Порівняльна характеристика ролі жінки в корейському та українському суспільстві (ID:1041842)

Соціальний статус означає положення в цілому суспільстві, яке складається з соціальної поваги чи престижу. Соціальний статус жінки – це ідеологічна концепція у сенсі переконань, норм і цінностей стосовно соціального статусу та ролі жінки в суспільстві, а також структурна концепція у значенні підходу та позиції жінки в соціальній системі. Ця ідеологічна та структурна нерівність є багатовимірною, і такий вимір можна пояснити різними способами. Найважливіше те, що рівень покращення соціального статусу жінок пов’язаний із гендерною рівністю, і на основі цього можна визначити напрямок і характеристики політики щодо жінок. Гендерна нерівність означає різницю в статусі, владі та авторитеті, які обидві статі можуть застосовувати в різних контекстах. Зменшення гендерної нерівності означає зменшення основного виміру нерівності, який більш конкретно визначається в аспектах правової системи. Але зміни нерівномірні, тож це не означає, що вони призведуть до рівномірних покращень у житті всіх жінок. Виміряти зміни в соціальному статусі жінки можна різними способами. Один із способів вимірювання цих змін полягає в тому, наскільки жінки беруть участь у діяльності в кожній сфері суспільства. Участь жінок можна порівняти з участю чоловіків за допомогою статистики та законами, що діють у суспільстві. Лі Гин Сун визначила статус жінки як «статус отримання рівних можливостей, участі та переваг у соціальних та економічних системах суспільства» і тут соціальна участь жінок концептуалізується в широкому сенсі, включаючи економічну діяльність, участь у процесі прийняття рішень, різноманітна соціокультурна участь та участь у неофіційних секторах, таких як соціальні організації. (Лі, 1999, с. 8-9) 4 Образ «Нової жінки» був невід’ємною частиною корейського націоналістичного дискурсу, в якому розвиток жінок розумівся як передумова для побудови сучасної національної держави. Елласуе Вагнер (1881–1957), досвідчений місіонер із Південної методистської церкви, стисло описує ідеальну жіночність, яку проектували місіонери. У своїй урочистій промові вона згадала про прогрес у статусі корейських жінок, яких нарешті вважають «людьми, що все більше і більше мають свободу слова». (Ок Сунгдеук, 2002, с. 480) Потім Елласуе Вагнер (1881–1957) знову підтверджує, що «сучасна ідеальна жінка Кореї — це, як і повинно бути, ідеальна дружина і мати. Ми віримо, що немає вищої долі за цю. Ми пам’ятаємо старе прислів’я: «рука, яка гойдає колиску, править світом». Проте сьогодні в Кореї по-новому усвідомлюють той факт, що жінка, яка має цей вплив, потребує найкращої освіти та навчання». (Ок Сунгдеук, 2002, с. 480) Гендерна рівність була названа новим моральним порядком, а участь жінок у громадському житті заохочувалась. Проте ретельний аналіз такої риторики та гендерних практик показує, що місце жінки твердо займало «жіночу роботу для жінок» і домашню сферу, де жінки мали використовувати свої «жіночі обов’язки», такі як любов, турбота, і пожертва сім’ї, або навіть нації. У XIX столітті як на території Кореї так і України були закладені основи головних течій фемінізму: ліберального, радикального та соціалістичного. Представники всіх течій виходили з ідеї рівності чоловіків і жінок як людських істот, та головною метою фемінізму цього періоду була боротьба проти дискримінації жінок за ознакою статі. Отже, актуальність роботи полягає в необхідності дослідження змін становища жінки в різних сферах життя та аналізу особливостей трактування письменниками жіночого національного характеру.