Зразок роботи
Постановка проблеми. За останні десятиліття у зв’язку із зростанням обсягів глобалізації ІТ-індустрія почала все більше уваги приділяти укладенню тривалих міжорганізаційних угод із співробітництва. Формування стратегічних ділових партнерських відносин між компаніями ІТ-індустрії на сьогоднішній день є важливою умовою не тільки їх виживання, а й зростання. Складність, ризик та певний ступінь майбутньої невизначеності є характерними ознаками сучасного «бізнес-середовища». Динамічні ринкові умови посилюють конкуренцію в ІТ-сфері, скорочують життєвий цикл продукції, яка нею виробляється, що сприяє перегляду компаніями традиційних методів і стратегій для поліпшення стану бізнесу. Середньостатистична фірма-представник ІТ-індустрії часто не володіє всіма необхідними ресурсами та можливостями навіть для досягнення мінімальної цілі конкурентної боротьби, яка полягає в утриманні своїх поточних клієнтів. Одним із виходів з наявної ситуації для фірми-представника ІТ-індустрії є її участь в міжнародному стратегічному альянсі (далі – МСА).
Мета статті полягає в дослідженні особливостей функціонування міжнародних стратегічних альянсів в ІТ-сфері та визначенні місця в цьому процесі довіри.
Виклад основного матеріалу. Міжнародний стратегічний альянс можна уявити і як раціональне поєднання ресурсів учасників МСА, і як домовленість про співпрацю, і як засіб досягнення конкурентної переваги і т.д. При цьому основна відмінність МСА від звичайних альянсів полягає в тому, що він завжди обтяжений іноземним елементом. Міжнародний стратегічний альянс включає в себе транскордонні потоки і зв’язки, які використовують ресурси учасників альянсу, штаб-квартири яких розташовані в різних країнах, для спільного досягнення поставлених цілей.
Самі по собі міжнародні стратегічні альянси – явище не нове, їх «бум» у всьому світі припав на 90-ті роки ХХ ст. Зараз вони переживають «друге народження», однак, варто наголосити на тому, що останні тенденції у сфері міжнародних стратегічних альянсів відрізняються від минулих тенденцій декількома аспектами, в тому числі:
зростанням значення для партнерів у підвищенні конкурентоспроможності;
стимулюванні росту виробництва та охоплення ринку в існуючих кризових умовах;
глибиною взаємодії між партнерами;
суттєвим впливом МСА на корпоративні показники в цілому.
Варто зазначити, що коло фірм, які виступають в ролі партнерів МСА, помітно розширилося. На сьогоднішній день вони представлені не лише «великими гравцями» ІТ-ринку, а й малими та середніми фірмами, які завжди уникали спільних підприємств або тісної співпраці з іншими фірмами у своїх основних сферах діяльності, побоюючись поглинання. І хоча ризик нікуди не зник, проте він став більш прогнозованим, тим паче більшість малих та середніх підприємств ІТ-ринку вступаючи в МСА мають на меті наступне їх поглинання домінуючим партнером по альянсу.
Міжнародні стратегічні альянси пропонують альтернативний підхід, при якому фірми-представники ІТ-індустрії можуть об’єднати зусилля одна з одною в пошуках можливостей, які в іншому випадку були б за межами їх поточних сил і засобів. У будь-якому випадку, міжнародні стратегічні альянси в досліджуваній нами сфері визначаються економічними вимогами глобального ІТ-ринку, витратами, пов’язаними з мінливими технологіями, та можливостями, які при цьому відкриваються.
МСА виникли і набули поширення як популярна стратегія в середовищі, де швидкий доступ до передових технологій і ринків, що розвиваються, є важливішим, ніж будь-коли раніше.
На початку 80-х років ХХ ст. відбулися значні зміни в структурі і механізмі конкуренції у сфері інформаційних технологій. В основному, це було пов’язано зі скороченням існуючого протягом десятиліть розриву між IBM (міжнародним лідером з комп’ютерних та інших технологій) та її конкурентами. Поява нових технологій, агресивних нових конкурентів як у США (Apple Computers, Sun Microsystems та ін.), так і в інших країнах, розширення ринків збуту в різних кінцях світу зумовили, у свою чергу, значне підвищення взаємозалежності компаній у сфері інформаційних технологій.
