Зразок роботи
Друге десятиліття ХХ століття – надзвичайно складний період в історії української літератури. Драматичні події життя, політичні збурення й гасла наклали свій відбиток на ідейно-тематичне та жанрово-стильове забарвлення художніх творів. Справжнього пожвавлення українській літературі надавала творча діяльність активних учасників революції та громадянської війни. Всі вони уважно придивлялись як до соціально-політичних змін у житті суспільства, так і до морально-етичних сторін розвитку революційних подій, хоча й по-різному сприймали та оцінювали навколишню дійсність, сповідували досить часто полярні принципи, дотримувались несхожих стильових уподобань.
Одним з неоднозначних та неординарних напрямів в літературі й мистецтві даної доби є футуризм, який розпочався у добу заперечень, творення «мистецтва майбутнього», модернізації, «культу міста», у добу маніфестацій, рухів, революцій та воєн. Футуризм, заперечуючи спадщину, закликав митців майбутнього поривати з традиціями.
Серед знакових фігур українського літературного відродження 20-х років ХХ століття виділяється постать Михайля Семенка – активного учасника літературно-мистецьких полемік і дискусій, засновника українського футуризму. Він модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив нові образи й створив слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу. Ім’я поета набуло неоднозначного, часом скандально-суперечливого статусу, відгомін якого ще й донині позначається на стані семенкознавства [2].
Творчість Михайля Семенка характеризувалась радянською критикою досить упереджено, про що свідчить відсутність незаангажованого аналізу українського поетичного авангарду. Вивчення творчості М. Семенка пройшло в своєму розвитку кілька етапів: від повного заперечення у 1940 1950-х рр. ХХ ст. та спроб реабілітувати автора, залучивши його творчість до формату радянської літератури в 1960–1970-ті роки, до повного визнання творчості митця та його ролі в загальнокультурному контексті доби вже за часів незалежності [12].
Певна хвиля інтересу до постаті Михайля Семенка виникла в 60-х рр. ХХ ст. З’являються поодинокі дослідження О. Полторацького, Л. Крігера та ін. Сучасне українське семенкознавство представлене дослідженнями літературознавців як материкової, так і діаспорної складової України (праці Ю. Коваліва, Р. Гончарова, Д. Горбачова, С. Жадана, О. Ільницького, М. Сороки, Г. Черниш та ін.). Варто назвати також імена Є. Адельгейма, В.Вокальчука, Ю. Лавріненка, Н. Лисенко-Єржиківської, В. Моренця, М. Неврлого, М. Сулими та ін. Свою дослідницьку діяльність вони присвятили найрізноманітнішим аспектам українського футуризму та діяльності його представників.
2012 р. з ініціативи Любові Якимчук українськими поетами авангардистами було оголошено Роком Семенка, який був відзначений низкою акцій, присвячених поетові («Виставка поетів імені Михайля Семенка», Ніч поезії та музики нон-стоп під час Форуму видавців у Львові була присвячена Семенку, лекція мистецтвознавця Дмитра Горбачова «Під знаком Семенка», дискусія у «Кабінеті» за участю Олега Коцарева і Любові Якимчук та ін.)
Отже, український футуризм загалом, і творчість М. Семенка зокрема, аналізувала досить велика кількість науковців, але, на думку сучасних дослідників, ці розвідки – дещиця у ще не до кінця звіданому літературно естетичному явищі під назвою «український футуризм» [12].
Сучасні дослідження спрямовані на виведення футуризму за межі національного і введення його у річище світової літератури. Актуальним сьогодні, на мою думку, є розгляд даного явища як національного руху, як такого, що всупереч неприйняттю його ані критиками, ані владою, все ж був українським. Іншим, не менш важливим фактором, є привернення уваги науковців до особи Михайля Семенка й до постатей інших футуристів (Гео Шкурупя, О. Влизька, О. Слісаренка, Юліана Шпола). Саме цим і зумовлений вибір теми дослідження «Еволюція футуризму в українській поезії (на прикладі творчості Михайля Семенка)».
Об’єкт дослідження – футуризм як авангардний напрям в українській поезії 20-х рр. ХХ ст.
Предмет дослідження – творчість Михайля Семенка в контексті еволюції українського футуризму.
Мета курсової роботи – висвітлити особливості розвитку футуризму в українській поезії на прикладі творчості Михайля Семенка.
Вона потребує розв’язання наступних завдань:
1. Висвітлити філософсько-естетичні засади футуризму як авангардного напряму у літературі та мистецтві початку ХХ ст.
2. Простежити еволюцію українського футуризму в національному літературознавстві від генези до сьогодення.
3. Представити сучасний погляд на творчість Михайля Семенка – основоположника українського футуризму.
4. Проаналізувати словесні модифікації у візуальній поезії Михайля Семенка.
5. Охарактеризувати інтимну лірику поета.
Для реалізації цілей і завдань дослідження використовувався комплекс методів: критичний аналіз літературних джерел; літературознавчий аналіз художніх творів.
Магістр