Зразок роботи
Фразеологізми є специфічною національною маркованою частиною лексикону. Їхня особливість створюється через історичні події, лінгвокраїнознавчий фон [1, c. 61].
Предметом нашої уваги є фразеологічні одиниці української мови разом з національно-культурними семами, які передають та відображають особливості українського народу з покоління в покоління (звичаї, вірування, соціальні відносини, гендерні стереотипи, психічний і фізичний стан людини). Тобто до цього переліку можна віднести все, що формувало і формує наш культурний код, який визначає менталітет народу [18, с. 161].
Говорити по-пустому, займатися плітками:
«що Гапці на ухо, те й Векла знатиме»;
«розбалакалася як Варка на остановці»;
«язиката Хвеська»;
«язиката Феська і будинок рознесе».
Сваритися:
« Одарочка та Дем’ян побилися за бур’ян»;
«біжить Уляна з троплями, страха Батька Купріяна».
Невихованість:
«по образу Ілля, а по розуму свиня»;
«якби не був Кирило, не був би свинське рило».
Є фразеологізми, які відображають риси характеру, особливості реагування на різні обставини життя:
«хваста-маста баба Настя»;
«рознравилось як Гапці на свайбі»;
«Марта дідька варта»;
«е, ні, Галонько!»;
«уперся як Таїська у вівтар»;
«скік-скік через попів тік – та до Гапки в горох, - ох, як гарно удвох!»;
«кисла Оришка»
Виділяють фразеологізми, які описують зовнішній вигляд людини, її міміку жести, психічний і фізіологічний стан:
Лінивість:
«Василь-безділь»;
«сюди тень туди тень, та й пройшов Івану день»;
«захворів Іванко, аж опух від спанку»;
«аршин не сукно, глек не вино, а Саня у нас не робітник»;
«гарно наша Гапка жито жне, що і серпа в руки не бере»;
«у нашої Федорки одні одговорки»;
«наша Хведора як день, так і хвора».
Неохайність:
«Дунька у сливах»;
«пізнати Зосю по волоссю»;
«підтикалась як Мелашка на свайбі».
Недалекість:
«засмійся, Андрійку, дам тобі копійку»;
«дурному Гаврильці усе чорнобривці»;
«свисни,Ванько, ти дурніший»;
«великий попів Іван, а дурний»;
«що Крило, то й дурило»;
«на безлюдді Хома чоловік, а Гапка ще й люди»;
«дурна Хвеська»;
«радуйся вельми, бо вже перед дверми»;
«велика Педоря та й дурна».
Негарна людина:
«чого там тіки нема: і мох, і трава, і Гапка крива!»;
«виглядала як Ядвіга»;
«щастя,в кого жінка Настя, а в кого Горпина, то лиха година»
Безталанність:
«не вмер Гаврило – галушка вдавила»;
«пропав як Гаврило з голоду»;
«на мого Гриня навериня»;
«надія на кривого Гордія, так і на бога»;
«Данила земля придавила»;
«був би Данило, якби болячка не задавила»;
«нашому Івану нема талану»;
«нещасному Макару нема талану»;
«у роззяви Дарії кожен день аварії»;
«обчокав як циган Веклу»;
«не зівай, Химка, на те ярмарок»;
«шукає Хима Юхима, а Юхим біля неї».
Безхарактерність:
«з нашого Андрушка ні м’ясо ні юшка»;
«такий Гаврило, як у баби Насті мотовило»;
«з нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові угарка»;
«Іван ні богу ні нам»;
«той Тадей – ні для бога, ні для людей»;
«такий наш Йосип – нема і не просить».
Український колорит може також бути описаним за допомогою назв поширених в Україні рослин. Наведімо приклади таких фразеологічних одиниць:
«вискочити як Пилип з конопель» (недоречно або невчасно висказати щось або ж з’явитися);
Можна також помітити, що для українців властивий гумор, отож на основі таких тверджень є багато сталих словосполучень, які виникли на сміхотворній основі. В. І. Кононенко зазначає, що типовими є звороти, в мотивацію яких входить суміщення несумісного.
Магістр