У відповідь на зростання тиску з боку конкурентів, американські корпорації змінили свою стратегію і переглянули позицію щодо стратегічних альянсів. Зокрема, IBM зняла існуючі раніше обмеження на створення спільних проектів та підприємств на основі участі у спільній власності. Ухвалення стратегії альянсів у 1990-х роках проявилося в тому, що керівництво IBM називало свою корпорацію «сузір’ям бізнесів», а значна кількість її автономних господарських підрозділів перебувала у спільній власності з іншими фірмами. Кількість альянсів на кінець десятиліття обчислювалася сотнями, причому особливо активізувалося міжфірмове співробітництво в сфері інформаційних технологій [1, с. 84].
З 1996 по 2002 рр. на частку науково-технічних альянсів високотехнологічних галузей припадало 80 % усіх створюваних науково-технічних альянсів і 20 % – на середньотехнологічні галузі [8, с. 125]. При цьому 14 % припадало на альянси, пов’язані з інформаційними та комп’ютерними технологіями. Менше половини з них були укладені в формі міжнародних стратегічних альянсів. Участь вітчизняних ІТ-компаній в таких альянсах була мінімальною, оскільки 90-ті роки ХХ ст. припали в Україні на повсюдну перебудову економіки з планової на ринкову, несприятливе податкове й митне законодавство, низьку кількість вітчизняних ІТ-компаній, мінімальну довіру зарубіжних партнерів до вітчизняних представників ІТ-ринку, суттєве відставання рівня НТР України та ін. Крім того, і самі вітчизняні компанії не прагнули вступати в альянси із закордонними компаніями, оскільки пропонувалося створювати їх на засадах нерівноправного партнерства.
Станом на 2010 рік кількість стратегічних альянсів в ІТ-сфері досягла 16 %. Більше половини (61 %) створених альянсів були спрямовані на розробку нового програмного забезпечення, а 27 % – на продаж уже наявних продуктів і загальний комерційний розвиток («завоювання ринку»). Слід зазначити, що на створення МСА в ІТ-сфері істотно впливає телекомунікаційний сектор, який, починаючи з 1992 року, розширюється щороку в середньому на 7 %.
Активне формування міжнародних стратегічних альянсів в ІТ-сфері є наслідком значного розширення світового ринку інформаційно-комунікаційних технологій, включаючи обладнання, послуги та програмне забезпечення, а також телекомунікації. На початок 2017 року за даними Gartner світові витрати на ІТ-ринку вже склали близько 3,4 трлн. дол. США [7, с. 8].
Слід зазначити, що європейський і американський ринки сприймають представників української ІТ-індустрії не як рівноправних партнерів для створення МСА, а як чудових виконавців на аутсорсингу. Україна займає одне з провідних місць в світі за кількістю технічних працівників. На початок 2018 року чисельність IT-спеціалістів становила майже 127 тис. осіб [6]. Очікується, що до 2020 року капіталізація української IT-галузі досягне 6 млрд. дол. США [5].
IT-індустрія стрімко перейняла і трансформувала під свої потреби таку типову для традиційної економіки форму економічної інтеграції, як міжнародний стратегічний альянс. В ході проведеної трансформації, МСА IT-індустрії отримали наступні характерні ознаки: високий рівень відкритості й віртуалізації для середніх і малих компаній; агресивну політику нарощування альянсів для великих гравців ІТ-сфери в усіх напрямках розвитку бізнесу; позитивний результат функціонування МСА сприяє подальшому злиттю, приєднанню або поглинанню партнерів по альянсу. Особливості розвитку МСА ІТ-сфери в Україні, як форми міжнародного співробітництва, є наступними:
загальна кількість МСА, партнерами яких виступають вітчизняні компанії збільшується;
МСА для вітчизняних компаній ІТ-сфери є новою формою міжфірмової співпраці;
вітчизняні компанії ІТ-сфери, вступаючи у МСА, отримують досвід, технології, інвестиції, а їх закордонні партнери – освоєння нового ринку.
Фірми визнають, що конкуренція та співпраця необхідні для забезпечення оптимального зростання, заснованого на інноваціях. Міжнародні стратегічні альянси нині вважаються одним із найпотужніших механізмів об’єднання конкуренції та співпраці, а також реструктуризації промисловості на глобальній основі. Створення транскордонних альянсів є результатом зростання конкурентного тиску з боку більш інтегрованих глобальних ринків. Міжнародні альянси виникають у багатьох різних галузях, та між фірмами різного розміру.
