Зразок роботи
1.1 Історія розвитку мови Нідерландів
Голландська мова — західногерманська мова, що походить від давньофранкських діалектів.
Серед слів, якими голландська мова збагатила англійський словниковий запас, є: бренді, салат з капусти, печиво, круїзер, док, мольберт, вантаж, пейзаж, привид, сутулість і яхта. Нідерландська мова заслуговує на увагу як мова видатної літератури, але вона також стала важливою як мова ініціативного народу, який, хоча й порівняно нечисленний, залишив свій слід у світовій спільноті через торгівлю та імперію. Голландська також є однією з найдавніших зареєстрованих мов Європи. Офіційною мовою є нідерландська мова у таких країнах, як Бельгія, Нідерланди, Суринам, Аруба та Кюрасао.
В рамках індоєвропейського мовного дерева голландська мова згрупована в межах германських мов, що означає, що вона має спільного предка з такими мовами, як англійська, німецька та скандинавська мови.
Цей загальний, але не прямий предок (протомова) усіх сучасних германських мов називається протогерманською, і зазвичай вважається, що вона виникла приблизно в середині 1 тисячоліття до нашої ери в північній Європі залізного віку. Усі германські мови об’єднані підпорядкуванням звуковим зрушенням закону Грімма і закону Вернера, які виникли в протогерманській мові. Ці два закони визначають основні відмінні риси германських мов, що відрізняють їх від інших індоєвропейських мов.[1]
Немає відомих документів протогерманською мовою, яка була ненаписаною, і практично всі наші знання про цю ранню мову були отримані за допомогою порівняльного методу. Усі сучасні германські мови (наприклад, англійська, німецька, голландська тощо) поступово відокремилися від протогерманських, починаючи приблизно з Раннього середньовіччя. Як найдавніша німецька писемність, що збереглася, є кілька написів рунічною писемністю зі Скандинавії. Очевидно, вона представляє протоскандинавську мову, якою говорили в Скандинавії після того, як вона відокремилася як місцевий діалект від загальної протогерманської.
З моменту їх найпершої атестації німецькі діалекти поділялися на три групи: західногерманські, східногерманські та північногерманські. Їх точне співвідношення важко визначити за рідкісними свідченнями рунічних написів, і вони залишалися взаємно зрозумілими до певної міри протягом усього періоду міграції. Це означає, що деякі окремі діалекти важко класифікувати. Західна група сформувалася як діалект протогерманської мови в пізній культурі Ясторфа (прибл. 1 століття до н.е.).
Протягом раннього середньовіччя західногерманські мови були розділені острівним розвитком давньоанглійської (англосаксонської) та пов’язаної з ними давньофризької, верхньонімецьким зсувом приголосних і відносно консервативними (по відношенню до загальнозахідногерманських) предками нижньогерманської мови: саксонська та староголландська.
Франкська мова, також старофранка була мовою франків. Класифікована як західногерманська мова, нею розмовляли в областях, що охоплюють сучасну Францію, Німеччину та Низькі країни в часи Меровінгів, до 6-7 століття. Франки вперше утвердилися в Нідерландах і Фландрії, перш ніж вони почали пробиватися на південь і схід. Ця мова справила значний вплив на старофранцузьку. На півночі воно перетворилося на давньофранконську, а на півдні її замінила французька. Старофранкська мова реконструйована із запозичених слів у старофранцузькій та зі староголандської.[2]
Єдиним прямим свідченням старофранкської мови є напис Бергаккера, який був знайдений у 1996 році поблизу голландського міста Бергаккер, поблизу Тіля.
Старонідерландська мова є прабатьком нижньофранконських мов, включаючи саму голландську. Нею розмовляли між 6 і 11 століттями, продовжуючи попередню старофранкську мову. Він не брав участі у зсуві верхньонімецьких приголосних. У цей період зберігався досконалий діалектний континуум між франконською та саксонською областями, а також між нижньою франконською та середньою чи високофранконською мовами. Старо-голландська вважається окремою мовою в основному тому, що вона породила набагато пізнішу голландську стандартну мову з випадкових політичних та економічних причин.
