ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ПІСЕННОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ ПІСЕНЬ ОСТАННІХ ДЕСЯТИЛІТЬ) (ID:602124)

ВСТУП У світлі сучасних лінгвістичних досліджень постають питання репрезентації лінгвокультурних феноменів у різних типах дискурсу, де знаходить відображення концептуальна картина світу носіїв певної мови та представників певних категорій суспільства. Необхідною складовою дослідження мовної картини світу є інтерпретація мовних одиниць, за допомогою яких вербалізуються категорії мовної свідомості, які фіксують та узагальнюють життєвий досвід людини [12, с. 210; 64]. Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що на сьогодні сучасний англомовний пісенний дискурс потребує активної уваги з боку дослідників. Важливо дослідити, які ключові поняття, окрім загальновідомих, і виражені якими лексемами, роблять сучасні англомовні пісні об’єктом аспірацій тисяч і мільйонів слухацької аудиторії [64]. У сучасному мовознавстві все більше набувають ваги дослідження, в яких використовуються суміжні науки [74]. На сьогодні у лінгвістиці існує велика різноманітність визначень дискурсу і різних його типів, що базуються на різних підходах [9, 24, 82]. У трактуванні про визначення дискурсу між дослідниками немає спільної думки. Існують думки щодо диференціації усього дискурсивного масиву мови. Так, Б. Палек відзначає, що дискурс — це «одиниця більш високого рівня, ніж речення твір мовлення» [12, с. 244]. Філологія як наука гуманітарна допускає множинність визначень того самого поняття [12]. Це, зокрема, стосується термінів текст і дискурс, для яких дослідники пропонують усе нові визначення [64, 74, 84]. Тим не менше, між усіма різноманітними точками зору є дещо спільне — усі вони розглядають людську поведінку як мовленнєву діяльність [74, с. 288]. Пісенний дискурс розглядається дослідниками як один із різновидів дискурсу ліричної поезії, що пояснюється спільними рисами: ритмікокомпозиційною будовою, художніми засобами створення образів, передачі думок і почуттів автора, наявністю підтексту [64, 75]. Англомовний пісенний 4 дискурс, що є феноменом англомовної культури, постає також і як об’єкт лінгвістичних досліджень. Важливість дискурсу як соціального явища філософи та лінгвісти оцінили зовсім недавно, у кінці XX ст. [34, с.280]. Мета дослідження полягає в характеристиці англомовного пісенного дискурсу як засобу відтворення ключових цінностей і концептів англомовної культури. Представлене дослідження присвячене аналізу лексикосемантичної наповненості англомовного дискурсу на матеріалі текстів поп, рок і реп пісень англомовних виконавців. Для цього необхідно виконати такі завдання: 1) з’ясувати зміст поняття дискурс, його види та значення; 2) визначити характерні риси пісенного дискурсу, його роль і місце в художньому дискурсі; 3) визначити найчастотніші лексичні одиниці у текстах таких пісень останніх десятиліть, а також у текстах 50-х 60-х рр. ХХ ст.; 4) виявити часто повторювані лексичні одиниці, які не є типовими для пісенного дискурсу загалом, і з’ясувати їх особливості у зазначеному плані; 5) дослідити семантичні пріоритети у текстах пісень останніх десятиліть і порівняти їх з такими у текстах пісень 50-х-60-х рр., що виявить ймовірні тенденції до зміни понять та ідей, відображених у популярній пісні. Об’єктом даного дослідження стали тексти сучасних англомовних авторських пісень, а предметом дослідження — кількісні показники частотності лексем, релевантних у вираженні особливостей сучасних пісень, як засобу відтворення ключових цінностей і концептів англомовної культури. Матеріалом дослідження слугували тексти 100 пісень 50–60–х років і 500 текстів пісень останніх десятиліть близько 500 авторів, (загальним обсягом близько мільйона 979 552 друкованих знаків), які було взято з Інтернет– джерел [124-245]. Висновки до РОЗДІЛУ 1 Отже, теорія дискурсу бере свій початок у концепції Е. Бенвеніста, який розмежовував план дискурсу – мовлення, яке привласнюється людиною, яка говорить і план оповідання. Під дискурсом Е. Бенвеніст розуміє різні висловлювання, які зумовлюють наявність комунікантів: адресата, адресанта, а також, наміри адресанта певним чином впливати на свого співрозмовника. Часто слово «дискурс» вживається як синонім слова «текст» — у значенні будь–якого явища дійсності, що має знакову природу і певним чином структуроване. У цьому контексті важливо пам'ятати, що спочатку створюється дискурс, який із плином часу перетворюється на текст, котрий адресат знову може перетворити на дискурс. Вчені розрізняють різні види дискурсу залежно від мети комунікації і сфери застосування: теле– і радіо дискурс, театральний дискурс, кінодискурс, політичний дискурс, релігійний (фідеїстичний) дискурс, художній дискурс, поетичний дискурс. Більшість дискурсів, які тією чи іншою мірою пов’язані з мистецтвом слова, мають високий ступінь інтертекстуальності та інтердискурсивності [10]. Художній дискурс розглядаємо як естетичну художню діяльність, художню комунікацію, спрямовану на творення та інтерпретацію семантичної структури як носія та джерела інформації про світ. Поетичний дискурс має такі особливості, як культурність та духовність, що проявляються у використанні мовних засобів, у його будові — римі, графіці, ритмі, строфіці. Він накопичує велику кількість фактів із різноманітних сфер життя людини (релігії, політики, культури, тощо) та містить такі аспекти життя автора твору, як соціальний устрій країни, 22 історично значущі події певного періоду. Визначення терміну поетичного дискурсу є основою для проведення лінгвістичних досліджень поезії у межах конкретної історичної епохи. Таким чином, пісенний дискурс розглядаємо як невід’ємну частину поетичного дискурсу, який, у свою чергу, містить у собі всі риси художнього дискурсу.