Лінгвопоетичний аналіз твору «Ну що б, здавалося, слова…» Т.Г.Шевченка (ID:157515)

Співвідношення частин мови в тексті визначається багатьма факторами. Воно залежить від його приналежності до одного з типів мовлення - розповідь, опис, міркування, від загальної стилістичної орієнтації твору на розмовну або книжкову мову. Але в той же час автор може використовувати як особливий засіб виразності широке вживання в художньому творі якоїсь однієї частини мови. У залежності від того, яку частину промови автор обирає, текст набуває певного експресивного і смислового забарвлення. Найнейтральнішою у стилістичному відношенні є частина мови іменник, який служить для побудови тексту і зазвичай становить близько 40% всіх повнозначних частин мови. Прикметник і дієслово зосереджують увагу читача на ознаці предмета і його діях. Розглянемо вірш, що представляє найбільший інтерес у цьому плані. У ньому 20% всього тексту становлять дієслова, що характеризує вірш як динамічний і експресивний. Інтонація характеризується напруженістю, більшою чіткістю, особливим ритмічним малюнком. Цікавими на даному рівні вживання окремих форм є слова. Особливо великі можливості для взаємозаміни форм має використання дієслів - це форми часу і способу.