Сучасна стандартна нідерландська мова походить від давньоголландських діалектів, якими розмовляють у Нідерландах, які вперше були записані у Салічному законі, франкському документі, написаному близько 510 року. З цього документа походить найстаріше речення, яке було ідентифіковано як голландське: «Maltho thi afrio літо» як речення, яке використовується для звільнення кріпака. Інші старі сегменти нідерландської мови — «Visc flot aftar themo uuatare» та «Gelobistu in got alamehtigan fadaer». Останній фрагмент був написаний близько 900 року.[3]
Мабуть, найвідомішим текстом, що містить те, що традиційно вважається староголландською, є: «Hebban olla vogala nestas hagunnan, hinase hic enda tu, wat unbidan we nu», датований приблизно 1100 роком, написаний фламандським ченцем у монастирі в Рочестері.
З лінгвістичної точки зору, середня нідерландська — це збірна назва для близькоспоріднених діалектів, на яких розмовляли й писали приблизно між 1150 і 1550 роками в сучасному голландськомовному регіоні. У той час ще не існувало загальної стандартної мови, але всі вони, ймовірно, були взаємно зрозумілі.
В історичній літературі дієти та середньоголандська мова (Middelnederlands) використовуються як синоніми для опису предка сучасної нідерландської мови. Хоча майже з самого початку виникло кілька середньоголландських варіацій, схожість між різними регіональними мовами, ймовірно, була набагато сильніше, ніж їх відмінності, особливо для письмових мов та різних літературних творів того часу.
Усередині середньоголандської мови можна виділити п'ять великих груп:
1. Фламандська мова (іноді поділяється на західну та східну фламандську) була розмовляла в сучасному регіоні Західної та Східної Фландрії;
2. Брабантська мова була мовою території, що охоплювалася сучасною голландською провінцією Північний Брабант і бельгійськими провінціями Валлонський Брабант, Фламандський Брабант і Антверпен, а також столичним регіоном Брюсселя;
3. Голландська мова в основному використовувалася в сучасних провінціях Північної та Південної Голландії та частини Утрехта;
4. Лімбурзька мова, якою розмовляють люди в районі сучасного Лімбурга та бельгійського Лімбурга;
5. Нижньосаксонська мова, на якій розмовляють в районі сучасних провінцій Гелдерланд, Оверейсел, Дренте та частини Гронінгена.
Два останніх середньоголандських діалекти, згадані вище, також можна вважати частиною, відповідно, середньоверхньонімецьким та середньонижньонімецьким, за суто мовними ознаками. Голландський державний кордон згодом перетинатиме ці діалектні області, і в результаті регіони на захід від нього будуть використовувати стандартну нідерландську мову, тому вони віднесені до середньоголандської.
У середньовіччі розпочався процес стандартизації, особливо під впливом бургундського герцогського двору в Діжоні (Брюссель після 1477 р.). Діалекти Фландрії та Брабанту були найвпливовішими приблизно в цей час. Процес стандартизації значно посилився в 16 столітті, в основному на основі міського брабантського діалекту Антверпена. У 1585 році Антверпен впав перед іспанською армією: багато хто втік до Голландії, вплинувши на міські діалекти цієї провінції. Брабантський, порівняно з іншими основними голандськими діалектами, мав великий вплив на розвиток стандартної нідерландської мови. Це сталося тому, що Брабант був домінуючим регіоном Нідерландів, коли стандартизація нідерландської мови почалася в 16 столітті. Перше велике формування стандартної нідерландської мови також відбулося в Антверпені, де говорять на брабантському діалекті. Тому мова за замовчуванням, яка розроблялася приблизно в цей час, мала переважно брабантський вплив. Брабантський діалект 16-го століття досить близький до розмовної нідерландської.[4] Стандартна нідерландська мова в основному розвинулась з брабантського, а пізніше деяких голландських діалектів після 16 століття.
Таким чином, стандартна нідерландська мова мало розвивалася з 16 століття. У 1637 році був зроблений ще один важливий крок до єдиної мови, коли був опублікований перший великий переклад Біблії на нідерландську мову Statenvertaling, зрозумілий людям з усіх куточків Сполучених провінцій. У ньому використовувалися елементи з різних діалектів, але розмовна форма здебільшого була заснована на міських діалектах провінції Голландія. Тому лінгвістичний вислів: «Голландська мова народилася у Фландрії, виросла в Брабанті і досягла зрілості в Голландії». У той же час у верхньонімецькому регіоні відбувався процес стандартизації. Зрештою, усі регіони на схід від політичного кордону Нідерландів приймуть єдиний німецький Hochsprache, починаючи з ХІХ століття, порушивши діалектний континуум.
Магістр