Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. На переломному етапі розвитку людської цивілізації, коли під впливом різних соціальних та історичних факторів відбувається зміна ціннісних координат, в літературі актуалізується інтерес до загальнокультурного досвіду минулого. Колективна свідомість прагне проникнути у глибини, витоки людського буття, щоб знайти відповіді на хвилюючі питання сучасності. У ході літературного розвитку відбувається процес актуалізації універсальних зразків різного походження, в яких сконцентровані загальні властивості людської природи, відображені універсальні конфлікти і ситуації, що повторюються в історії людства на кожному етапі його розвитку. Трансформаційні зв’язки, які простежуються між національними літературами і загальнокультурними зразками, дозволяють переносити аксіологічні домінанти загальновідомого матеріалу у сучасну для епохи-реципієнта ситуацію, щоб розкрити екзистенційні проблеми сьогодення і передбачити подальший хід розвитку людства.
На порубіжжі XIX–XX століть назріває криза історичної свідомості, підготовлена естетичною програмою реалізму, новими науковими відкриттями і політичними подіями. Породжена перехідним часом, культура модернізму звертається до інтуїтивного, ірраціонального пізнання навколишньої дійсності, до внутрішнього світу людини. Актуальним стає питання про самоцінність індивіда, його місце і роль в історії. Література цього періоду сповнена передчуттям катастрофи, а трагічне сприйняття епохи відображається через апокаліптичні мотиви у творах авторів-модерністів. У такій ситуації цілком органічним є звернення письменників до традиційних образів і сюжетів, зокрема, легендарно-міфологічного походження, які відіграють роль своєрідного маяка, морального орієнтира для епохи fin de siecle. Їх смислова гнучкість, багатозначність дозволяє створювати оригінальні версії, в яких письменники прагнуть, з одного боку, надати зображуваного вагому історичну та загальнолюдську значущість, долучити національну літературу до світового літературного процесу; з іншого – збагнути причини трагічної дійсності свого часу.
У цьому плані продуктивним матеріалом для дослідження є літературна спадщина Лесi Українки, зокрема її драматичні твори. Творчий доробок письменниці настiльки масштабний i рiзноплановий, що навiть вiкова науково-дослiдницька робота не привела до його вичерпного осмислення. Водночас, подальший розвиток лiтературознавчої науки робить можливими новi аспекти дослiдження текстiв творiв Лесi Українки як явища не тiльки суто нацiонального, а й свiтового масштабу.
Уперше про «європейскість» творчості авторки заявили ще критики початку ХХ століття, сучасники поетеси, М. Євшан та М. Сріблянський. Аналізуючи художню самобутність поетеси, вони підкреслювали оригінальність використання та характерного «перекодування» в її драматургії світових тем, мотивів та образів, що забезпечило Лесі Українці унікальне місце серед письменників-сучасників та впритул наблизило до сфери пошуків тогочасної європейської літератури. Пізніші дослідження (М. Зерова [24], М. Драй-Хмари [19], В. Петрова [44]), підтвердили й розвинули спостереження про зв’язок поетики Лесі Українки з фольклорно-міфологічною традицією. Зокрема, В.Петров писав: «Фольклор, міт, природа, казка, протиставлення природнього й людського, поезія як чарівництво, тема магії мистецтва, спроба створити нову мітологію, … – усе це не було чуже Лесі Українці» [44, с.158].
Радянськi дослiдники (О. Бабишкiн [4], Я. Головаха та iн.), основну увагу приділяли розробці соцiальних аспектів творчості Лесі Українки, в тому числі її драматургiї. Прикметною в цьому сенсі є інтерпретаціє дійових осіб драми-феєрії «Лісова пісня», започаткована В. Коряком, де образ Мавки втілює «майбутнє гармонійне суспільство», образ Килини – «міщанську буденщину», а образ Лукаша на символічному рівні відображає вагання інтелігенції «між капіталізмом і соціалізмом».
