Зразок роботи
Концепт міста у творчості М. Семенка
Значне місце у творчості М. Семенка посідають урбаністичні мотиви. Письменник любив місто, його рух, динаміку, змінність. Це все можна простежити у поезії «Місто»:
1. Буквально кожен рядок несе певне смислове навантаження. Поезія насичена звуками: «Осте сте», «бі бо бу», «пах пахка». За допомогою їх письменник передає хаос міста, його динаміку. «осте сте» — можна трактувати як уривок фрази, хтось із цього шуму намагається упіймати кеб (остепенись, остановись повна фраза). «бі бо бу» — сигнали клаксона; «пах пахка» — заводиться якась техніка, гудіння заводів.
2. Слід відзначити рядки «візники — люди», «трамваї — люди» — це своєрідний калейдоскоп міської суєти. «Візники — люди» мається на увазі візники це люди, а «трамваї — люди» можна охарактеризувати як «у трамваях багато людей» або ж, таким чином, М. Семенко олюднює трамваї.
3. Цікава гра слів «автомобілі білі», «бігорух рухобіги рухливобіги», «селі елі лілі». Так письменник передає химерну картину міста, показує, що все навкруги рухається.
4. «пути велетні», «диму сталь палять» — цими словами футурист підкреслює монументальність та велич міста.
5. Також М. Семенко використовує кольорову гаму: «дим синій», «чорний дим».
6. «бензин чаду благать кохать кахикать». Можна припустити, що автору подобаються навіть ці чадні випари, які присутні у місті і акцентує на тому, що це: «життєдать життєрух життєбензин». Письменник захоплюється винаходами цивілізації, стрімким розвитком.
У поезії «Місто. Трамваїв дзенькіт…» М. Семенко акцентує увагу на звуках трамвая: «трамваїв дзенькіт пухкання сурм», «гуде в мелодах і сяє в блисках», «залізо цока елястить криця». Також письменник підкреслює невпинний рух цього транспортного засобу: «нема в нім «вчора» нема задуми», «немає стуми так рік у рік», «безугавно у рухах тче».
Буденність і сірість міста розкрито у поезії «Місто. Наївно гавкали цуцики». «фізіономії були скривлені» — так автор описує потік людей у мегаполісі. Стомлені люди повертаються/ йдуть з/на роботу. Цікаві рядки: «Іхтіозаври в скажених рухах Мстились за зневажений сон», цими словами письменник вказує на злам епох, тобто природне змінюється на антропогенне, на місці, де були ліси і ріки, виростають мегаполіси.
У поезії «Двоногий звір» М. Семенко змальовує людину як «урбаністичного двоногого звіра». Вірш умовно можна поділити на дві частини: у першій описується нічна вулиця міста: «облуплені стіни з червоними віконницями», «Тротуар, похилений до канавки». «Запнуті газом, красуні синіють спідницями Перед дверима галантерейної лавки», таким чином, письменник описує дівчат напідпитку, які роздивляються модні аксесуари. У другій частині розповідається саме про двоногого звіра: «В глупу ніч, виринувши з ями, Почвалав двоногий звір». Цим віршем
М. Семенко вказує на те, що місто і вночі не спить. Порівняно з попередніми аналізованими поезіями, це своєрідна антитеза день/ніч (у нашому випадку денне місто/нічне місто).
Сонячне яскраве місто зображене у поезії «Улиці». Уже в першому рядку з’являється, полюблений автором трамвай: «Улиці залюднені, трамваї стрійні». Від цієї картини ліричному герою стає легко і приємно на душі: «З очей таємних шовкові нитки Снуються в душу, де плями мрійні, Де тепло гріють зустрічні думки». Для передачі цих почуттів автор використовує метафори «шовкові нитки Снуються в душу», «гріють думки»; порівняння «У серці свято, мов смілий скарб». Кольори міста автор передає так: «багато на сонці вранці Зустрічно-злотних таємних ниток». Отже, з цієї поезії ми дізнаємося про сонячний ранок у місті, який викликає захват та захоплення ліричного героя.
У поезії «ФФФФ…» М. Семенко змальовує зимове місто. Письменник акцентує увагу звукових ефектах: «ФФФФ дмухкало пирхкало» — мається на увазі заметіль, вітер; «шшшш шипіло шумно за машиною» — шипить сніг
Магістр