Індивідуально-авторська інтерпретація концепту «любов» у поетичній творчості В. Сосюри (ID:215750)

У поетичній творчості В.Сосюри головний вербалізатор аналізованого концепту може набувати крайнього ступеня вияву: - мінімальний рівень або взагалі відсутність цього почуття: Я не можу тебе цілувати, бо не вірю в любов я твою (Ти прийшла, 192); - максимальний: Я вас люблю так ніжно й п’яно, так, як не любить вас ніхто (Любов, 190). Лексему «любов» поет часто поєднує з присвійними займенниками моя, своя, твоя, що вказують на приналежність цього почуття авторові чи особі жіночої статі, яка перебуває з ним в парі: Не падай, не цілуй колін, любов моя остання (Крізь вікна, 131). Розстріляв я офіцера і любов свою (Перстень, 152). То зачепиться, то знов лине, як зітхання. Так і ти, моя любов, – на стерні страждання (Перекотиполе, 329). О, якби-то можна вічно відчувати світ ясний навколо і любов твою! (Скільки раз, 277) Додаткових відтінків ця лексема набуває в поєднанні з дієсловами. Дієслівні сполуки не мина, не старіє, не знає (сивини), не спить показують любов як вічне почуття, яке ніколи не закінчується і не зникає: А роки йдуть... і все минає...