Вагомим внеском у розвиток лесезнавчих студій були дослідження українських літературознавців в еміграції Р. Задеснянського [22], Р. Кухара [29], П. Одарченка [43], М. Ласло-Куцюк [31], доробок яких розвинув погляд на творчість Лесі Українки крізь призму світової літератури.
У сучасному літературознавстві, незважаючи на велику кількість уже існуючих досліджень, вивчення творчості Лесі Українки не втрачає своєї актуальності. Це, у першу чергу, пов’язано з впровадженням нових методів дослідження літературних творів, зокрема активного функціонування теорії традиційних сюжетів та образів, оновленням теоретичної бази літературознавчої науки, чому сприяв вплив нових тенденцій європейського літературного процесу та розвиток національних українських шкіл, що займаються проблемами аналізу літературної творчості з позицій порівняльного літературознавства («чернівецька школа», «тернопільський компаративний центр»). Серед сучасних дослідників питання міфологічної традиції у творчості Лесі Українки виділяють праці таких літературознавців: Н. Зборовської [23], Т. Мейзерської [33], М. Сулятицького [47], А. Ангелової [3], О. Турган [50], Я. Поліщука [46] та ін. Проблемі розробки традиційних сюжетів у драматичній спадщині Лесі Українки присвячено дослідження О. Забужко [21], М. Шевчук [57], Н. Банацької [5], Р. Кухара [29] та ін.
Отже, актуальність кваліфікаційної роботи обумовлюється необхідністю систематизації та поглиблення в українському літературознавстві проблеми інтерпретації європейської міфології у драматургії Лесі Українки крізь призму теорії традиційних сюжетів та образів.
Мета і завдання дослідження. Метою кваліфікаційної роботи є дослідження трансформації традиційних сюжетів та образів у драматургії Лесі Українки.
Мета дослідження обумовила його завдання:
– розглянути теорію традиційних сюжетів та образів в історико-літературній ретроспективі;
– проаналізувати традиційні сюжети та образи у контексті сучасного літературознавства;
– зʼясувати особливості інтерпретації образу Касандри;
– дослідити специфіку рецепції образу Іфігенії.
Об’єкт дослідження – драматична поеми Лесі Українки «Кассандра» та драматичний діалог «Іфігенія в Тавриді».
Предмет – трансформація традиційних сюжетів та образів у драматичній поемі «Кассандра» та драматичному діалозі «Іфігенія в Тавриді» Лесі Українки.
Методологія дослідження ґрунтується на використанні структурно-семіотичного та описового методів із застосуванням елементів культурологічних студій. При написанні першого розділу застосовано загальнонаукові методи систематизації матеріалу. Описовий метод у сполученні з типологічним дозволив визначити специфіку понять «традиційний сюжет», «традиційний образ» та «традиційний мотив» у літературознавстві. Структурно-семітичний та описовий методи були використані в другому розділі кваліфікаційної роботи для аналізу особливостей трансформації традиційних образів на різних структурних рівнях тексту драми. Культурно-історичний метод дозволив виокремити в текстах драм елементи конкретних історико-літературних епох.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній систематизовано та поглиблено проблеми інтерпретації європейської міфології у драматургії Лесі Українки крізь призму теорії традиційних сюжетів та образів.
Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при подальшому дослідженні складної й суперечливої проблеми трансформації традиційних структур у драматургії Лесі Українки; при підготовці лекцій, спецкурсів та спецсемінарів з історії української літератури для студентів філологічних факультетів університетів, а також при написанні курсових та кваліфікаційних робіт.
Апробація роботи. Основні положення роботи були апробовані під час обговорення на засіданнях кафедри української та зарубіжної літератури і порівняльного літературознавства.
Структура роботи визначається її метою й завданнями. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, який нараховує 59 позиції. Обсяг основного тексту – 56 сторінок.
Магістр