Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Творчість Ліни Костенко глибоко закорінена в історико-культурне минуле України й усього світу, в ній художньо перевтілюються суперечності історичного розвитку та найбільш злободенні проблеми нашої доби. «Ліна Костенко – глибоко сучасна, глибоко українська поетеса, та навдивовижу це не те, що не заважає, а, навпаки, допомагає бути відкритою, як у космос український, так і в космос історії інших народів, в космос загальнолюдської історії; і та історія в неї – не скам’янілі чи спорохнявілі релікти, а живе дійство, яке начебто продовжує звершуватися й сьогодні, все ще перебуває у творчому світі, й так само часто певна подія нинішнього дня в її сприйнятті та під її пером виглядає не локально й самодостатньо, не ізольовано, а пропонується в єдиному потоці світової історії, сповнюється масштабності й значення історичного» [9, 4]. Ці слова Євгена Гуцала влучно визначають масштаб геніальної особистості нашої сучасниці, її художнього світу «в єдиному потоці світової історії» [9, 4].
Актуальність теми дослідження обумовлена значенням творчості Ліни Костенко для історико-літературного та ідейно-естетичного процесів в Україні другої половини ХХ – початку ХХІ ст., а також відсутністю в сучасному літературознавстві цілісного аналізу історіософії поетеси. Дослідити ці твори – означає глибше зрозуміти український національний характер, його сильні й слабкі сторони, його вже відомі й потенційно можливі відповіді на історичні виклики минулого й теперішнього часу, а відтак зрозуміти й історичні перспективи буття українського народу. І кожен новий етап осягнення творчості Ліни Костенко оприявлює нові аспекти цього розуміння. Тому дослідження історіософської концепції поетеси має як вузько-наукову, так і широко-суспільну актуальність.
Об’єкт дослідження – опубліковані художні твори Ліни Костенко, а також, меншою мірою, її публічні виступи, публікації в періодичній пресі.
Предмет дослідження – історизм та історіософія, втілені у ліричних, ліро-епічних та ліро-драматичних творах поетеси.
Мета роботи – дослідити особливості історизму творчості Ліни Костенко, її майстерність у відтворенні історичних постатей і подій та ключові положення історіософії поетеси.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– дати чітке визначення понять історизм та історіософія;
– з’ясувати особливості історизму та історіософії поетеси;
– простежити ключові аспекти історіософської концепції авторки на матеріалі конкретних поетичних текстів;
– охарактеризувати своєрідність художнього відтворення історіософського часопростору в поемах Ліни Костенко;
– дослідити особливості художнього осмислення історичних осіб та подій в Україні середини ХVІІ століття на основі аналізу історичних романів у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» та «Берестечко».
Стан наукового вивчення проблеми. Літературознавча думка протягом останніх десятиріч не випускає з поля своєї пильної уваги постать Ліни Костенко та її творчий доробок. До його дослідження долучаються літературознавці не лише з різних куточків України (Київ, Львів, Кам’янець-Подільський, Рівне, Одеса, Кіровоград, Суми, Харків та ін.), а й вчені з української діаспори. Зокрема, увагу творам Ліни Костенко на історичну тему приділено у працях Богуслава Бакули [7] – професора Познанського університету імені А. Міцкевича (Польща) – та Галини Кошарської [52] – голови Асоціації україністів Австралії, яка очолює відділ україністики в університеті Макворі у Сіднеї. Ще у 1964 р. у Нью-Йорку видав свою працю «Сучасна література в УРСР» Іван Кошелівець [53] – видатний український літературознавець, який понад півстоліття жив і працював у Мюнхені. Ця книга, як і інші його дослідження, приваблювала великою відвертістю для тогочасної УРСР суджень про творчість українських письменників, зокрема шістдесятників, сред яких вагоме місце посідає творчість Ліни Костенко.
Втім, ґрунтовних праць, які вийшли б окремими книгами і були присвячені творчості Ліни Костенко, й по сьогодні мало. Серед таких слід назвати дослідження Світлани Барабаш [8], В’ячеслава Брюховецького [14], Надії Кириленко [29], Олексія Ковалевського [34]. Окремо слід відзначити найновішу монографію Петра Іванишина «Національний спосіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є. Маланюка, Л. Костенко» [25], де інтерпретація творів зазначених поетів здійснена крізь призму виявлення сутнісних ознак та діахронії української літературної герменевтики на основі практики витлумачення національного сенсу модусів людського існування.
Вагомий внесок у наукову розробку проблеми історіософічності творчості Ліни Костенко здійснили своїми дисертаційними дослідженнями Галина Жуковська [21] і Руслана Мариняк [61]. Існує також велика кількість окремих публікацій у часописах та збірниках, де досліджуються найрізноманітніші аспекти літературознавчої проблематики, пов’язаної з творчістю поетеси. Для розгляду питань історизму та історіософії важливими є статті М. Ільницького [27], Г. Клочека [33], М. Кодак [35 – 36], М. Кудрявцева [55], А. Макарова [60], В. Панченка [67 – 68], О. Семенця [75], Г. Семенюка [76], Л. Тарнашинської [81] та ін.
Методологічну основу дослідження склали праці В. Дончика, М.Ільницького, І. Фізера, В. Брюховецького, Г. Клочека, П. Іванишина, А.Ткаченка, М. Бахтіна, А. Гуревича та інших з проблем аналізу поетичної творчості, зв’язку історії та художнього світу. Для проведення дослідження використано біографічний, культурно-історичний та герменевтичний методи, елементи екзистенціального та архетипного методів і феміністичної критики.
Наукова новизна магістерської роботи полягає у тому, що вперше узагальнено і систематизовано різні підходи до тлумачення творів Ліни Костенко на історичну тематику, визначено ключові аспекти історіософської концепції авторки на матеріалі різних жанрів її поезії та в контексті суспільних та філософсько-естетичних поглядів поетеси.
Магістр