В ІТ-сфері ми можемо виділити дві групи цілей створення МСА: основну та додаткові.
Основна ціль полягає в розробці нових інформаційних продуктів, стандартів або систем. Створення систем або пристроїв, які можуть домінувати на ринку, є ключем до довгострокового процвітання розробників та виробників обладнання і програмного забезпечення інформаційно-комунікаційних технологій, а також фірм в електронній (виробничій) галузі в цілому. Як тільки систему або пристрій визнано стандартом (Micro-USB – стандарт зарядки смартфонів і телефонів, Blu-Ray – стандарт оптичного носія для запису відео високої чіткості і т.п.), його первинний винахідник (фірма) може заощадити на виробництві та продати задіяну технологію в якості ліцензії. Розробники програмного і апаратного забезпечення для комунікацій активно створюють союзи з конкурентами у сфері НДДКР і маркетингу, з метою прискорення прориву в розробці продуктів та просування спільно розроблених продуктів по всьому світу. Оскільки маркетинг і реклама відіграють ключову роль у перетворенні певних продуктів на світовий стандарт, багато союзів у секторах телекомунікацій та електроніки укладаються між великими компаніями, які мають домінуючу маркетингову владу на регіональних ринках [9, с. 21].
Представники ІТ-ринку створюють союзи, переслідуючи різноманітні додаткові цілі, такі як економія витрат на виробництво та дослідження, зміцнення позицій на ринку і доступ до нематеріальних активів інших фірм [9, с. 6], вихід на новий ринок, розширення діяльності, виробниче партнерство, бажання перерозподілити і скоротити витрати на дослідження інформаційних продуктів, зменшити часовий проміжок від дослідження продукту до моменту його комерціалізації.
Відзначимо, що прихильники концепції МСА, заснованої на знаннях, стверджують, що обмін знаннями, включаючи технології, ноу-хау та організаційні можливості, а також навчання у партнерів – є домінуючими цілями альянсів [12, с. 92]. Таким чином, шляхом навчання й обміну цінними знаннями з партнерами, стратегічні альянси допомагають компаніям долати обмеження в їх власному наборі ресурсів, вирішуючи внутрішні проблеми.
Міжнародні стратегічні альянси більшою мірою, ніж інші форми довгострокових угод між двома і більше партнерами, забезпечують своїм учасникам стратегічну гнучкість, дозволяючи реагувати на будь-які зміни кон’юнктури ринку. Гнучкість служить ключовою перевагою міжнародних стратегічних альянсів у порівнянні з традиційними ієрархічними організаціями. До переваг міжнародних стратегічних альянсів в ІТ-сфері, крім конкурентних переваг, ми також можемо віднести: поділ ризиків, обмін ресурсами, вихід на нові ринки, досягнення ефекту масштабу й синергії. Очевидною перевагою МСА є доступ партнерів саме до тих ресурсів, які були їм необхідні й залишалися недосяжними поза участю в альянсі.
Міжнародні стратегічні альянси також можуть служити в якості «платформи для обміну», на основі якої партнери вчаться й набувають один у одного технології, навички і знання, яких немає у їх власних організаціях. Особливо актуальною дана перевага є для вітчизняних представників ІТ-ринку, які є учасниками МСА. В рамках МСА партнери можуть вчитися на минулому досвіді один одного та ділитися своїми знаннями. При цьому рівень допуску партнерів до знань і досвіду багато в чому залежить від існуючого між ними рівня довіри.
З урахуванням світових глобалізаційних процесів, які відбуваються на тлі зростання конфронтації між окремими країнами, роль довіри між партнерами міжнародних стратегічних альянсів, у тому числі і в ІТ-сфері, привертає підвищену увагу як практиків, так і теоретиків, про що свідчить зростання обсягів опублікованих досліджень.
По суті, питання довіри є складною предметною сферою, оскільки довіра – це абстрактне й багатовимірне поняття, запозичене з різних наукових дисциплін (таких, як соціологія, психологія, економіка, менеджмент, міжнародний бізнес та ін.) По причині такої складності в науковій літературі пропонується безліч визначень категорії «довіра», кожне з яких фокусується на окремих аспектах відносин.
