Зразок роботи
Художня мова прозового чи віршового тексту завжди дозволяє краще зрозуміти твір як явище мистецтва, розкрити його ідейний зміст, усвідомити функціональну доцільність та єдність усіх засобівобразного вираження. Своєрідність в інтерпретації реальної дійсності, образність, естетичність художнього мовлення неодноразово робить тексти художньої літератури предметом детального аналізу мовознавців і філологів. В.Левицький беззаперечним вважає той факт, що ,,художня проза в найбільш повному вигляді відображає всі основні лексичні, синтаксичні та морфологічні особливості мови”.Зацікавленість дослідженням художнього мовлення спостерігається ще у розвідках давньогрецьких філологів. В ХІХ ст. дослідження художнього мовлення набуває актуальності у Європі. В ХХ – ХХІ ст., використовуючи надбаний досвід попередніх філологів, вчені продовжують наполегливо досліджувати художнє мовлення: О.Винокур, В.Виноградов, В.Жирмунській, О.Потебня, В.Григор'єв, А.Науменко, А.Мойсієнко та інші. При дослідженні індивідуально-авторського стилюважливим є визначення специфіки вираження категорії експресивності в художньому тексті для обґрунтування мотивації вживання автором відповідних стилістичних засобів та прийомів. Індивідуально-авторський стиль має в собі сукупність мовно-виражальних засобів, які вирізняють мову окремого письменника з-поміж інших, він залежить від творчої індивідуальності автора, його світосприймання та світовідчуття, ставлення до явищ навколишньої дійсності. Хоч письменник користується загальновживаною мовою, проте його індивідуальне світосприймання, психологія мовотворчості зумовлюють витворення особливого мовленнєвого світу. Над проблемою вивчення індивідуального стилю письменника працювали В. Виноградов, А. Федоров, Б.Томашевський, Р. Будагов, Л. Тимофеєв, А. Ревякін, А. Докусов, Г. Поспелов, Ю. Бондарев, Т. Бугайко, Є. Пасічник, С.Єрмоленко, Л. Ставицька, Н. Сологуб, Н.Волошина.Яскравим прикладом при дослідженні індивідуально-авторського стилю художнього мовлення крізь призму фразеологізму є творчість Марії Матіос.Специфіка художнього мовлення Марії Матіосзумовлена її індивідуальними характеристиками, серед яких основними є говіркова приналежність, час написання творів та цільова аудиторія, загальні феміністичні світоглядні орієнтири та інші екстралінгвальні фактори. Письменниця намагається зберегти всю силу, гостроту, влучність народних виразів, а заодно, рельєфно, пластично і чітко змалюватиперсонажів, риси їхнього життя, епоху та місце й умови подій. З іншого боку, черезособливе вживання народних виразів з метою викликати сміх, створити іронічнийефект авторка нерідко загострює їх семантично. Тому деякі фразеологізми у неї щегостріші, ніж у народній мові. Висока майстерність письменниці значною міроюзалежить від знання специфіки емоційно-оцінних слів, стійких словосполучень, їхнаціональної своєрідності, від уміння творчо переосмислювати звичні для насусталені вислови, відчувати і передавати засобами мови, притаманнимиукраїнському народові, особливі її барви.Влучно дібрані і майстерно використанізагальновживані фразеологізми допомагають авторці висміяти та засудити різнілюдські вади, піддати критиці негативні соціальні явища. Різні способи і прийомивплітання фразеологізмів у мовну тканину твору слугують створенню гумористичного, а разом з тим комічного ефектів. Авторка тонко відчуває, яку силу мають ці згусткинародної мудрості, виразники багатовікового народного досвіду у влучномувисловленні думки.
Актуальність теми.Виявляючи особливий спосіб мислення, художній стиль відтворює дійсність через конкретно-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естетичну функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює художній світ, і тим, хто його сприймає. Художній стиль є особливим способом мислення, створення мовної картини світу. При відображенні сприйняття світу, оцінки політичного, культурного, наукового, побутового життя українського суспільства, в художньому стилі досить часто використовуються засоби експресивного вияву, а саме: фразеологізми, порівняльні звороти, метафори та ін. У творчості Марії Матіос яскраво відтворються ці явища, зокрема фразеологічні одиниці.
Актуальність обраної теми зумовлена потребою дослідити лексико-фразеологічні засоби образного художнього мовлення Марії Матіос.
Мета нашої роботи полягає в тому, щоб цілісно і системно дослідити морфологічні та лексико-семантичні особливості індивідуально-авторської фразеологічної лексики у творчості Марії Матіос. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:
1) проаналізувати теоретичні здобутки в галузі фразеології в українському і зарубіжному мовознавстві;
2) систематизувати літературознавчі та мовознавчі праці присвячені вивченню творчості Марії Матіос;
3) укласти картотеку фразеологічних одиниць за романом ,,Солодка Даруся”;
4) визначити морфологічні класи фразеологічних одиниць;
5) виокремити лексико-семантичні групи фразеологічних одиниць.
Джерелом фактичного матеріалу (об’єктом дослідження) є образні особливості художнього мовлення в романі Марії Матіос ,,Солодка Даруся” (Матіос М. Солодка Даруся – Львів: ЛА ,,Піраміда”, 2004. – 176с.).
Предметом дослідження є фразеологічні одиниці, які засвоїлися в художньому мовленні роману Марії Матіос ,,Солодка Даруся”.
Методи дослідження.У курсовій роботі використано метод структурно-семантичного аналізу фразеологічних конструкцій; метод виявлення ключових слів для аналізу лексико-семантичних компонентів фразеологізмів.
Наукова новизнадослідження полягає у вивченні фразеологічних образів художнього мовлення Марії Матіос, чіткій класифікації морфологічних класів фразеологічних одиниць та виокремленні лексико-семантичних груп фразеологізмів.
Теоретичне значеннявиконаної роботи полягає у поглибленні наукового опису процесів, які спостерігаються у фразеології сучасної української мови. На основі застосованих методів розкрито специфіку індивідуально-авторських фразеологізмів.
Практичне значення курсової роботи полягає в можливості застосування результатів дослідження в середніх загальноосвітніх школах на уроках з лексикології де вивчаються фразеологічні одиниці, у спецкурсах про особливості індивідуально-авторського фразеологізму.
Магістр