати розподіл виділеної кількості теплоти між перерахованими процесами, оскільки вони залежать від багатьох факторів: стану організму (температура, емоційний стан, рухливість і т.д.), стану навколишнього середовища (температура, вологість, рух повітря тощо), одягу (матеріал, форма, колір, товщина).
Так як теплопровідність повітря мала, то цей вид тепловіддачі дуже незначний. Більш істотна конвекція, може бути не тільки звичайною, природною, але і вимушеною, при якій повітря обдуває нагріте тіло. Велику роль для зменшення конвекції відіграє одяг. В умовах помірного клімату 15 – 20 % тепловіддача людини здійснюється конвекцією.
Випаровування відбувається з поверхні шкіри і легень, при цьому має місце близько 30 % тепловтрат.
Найбільша частка тепловтрат (близько 50 %) припадає на випромінювання в зовнішнє середовище від відкритих частин тіла та одягу. Основна частина цього випромінювання відноситься до інфрачервоного діапазону з довжиною хвилі від 0,4 до 50 мкм. Максимум спектральної щільності енергетичної світлості тіла людини відповідно до закону Віна потрапляє на довжину хвилі приблизно 9,5 мкм при температурі поверхні шкіри 32 .
Внаслідок сильної температурної залежності енергетичної світлості (четверта ступінь термодинамічної температури), навіть невелике підвищення температури поверхні може викликати така зміна випромінюваної потужності, яке надійно зафіксується приладами.
Вивчення температури тіла, реєстрації термотопографії шкірних покривів організму з інфрачервоного випромінювання має важливе теоретичне та клінічне значення для діагностики та адекватної терапії багатьох захворювань людини і складає предмет клінічної термографії.
Витоки інфрачервоної медичної техніки лежать на рубежі 18 і 19 століть. У 1790 році швейцарський фізик М. Пікте здійснив досліди по “відображенню променів холоду”. На підставі цих дослідів його співвітчизник П. Прево висунув теорію рухомої теплової рівноваги – теорію обміну тепловими променями між тілами. У 1800 р. англійський астроном В. Гершель відкрив інфрачервоні промені при вивченні сонячного спектру. У здорових людей розподіл температури по різних точках поверхні тіла досить характерний. Однак запальні процеси, пухлини можуть змінити місцеву температуру. Так, температура вен залежить від стану кровообігу, а також від охолодження або нагрівання кінцівок. Таким чином, реєстрація випромінювання різних ділянок поверхні тіла людини і визначення їх температури є діагностичним методом. Такий метод, називається термографія, знаходить все більш широке застосування в клінічній практиці.
Магістр