Особливості управління бюджетним дефіцитом в Україні (ID:1147855)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Державні фінанси відіграють провідну роль у соціально-економічному розвитку будь-якої країни. Проблеми, які виникають у цій сфері, належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Серед них вагоме значення мають питання, пов’язані з бюджетним дефіцитом, на які не існує однозначних відповідей. Сьогодні до них проявляється особлива увага у зв’язку з новими явищами економічного життя: усуненням національних кордонів руху капіталів і робочої сили, процесами глобалізації та інтернаціоналізації, які вимагають, з одного боку, стабільності державних фінансів і довіри до фінансової політики держави, а з іншого – формування сприятливих умов для притоку капіталів і сталого соціально-економічного розвитку. Уряди вже давно функціонують в умовах постійного дефіциту фінансових ресурсів. Це спонукає їх виступати учасниками фінансових ринків як на національному, так і на міжнародному рівні. За даними МВФ, у 2008 р. обсяг державних цінних паперів на світовому фінансовому ринку становив 19054,2 млрд. дол. США, що дорівнює майже половині світового ВВП. Масштабним державним запозиченням сприяє глобалізація та інтернаціоналізація світогосподарських зв’язків. Разом з тим, успішний соціально-економічний розвиток у таких умовах вимагає зниження ризиків економічної діяльності як резидентів, так і нерезидентів, а також формування довіри з їх боку до політики національних урядів. Звідси – посилена увага до питань управління бюджетними дефіцитами, яким сьогодні надається вагоме значення в теорії і практиці державних фінансів. Представники нової хвилі сучасного неокласицизму небезпідставно вважають, що нарощування масштабів державної діяльності становить загрозу сталому розвитку країн, оскільки пригнічує приватний сектор. Усвідомлення цього проявилося у зміні пріоритетів у податково-бюджетній політиці провідних країн світу. В результаті середній показник бюджетного дефіциту центрального уряду для розвинених країн неухильно скорочується з 4,3 % ВВП у 1993 р. до 0,9 % ВВП у 2008 р. (дефіцит сектору державного управління – скоротився відповідно з 4,7 % ВВП до 1,5 % ВВП). З питань оптимізації бюджетного дефіциту, вмілого й професійного управління ним світова фінансова думка має неабиякий теоретичний наробок, а країни з розвиненою ринковою економікою – багату і досить ефективну практику. Українська фінансова наука і практика мало обізнані з надбанням Заходу, і це при тому, що досягнень з точки зору фундаментальної фінансової теорії та ефективної практики ми на сьогодні, на жаль, ще не маємо. Все це посилює актуальність, значимість і важливість завдань свідомого і ефективного управління бюджетним дефіцитом, робить конче необхідним творче і критичне вивчення західної теорії і практики. Ситуацію загострюють ще й несприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький рівень ВВП, а отже й фінансових ресурсів, їх загальний дефіцит як на рівні держави, так і суб’єктів господарювання, домогосподарств, наслідки глибокої економічної кризи 1990-х років. Дослідження проблем бюджетного дефіциту в Україні ускладнюється тривалим пануванням у вітчизняній економічній науці ідеологічних догм, згідно з якими при соціалізмі немає місця безробіттю, інфляції, бюджетному дефіциту тощо. Сформовані за радянського періоду погляди на бюджетний дефіцит і донині накладають свій відбиток на українську фінансову науку. Закритість і непрозорість державної фінансової діяльності, обмеженість і недосконалість фінансової статистики також ускладнюють дослідження в цій сфері. Разом з тим, становлення ринкової економіки в Україні вимагає активного вивчення проблем бюджетного дефіциту, шляхів його оптимізації та ефективного управління ним. Питанням бюджетного дефіциту приділяли увагу провідні економісти всього світу. Серед них такі відомі західні вчені, як Ш. Бланкарт, М. Блейер, Дж. Б’юкенен, В. Б’ютер, А. Вагнер, Б. Гербер, С. Деннінжер, В. Істерлі, Е. Кардосо, Дж.М. Кейнс, Дж. Копітц, Дж. Левін, А. Лернер, П. Масгрейв, Р. Масгрейв, Ф. Неймарк, Д. Патінкін, А. Премчанд, Д.Дж. Робінсон, К. Родрігес, П. Самуельсон, С. Сіманскі, П. Стелла, Дж. Стігліц, В. Танзі, М. Тейеро, М. Фрідмен, Ш. Чанд, А. Чісті, К. Шмідт-Хеббель, Г. Шмольдерс та інші. Певний внесок у розроблення теоретичних і практичних питань бюджетного дефіциту зробили українські та російські вчені: О. Алєксандров, Л. Андрущенко, Б. Болдирєв, О. Букін, С. Буковинський, М. Бурлаков, Л. Дробозіна, І. Луніна, С. Льовочкін, Ц. Огонь, І. Озеров, В. Опарін, Ю. Осіпов, Г. Солюс, В. Сумароков, В. Суторміна, В. Федосов та інші. Вагомість окресленої проблематики, її теоретична і прагматична актуальність та необхідність вирішення цих проблем зумовили вибір теми дослідження. Мета і завдання дослідження. Метою магістрської роботи є вивчення теоретичних та практичних аспектів управління бюджетним дефіцитом в Україні. Для досягнення зазначеної мети в магістерській дипломній роботі необхідно вирішити наступні завдання: - розглянути причини виникнення, сутність та види бюджетного дефіциту; - дослідити методи управління бюджетним дефіцитом; - розглянути зарубіжний досвід управління бюджетним дефіцитом; - дослідити фактори формування бюджетного дефіциту в Україні; - здійснити оцінку показників та макроекономічних параметрів дефіциту бюджету України; - провести аналіз практики фінансування дефіциту бюджету в Україні; - розглянути шляхи створення системи управління бюджетним дефіцитом; - запропонувати напрямки підвищення ефективності управління дефіцитом бюджету в Україні. Об’єктом дослідження в магістерській дипломній роботі є бюджетний дефіцит України. Предметом дослідження є особливості, проблеми та напрямки підвищення ефективності управління бюджетним дефіцитом в Україні. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу фінансових явищ і процесів. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання. Дослідження проводилося, виходячи з діалектичного підходу до вивчення фінансово-економічних явищ і процесів, який передбачає їх розгляд у розвитку і взаємозв’язку. У процесі роботи використовувалися різні методи дослідження: метод наукової абстракції; спостереження, групування, узагальнення; економічного аналізу, синтезу, порівняння. Інформаційною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, статистичні матеріали міжнародних економічних і фінансових організацій, окремих країн, загальновизнані на Заході стандарти статистики державних фінансів, законодавча база України з питань формування та управління державним бюджетом.