Довіра як цілісний конструкт спирається на систему основних принципів соціального обміну, включаючи відповідність таким нормам, як взаємність, прихильність, терпіння, співпраця та зобов’язання щодо погашення боргів. У міжфірмових відносинах довіра поділяється на три компоненти: довіра на основі контрактів, довіра на основі компетентності та довіра на основі доброї волі [11]. Погоджуючись із подібним підходом, хотілося б акцентувати увагу на тому, що довіру в міжнародних стратегічних альянсах в ІТ-сфері необхідно уявляти як загальний результат підсумовування зазначених компонентів, цілісної оцінки та зроблених на їх основі припущень.
Створення довіри серед учасників міжнародних стратегічних альянсів в ІТ-сфері має вирішальне значення для подолання первинних підозр майбутніх членів МСА щодо можливого опортунізму партнерів, який може перешкодити ефективній реалізації їх угоди про співпрацю. Багато експертів у сфері міжфірмової співпраці розглядають довіру як змінну результату альянсу і як предикат його успіху. Довіра в міжфірмових відносинах виступає однією з форм корпоративного соціального капіталу, який є важливим для подолання недомовок, незручностей та потенційних конфліктів. Згодом, у міру зростання рівня довіри, партнери більш упевнено зможуть ділитися більшим обсягом інформації на стратегічному та оперативному рівні. Якщо партнери не довіряють один одному, – передача досвіду, знань і технологій в рамках МСА значно ускладнюється.
Первісні міжнародні стратегічні альянси в ІТ-сфері в більшості випадків зароджуються з офіційних договірних зв’язків, які наражають партнерів лише на незначний ризик. Оскільки у партнерів по МСА, як і раніше, мало підстав для довіри один одному, контракти на основі пайової участі переважають у якості правового захисту від потенційного опортунізму. Як тільки партнери починають довіряти один одному за допомогою постійного тестування, тоді «неформальні психологічні контракти все більше компенсують або замінюють формальні договірні гарантії, оскільки довіра між сторонами з часом зростає» [10, с. 105].
На відміну від первісних МСА, повторювані альянси між відомими один одному партнерами більше покладаються на довіру, ніж на формальні гарантії проти потенційного партнерського опортунізму. Партнери, які раніше вже співпрацювали один з одним, з більшою ймовірністю беруть участь у подальших партнерських відносинах; це дозволяє припустити, що з часом кожна фірма отримує більше інформації та зміцнює довіру до свого партнера. Тією ж мірою, якою довіра замінює більш формальні механізми контролю (такі, як письмові контракти), міжнародний стратегічний альянс в ІТ-сфері може істотно скоротити певні типи транзакційних витрат. Так, соціальний капітал у формі міжособистісної та міжорганізаційної довіри незамінний для зниження витрат при проведенні переговорів між партнерами в таких альянсах.
Слід підкреслити той факт, що довірчі відносини важче підтримувати в міжкультурному контексті, коли партнери, які вступають в МСА, є представниками різних культур. Це добре простежується у вітчизняних міжнародних стратегічних альянсах ІТ-сфери, в яких українські ІТ-компанії вважають за краще створювати альянси зі своїми європейськими, а не азіатськими колегами, навіть незважаючи на те, що азіатський напрямок є більш перспективним. Культурно-взаємосхожі партнери укладають альянси частіше, ніж ті, які мають істотні культурні відмінності. Дана обставина змушує, при створенні міжнародних стратегічних альянсів в ІТ-сфері, брати до уваги той факт, що партнери, які входять в МСА, можуть дотримуватися різних поведінкових моделей, володіти різним корпоративним менталітетом. Навіть без існуючих при функціонуванні МСА загальновизнаних протиріч дані особливості можуть стати критичними; якщо ж партнери зможуть їх подолати, то їхні взаємини, і, як результат, спільний альянс, можуть досягти нових, незапланованих висот.
