Зразок роботи
Людство завжди прагнуло осягнути всі закутки власної душі, закутки власного розуму та межі своєї свідомості. З часом воно заглядає все глибше й глибше, відкриваючи для себе цілий, ще ніким непізнаний і незвіданий світ. Найбільше зі всіх прагнуть заглиблення митці та художники, однак людей такого складу зовсім небагато.
Протягом життя кожна людина пізнає багато речей, які відбиваються на її характері, типові поведінки, мисленню та світогляді. Вона пізнає любов як світлу сторону земного існування, надихаючись добром та ласкою, та водночас вона пізнає й страждання, які є невід’ємною частиною людської душі. Саме про друге явище піде мова в цій роботі, про явище, яке є вищим ніж інші людські емоції, адже лише пізнаючи страждання людина відкриває очі в самого себе, розуміючи, якою сліпою вона була до цього часу.
У вмілих руках руйнівна сила страждання перетворюється на інструмент, за допомогою якого людина будує себе. Ця сила володіє очищенням, після якого homo sapiens стає міцнішим й складнішим. Дякуючи саме їй, ми винайшли мистецтво, яке дає нам ледь помітні ниті істини, яку ми так жадібно шукаємо протягом всього свого життя.
Тисячоліттями найвідоміші уми формують, будують з туману та непроглядної темряви людину, яка гідна носити таке наймення. Однак одного матеріалу, такого як любов, категорично не вистачить для цієї справи. Ми будемо оперувати катарсисом щоб зрозуміти, яким чином він стає будівним інструментом в руках кожного з нас. Простір для нашого дослідження дадуть нам твори двох творах геніальних авторів - «Гертруда» німецького письменника Германа Гессе, та «Перехресні стежки» українського письменника Івана Франка.
Об’єкт дослідження: романи «Гертруда» та повість «Перехресні стежки»
Предмет дослідження: осмислення катарсису як інструмента, який здатен будувати особистість, базуючись на болю.
Мета дослідження: вивчити і науково обгрунтувати становище, в яке потрапляють герої цих творів, пояснити їхні почуття й наслідки, які вони отримують, обґрунтувати яким чином катарсис будує їхні особистості.