Слід відзначити, що міжнародні стратегічні альянси мають як переваги, так і недоліки. Так, перевага МСА перед злиттям і поглинанням полягає в тому, що організація лише тимчасово відмовляється від частини своїх ресурсів, які залишаються доступними для майбутнього внутрішнього використання після закінчення функціонування МСА. Проте, МСА можуть спричинити більше ризиків при їх реалізації, тоді як злиття і поглинання можуть надати об’єднаній фірмі більш інтегрованої структури прийняття рішень. Партнерські відносини ускладнюють процеси прийняття рішень і контролю. Сам процес реалізації альянсу, як свідчить досвід вітчизняних МСА в ІТ-сфері, знаходиться поза зоною контролю української сторони. Крім того, партнер по МСА може встановити відносини співпраці з конкуруючими фірмами, що може перешкодити вже існуючому альянсу. У міру того, як партнери створюють все більшу кількість альянсів, їм все важче зберігати баланс між альянсами. Деякі партнери можуть отримати більше, ніж інші, і нерівні вигоди можуть нашкодити партнерству. Крупні партнери мають тенденцію домінування над більш дрібними партнерами, і можуть в односторонньому порядку суттєво впливати та змінювати відносини і стратегії всередині альянсу. В результаті стратегічний альянс для не домінуючого партнера може спричинити більш високі транзакційні витрати при менших спільних інвестиціях, ніж повне злиття.
Висновки. Міжнародні стратегічні альянси в досліджуваній нами сфері формуються у якості відповіді на виклики, що виникають перед компаніями ІТ-індустрії. МСА початково формуються у відповідь на зміни ринкового середовища та організаційні обставини. На сьогоднішній день вони стають невід’ємною частиною конкурентних стратегій вітчизняних підприємств ІТ-сфери, яким вже «тісно» в рамках звичайного аутсорсингу. Вітчизняні ІТ-компанії є прихильниками укладення міжнародних стратегічних альянсів з європейськими та американськими партнерами. Причиною цього є як досить багатий досвід зарубіжних партнерів в утворенні МСА, так і бажання вітчизняних компаній вийти на міжнародний, а саме – європейський та американський ринки, скорочуючи свої витрати й ризики.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бобина М. А. Стратегические альянсы в глобальной экономике: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.14. Москва, 2001. 188 c.
2. Габрелян А. Ю. Протиправна поведінка неповнолітніх: проблеми та шляхи їх вирішення. Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологи: сб. науч. статей / под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. О.: Феникс, 2007. С. 129 – 133.
3. Габрелян А. Ю. Поняття та сутність дефініції податкове консультування. Держава і право. Юридичні і політичні науки, 2013. № 59. С. 270 – 276.
4. Габрелян А. Ю., Мороз С. С. Актуальные проблемы формирования института частных исполнителей в Украине. Траектория науки, 2016. № 7 (12). С. 11 – 19.
5. До 2020 ІТ-галузь України може зрости до 6 млрд. доларів. URL: https://brdo.com.ua/top/2020-galuz-ukrayiny-mozhe-zrosty-6-mlrd-dollarov/ (дата звернення: 02.03.2018)
6. Рынок труда 2017: рост 27 %, дефицит ИТ-специалистов, релокация сеньоров. URL: https://dou.ua/lenta/articles/jobs-and-trends-2017/ (дата звернення: 02.03.2018)
7. Седых И. А. Рынок компьютерных услуг (I квартал 2017). Национальный исследовательский университет Высшая школа экономики. М., 2017. 69 с.
8. Harvard Business Review on Strategic Alliances. Boston: Harvard Business School Press, 2002. 224 p.
9. Nam-Hoon Kang, Kentaro Sakai. International Strategic Alliances: Their Role in Industrial Globalization. OECD Science, Technology and Industry Working Papers, 2000/05. 48 р.
10. Ring P. S., Van de Ven A. H. Developmental processes of cooperative interorganizational relationships. Academy of Management Journal, 1994. Vol. 19. Р. 90 – 118.
11. Sako M. Prices, Quality and Trust: Inter-Firm Relation in Britain and Japan. Cambridge University Press. Cambridge, 1992. 270 р.
12. Yasir Yasin Sid Ahmed Fadol. The Formation Process of Global Strategic Alliances Between Local and Foreign Companies in the United Arab Emirates: A Case Study Approach. Dundee Business School, 2010. 370 р.
Габрелян А. Ю. Особливості функціонування міжнародних стратегічних альянсів в ІТ-сфері. «Правові системи». Науково-практичний електронний журнал, 2018. № 1/2. С. 469 – 478.
http://legalsystems.net.ua/?page_id=392
Габрелян Андрій Юрійович
партнер Юридичної компанії «Кашкін і Партнери»
аспірант Київського міжнародного університету
https://orcid.org/0000-0001-9337-7920
Магістр